Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.06.2020 року у справі №804/4165/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 804/4165/16

адміністративне провадження № К/9901/38499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління експлуатації газового господарства до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування приписів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Божко Л.А., Кругового О.О., Лукманової О.М. від 10.10.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ПАТ «Дніпропетровськгаз», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - Держекоінспекція, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати приписи відповідача від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині виконання пунктів 1,2,4,5,6,8,9,10 та від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 1-13,15,17,18,21,22,23,25-29 даного припису (далі - спірні приписи).

2. У позові наводились аргументи про те, що вимоги спірних приписів не ґрунтуються на нормах законодавства, зокрема, покладають на Товариство обов`язок вчинити дії, які він за законом не повинен вчиняти, подати документи і дані, ведення та облік яких не передбачено законом, а також звітної та статистичної інформації на підставі нормативно-правових актів, дія яких на позивача не розповсюджується.

3. Позивач також зазначав, що нібито виявлені Держекоінспекцією порушення природоохоронного законодавства повністю спростовуються поданими під час перевірки та до заперечень на акт перевірки документами, у зв`язку з чим спірні приписи в оскаржуваній ним частині є незаконними.

4. ПАТ «Дніпропетровськгаз» посилалось й на те, що посадові особи Держекоінспекції вийшли за межі питань, які стосувались предмету позапланової перевірки - виконання приписів попередньої планової перевірки. Зокрема, у акті були відображені порушення, які не виявлені під час проведення попередньої планової перевірки Товариства і щодо яких не складався припис про їх усунення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Держекоінспекції від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині виконання пунктів 1, 5, 6, 8, 9, 10. Визнано протиправним та скасовано припис Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 4, 5, 6, 7, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Приймаючи таку постанову, в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час раніше проведеної планової перевірки Товариства виявлено факти роботи стаціонарних джерел викидів без оформлення відповідного дозволу, то вимоги спірного припису стосовно довідки про фактично відпрацьований цими джерелами час з метою здійснення розрахунків розміру збитків за забруднення атмосферного повітря є законними.

7. Зокрема, суд першої інстанції визнав законними вимоги спірних приписів щодо надання належним чином завірених копій відкоригованих матеріалів інвентаризації джерел утворення відходів, оскільки такий обов`язок передбачено пунктом «в» статті 17 Закону України від 05.03.1998 №187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон №187/98-ВР) і Товариством не виконано належним чином.

8. Необґрунтованими визнано й позовні вимоги Товариства в частині визнання протиправним і скасування пункту 8 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, оскільки, як встановлено під час проведення позапланової перевірки та зафіксовано в акті, складеному за її результатами, посадовими особами Держекоінспекції виявлено порушення позивачем вимог Правил технічної інструкції установок очистки газу, затвердженої наказом Мінприроди України №52, а саме - не забезпечено герметичність при експлуатації газоочисної установки.

9. Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправними і скасування пунктів 10, 11, 12 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, суд першої інстанції зазначав, що на землях водного фонду бази відпочинку «Вогник» Дніпропетровського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» не дотримуються обмеження щодо розташування об`єктів у водоохоронній зоні Дніпродзержинського водосховища. При цьому, під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, які б свідчили про мийку автотранспортних засобів, а водозворотний цикл мийки автотранспортних засобів АТЦ Дніпродзержинської дільниці не приведено в робочий стан. На час перевірки не надані підтверджуючі документи щодо мийки автотранспортних засобів.

10. Судом також встановлено, що матеріали інвентаризації по дільницям Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» не погоджено згідно вимог пункту «в» статті 17 Закону №187/98-ВР, а тому визнано законним пункт 13 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3.

11. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час проведення перевірки діяв з перевищенням своїх повноважень і не довів під час судового розгляду справи наявності порушення Товариством вимог природоохоронного законодавства, про які іде мова у спірних приписах у відповідній частині. Суд зазначив, що незаконність низки пунктів спірних приписів підтверджується і наявними у справі матеріалами, при цьому, суд констатував, що вимоги цих приписів, не узгоджуються з положеннями законодавства, яким урегульовані спірні правовідносини, а тому порушують права позивача.

12. Аналогічних висновків у частині визнання незаконними і скасування пунктів 5, 6, 9, 10 спірного припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3, а також пунктів 4, 18, 22, 23, 28 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 дійшов й апеляційний суд.

13. Водночас, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 ухвалене судом першої інстанції судове рішення скасовано повністю, а позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 4, 5, 6, 9, 10 спірного припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3, а також пункти 2, 3, 4, 12, 13, 18, 22, 23, 26, 28 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3. В решті позову відмовлено.

14 Тобто, за наслідками розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій Товариству відмовлено у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування спірного припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині виконання пунктів 1, 2, 8 та спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 1, 5-11, 15, 17, 21, 25, 27, 29.

15. Відмовляючи у задоволенні частини позову, апеляційний суд вказував на те, що пункти 1, 2 припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 є законними, оскільки відповідно Закону України від 16.10.1992 №2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-ХІІ) з метою запобігання шкідливого впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище, здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря передбачено відшкодування шкоди, для розрахунку чого відповідачем і була витребувана у Товариства інформація щодо маси забруднюючих речовин на стаціонарних джерелах викидів.

16. Переглядаючи справу в частині позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування пункту 8 спірного припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3А суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його правомірність, оскільки встановив, що на Криничанській дільниці відходи у вигляді металевої стружки, лому чорних металів, скло бою, зберігаються на території дільниці і несвоєчасно передані на утилізацію спеціалізованій організації згідно укладеного договору, а протягом січня - травня 2016 передача відходів здійснювалася тільки по твердим побутовим відходам.

17. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника позивача про те, що оскільки перелічені в акті відходи утворилися в червні 2016 та, відповідно, наприкінці червня були передані на утилізацію, так як припис датований 07.06.2016, а не наприкінці червня.

18. Визнаючи законними пункт 1 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, апеляційний суд посилався на те, що під час проведення перевірки виявлені нові не обліковані в матеріалах інвентаризації джерела утворення забруднюючих речовин: Жовтоводська дільниця - болгарка, Дніпродзержинська дільниця - витяжна вентиляція лабораторія з повірки газових лічильників.

19. Щодо пункту 3 вищевказаного припису суд встановив, що відповідно до Закону №2707-ХІІ з метою розрахунку шкоди, відповідачем витребовувалася у позивача інформація щодо годин роботи стаціонарних джерел та кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на період роботи без дозволу на виконання припису від 07.06.2016, а тому суд апеляційної інстанції констатував, що даний пункт припису також є законним.

20. Судовим розглядом підтверджені, а позивачем не спростовані й порушення, з приводу яких складено пункти 6-8 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, у зв`язку з чим апеляційний суд відмовив у задоволенні позову в цій частині.

21. Зокрема, припис у вищезгаданій частині було видано у зв`язку з такими порушеннями:

- Інформація про проведення виробничого контролю надана відповідачу листом №11/3-0346 від 22.06.2016, тобто після видачі припису;

- У грудні 2015 року були виконані вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СН) та димності у відпрацьованих газах автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз", про що свідчать копії відповідних протоколів. Також у грудні 2015 року затверджений графік виконання вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СН) та димності у відпрацьованих газах автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз", яким передбачено виконання вимірювань від автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ у червні 2016 року. Матеріалами справи підтверджено, що копії графіку та протоколів не були представлені Товариством під час перевірки, а надані до зауважень до акту перевірки поданих до Державної екологічної інспекції 22.06.2016, тобто після надання припису.

- Під час проведення обстеження Верхньодніпровської дільниці виявлено порушення правил технічної експлуатації установок очистки газів, а саме встановлено негерметичний повітровід ПГОУ ДВ №32. Візуально виявлено незакритий отвір на пилоосаджувальній камері, що є недотриманням вимог Правил технічної експлуатації установок очистки газу затверджених наказом Мінприроди України №52, яким передбачено, що при експлуатації ГОУ, призначених для очищення газопилового потоку із вмістом забруднюючих речовин І-ІV класів небезпеки, слід забезпечувати герметичність споруд і дотримуватися інших вимог чинного законодавства.

22. Пункти 10, 11 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, з правомірністю яких погодився апеляційний суд, видані на усунення порушень, пов`язаних з тим, що Товариством не виконується рішення заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області від 09.08.2010 №92 «Про тимчасову заборону (зупинення) скиду господарчо-побутових стічних вод у відстійник для накопичення стоків зі столової та скиду госп-фекальних стічних вод у накопичувача, що розташовано у 100 - метровій водоохоронній зоні Дніпродзержинського водосховища, бази відпочинку «Вогник» Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз». Також, Товариством під час проведення перевірки не було надано документів, які б свідчили про мийку автотранспортних засобів, а водозворотний цикл мийки автотранспортних засобів АТЦ Дніпродзержинської дільниці не приведено в робочий стан. На час перевірки не надано підтверджуючі документи щодо мийки автотранспортних засобів.

23. Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо неправомірності вимог пунктів 15, 17 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 суд апеляційної інстанції з позицією Товариства не погодився й з цього приводу зазначав, що позивач, в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №118 «Про затвердження порядку подання декларації про відходи та її форми» (далі - Постанова КМУ №118, Порядок №118), Дніпродзержинське УЕГГ зобов`язано було щорічно подавати декларацію про відходи, однак такі декларації за 2015 рік під час перевірки не надані. При цьому, в порушення вимог природоохоронного законодавства, Товариство не внесла до журналу форми №1-ВТ інформацію стосовно кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, оброблюються утилізуються, знешкоджуються та видаляються на об`єкті.

24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку й про обґрунтованість вимог пункту 21 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, оскільки, як виявлено під час проведення перевірки та підтверджено у ході судового розгляду справи, Товариством не обладнано місця тимчасового зберігання відходів згідно вимог природоохоронного законодавства і не враховані в матеріалах інвентаризації джерела утворення відходів, а також виявлено відсутність місць тимчасового зберігання відходів, зокрема: Верхньодніпровська дільниця - місця тимчасового зберігання відходів макулатури не обладнано згідно вимог чинного законодавства, а на Криничанській дільниці - не обладнано місця тимчасового зберігання металевої стружки та промасленого піску.

25. Відмова у задоволенні позову в частині пунктів 25, 27, 29 спірного припису аргументована тим, що джерело викидів №70 фактично обладнано пилоочисним агрегатом ПА-218, на який розроблено паспорт ГОУ, але в інвентаризації джерел викидів зазначено ЗИЛ - 900. На момент перевірки надано паспорт ГОУ на ДВ №70 розроблений в 2015 на ЗИЛ - 900 в механічній майстерні Жовтоводської дільниці, який введено в експлуатацію в 1990, але на момент перевірки доступу до обстеження П`ятихатського цеху Жовтоводської дільниці підприємством не надано. Крім того, актом перевірки встановлено джерело викидів №32 заточний агрегат Верхньодніпровської дільниці фактично обладнано пилоосаджувальною камерою, на що розроблено паспорт ГОУ, але в інвентаризації джерел викидів зазначено ЗИЛ - 900. Також, позивачем під час перевірки не було надано для перевірки журнали обліку робочого часу ГОУ.

26. Окрім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що під час проведення перевірки позивачем було відмовлено в надані податкової декларації екологічного податку в частині охорони атмосферного повітря за IV квартал 2015 рік та І квартал 2016 року, а отже дійшов висновку про правомірний характер вимоги відповідача щодо складання в повному обсязі декларації екологічного податку в частині охорони атмосферного повітря, з урахуванням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано касаційну скаргу, в якій останній, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

28. Відповідно до встановлених судами обставин справи у період з 02.06.2016 по 08.06.2016 Держекоінспекцією була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України у діяльності Дніпродзержинського управління з експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз», щодо виконання приписів від 07.12.2015 №4-5771-9-3, складених за результатами попередньої планової перевірки від 11.11.2015-01.12.2015.

29. Після проведеної перевірки за період з 02.06.2016 по 08.06.2016, Дніпродзержинському УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» було вручено припис від 13.06.2016 №4-3889-8-3, яким підприємство було зобов`язано виконати його вимоги.

30. Відповідно до листа від №8/13-687-13 від 18.02.2016, позивач повідомив екологічну інспекцію про те, що підприємством не ведеться первинний облік годин роботи стаціонарних джерел викидів, оскільки ведення таких документів не передбачено чинним законодавством.

31. Під час проведення перевірки було встановлено що стаціонарні джерела викидів Дніпродзержинського управління ЕГГ м. Дніпродзержинськ, Жовтоводської дільниці, Верхньодніпровської дільниці, Петриківської дільниці та частково Криничанської дільниці працюють без дозволу на викиди протягом 2013-2015 років.

32. В ході перевірки підприємством позивача було надано довідку про проведення контролю забруднюючих речовин пересувних транспортних засобів та довідку про кількість на балансі автотранспортних засобів, що не заперечується в акті перевірки. Додатково ці документи були надані разом із зауваженнями до акту перевірки.

33. Так, перелічені в акті відходи утворились у червні 2016 року, а отже, наприкінці червня вони були передані на утилізацію.

34. На підтвердження своєчасної і належної утилізації перелічених в акті відходів, позивачем надано копію договору від 09.06.2015 №А-001-02/15396/Р.240 про надання послуг щодо поводження з відходами, ліцензія Міністерства екології та природних ресурсів України на здійснення ТОВ «СП-Еконіка» операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, знешкодження), відомість передачі відходів по підрозділах ПАТ «Дніпропетровськгаз» за 1 кв. 2016 року до договору від 09.06.2015 №А-001-02/15396/Р.240 (відпрацьовані автомобільні фільтри, промасляне ганчір`я, відходи лакофарби, гальмівні накладки та колодки, абразивні відходи, відходи спецодягу, відпрацьовані нафтопродукти, відпрацьовані люмінесцентні лампи, відпрацьовані автомобільні шини), відомість передачі відходів по підрозділах ПАТ «Дніпропетровськгаз» за 1 кв. 2016 року до договору від 09.06.2015 №А-001- 02/15396/Р.240 (склобій, відходи пластмаси, відходи деревини), відомість передачі відходів по підрозділах ПАТ «Дніпропетровськгаз» за 2 кв. 2016 року до договору від 09.06.2015 №А-001- 02/15396/Р.240 (відпрацьовані автомобільні фільтри, промасляне ганчір`я, відходи лакофарби, гальмівні накладки та колодки, абразивні відходи, відходи спецодягу, відпрацьовані нафтопродукти, відпрацьовані люмінесцентні лампи, відпрацьовані автомобільні шини), відомість передачі відходів по підрозділах ПАТ «Дніпропетровськгаз» за 2 кв. 2016 року до договору від 09.06.2015 №А- 001-02/15396/Р.240 (склобій, відходи пластмаси, відходи деревини).

35. 08.06.2016 підприємством позивача були надані копії податкових декларацій з екологічного податку, але перевіряючими вони не були прийняті до уваги. Додатково копії всіх податкових декларацій з екологічного податку були надані в переліку додатків до зауважень до акту перевірки.

36. Під час проведення (обстеження) перевірки були виявлені нові не обліковані в матеріалах інвентаризації джерела утворення забруднюючих речовин: Жовтоводська дільниця - болгарка, Дніпродзержинська дільниця - витяжна вентиляція лабораторії з повірки газових лічильників.

37. Стаціонарні джерела викидів Дніпродзержинського управління з експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» працюють без дозволу на викиди: Дніпродзержинське УЕГГ, м. Дніпродзержинськ, Цегляний пров., 3 - з 04.12.2013; Верхньодніпровське УЕГГ, м. Верхньодніпровськ, вул. Петровського, 117а - з 04.12.2013; Жовтоводське УЕГГ, м. Жовті Води, вул. Заводська, 1а - з 08.05.2013; Криничанської виробничої дільниці смт. Кринички, вул. Нагорній, 56, - з 22.12.2013; Дніпродзержинське УЕГГ, м. Дніпродзержинськ АГНКС, вул. Колеусівська - з 01.01.2013; Дніпродзержинське УЕГГ, м. Дніпродзержинськ АГНКС, вул. Індустріальна - з 23.07.2013; Петриківській дільниці, що розташовано на території смт. Петриківка, Петриківського району - з 08.05.2013.

38. Підприємством тільки в липні 2013 року були подані «Звіти про інвентаризацію викриків забруднюючих речовин в атмосферне повітря» на реєстрацію, які були повернуті без реєстрації в зв`язку з ліквідацією Держуправління.

39. Судом також встановлено, що надані звіти на реєстрацію в листопаді 2013 року повертались Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної Державної адміністрації не однократно протягом 2014 року в зв`язку з виявленими недоліками, які необхідно було усунути.

40. Упродовж 2013-2016 років Дніпродзержинське управління з експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» не отримало Дозвіл відповідно діючому законодавству в зв`язку з порушеннями відповідної процедури отримання Дозволів.

41. До теперішнього часу підприємство здійснює діяльність пов`язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів.

42. Судом встановлено, що листом від 05.04.2015 №8/13-1476 «Щодо виконання припису» позивач повідомив інспекцію, що згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 №177 «Про затвердження інструкцій про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справляти шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» Дніпродзержинське УЕГГ не підпадає під такі критерії, у зв`язку з чим не підлягає постановці на державний облік.

43. Судовим розглядом встановлено і те, що проведення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря здійснюється відповідно до щорічних графіків виконання інструментальних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ПАТ «Дніпропетровськгаз».

44. Під час проведення позапланової перевірки позивачем були надані копії протоколів, а саме: протокол №1/2015-1 вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 18.12.2015 по Дніпродзержинському УЕГГ, протокол №1/2015-1 вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 14.12.2015 по Петриківському цеху, протокол №1/2015-2 вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 25.12.2015 по Криничанській дільниці.

45. Інформація про проведення виробничого контролю по Верхньодніпровській дільниці у 2015 році була надана під час проведення планової перевірки з 11.11.2015 по 01.12.2015.

46. Копії вказаних документів були додані до зауважень до акту перевірки поданих до Державної екологічної інспекції 22.06.2016.

47. Судом також встановлено, що у грудні 2015 року були виконані вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СН) та димності у відпрацьованих газах автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз», про що свідчать копії протоколів №1/4кв від 10.12.2015 по №46/4кв від 10.12.2015 та протоколи №47/4кв від 11.12.2015 по №61/4кв від 11.12.2015.

48. Разом із цим, в грудні 2015 року затверджений графік виконання вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СН) та димності у відпрацьованих газах автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз», яким передбачено виконання вимірювань від автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ у червні 2016 року. Копія графіку та протоколів надавались державним інспекторам та були додані до зауважень до акту перевірки поданих до Державної екологічної інспекції 22.06.2016.

49. В судовому засіданні було встановлено, що під час проведення обстеження Верхньодніпровської дільниці виявлено порушення правил технічної експлуатації установок очистки газів, а саме встановлено негерметичний повітровід ПГОУ ДВ №32.

50. Візуально було виявлено незакритий отвір на пилоосаджувальній камери, що є недотриманням вимог Правил технічної експлуатації установок очистки газу затверджених наказом Мінприроди України №52.

51. Судом встановлено, що Дніпродзержинське управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» працює з дозволом на спецводокористування №00294 11.11.2014. Термін дії дозволу з 11.11.2014 по 01.07.2017 на 2 свердловина глибиною 10м кожна. Умови дозволу на спецводокористування №00294 від 11.11.2014 не виконуються, у зв`язку з розташуванням у водоохоронній зоні накопичувачів стічних вод на території бази відпочинку «Вогник» (с. Іванківка Петриківського району Дніпропетровської області), що є не виконання умов пункту 1 дозволу на спецводокористування №00294 від 11.11.2014.

52. Підприємством позивача не виконується рішення заступника Головного державного інспектора з охороні навколишнього природного середовища Дніпропетровської області №92 від 09.08.20101 «Про тимчасову заборону (зупинення) скиду господарчо-побутових стічних вод у відстійник для накопичення стоків зі столової та скиду госп-фекальних стічних вод у накопичувача, що розташовано у 100 - метровій водоохоронній зоні Дніпродзержинського водосховища, бази відпочинку «Вогник» Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз».

53. Разом із цим, на землях водного фонду бази відпочинку «Вогник» не дотримуються обмеження щодо розташування об`єктів у водоохоронній зоні Дніпродзержинського водосховища.

54. Під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, які б свідчили про мийку автотранспортних засобів, а водозворотний цикл мийки автотранспортних засобів АТЦ Дніпродзержинської дільниці не приведено в робочий стан. На час перевірки не надано підтверджуючі документи щодо мийки автотранспортних засобів.

55. Судом також встановлено, що матеріали інвентаризації по дільницям Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» не погоджено згідно вимог чинного природоохоронного законодавства відповідно до вимог пункту «в» статті 17 Закону №187/98-ВР.

56. Відповідачем зобов`язано позивача організувати ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, оброблюються утилізуються, знешкоджуються та видаляються на об`єкті за встановленою формою №1-ВТ по всім видам відходів, проте, під час судового засідання було встановлено, що вказана інформація була внесена до форми №1-ВТ, а такий вид відходів, як «промаслений пісок» не утворюється при здійсненні діяльності Криничанською дільницею, та, відповідно, не відображається в матеріалах інвентаризації.

57. Судом встановлено, що на підприємстві позивача місця для зберігання відходів облаштовуються у відповідності до вимог, викладених в матеріалах інвентаризації, а саме на Верхньодніпровській та Криничанській дільниці обладнані відповідно до пункту 4.1 розділу коригування інвентаризації «Дніпропетровськгаз» розділу 4 коригування інвентаризації джерел утворення відходів виробництва Криничанської виробничої дільниці Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз».

58. У судовому засіданні було встановлено, що джерело викидів №70 фактично обладнано пилоочисним агрегатом ПА-218, як зазначено в акті перевірки, але оскільки джерело викидів не функціонує, що підтверджено паспортом на обладнання та фотографіями, пилоочисний агрегат виведений в ремонт 06.11.2011 у зв`язку із виходом з ладу двигуна.

59. Відповідно до звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, зареєстрованим Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА листом від 04.06.2014 №4784/0/261-14 джерело №32 має пилоосаджувальну камеру.

60. У судовому засіданні також було встановлено, що під час проведення перевірки позивачем було відмовлено в надані податкової декларації екологічного податку в частині охорони атмосферного повітря за IV квартал 2015 рік та І квартал 2016 рік.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

61. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній Товариством частині є необґрунтованою, незаконною і прийнята усупереч норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, тому, згідно з позицією скаржника, висновки суду є помилковими, не засновані на повному і всебічному дослідженні обставин справи.

62. Скаржник заперечує проти тверджень суду апеляційної інстанції щодо законності пунктів 1, 2, 8 припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3, а також пунктів 1, 5-11, 15, 17, 21, 25, 27, 29 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3.

63. На підтвердження такої позиції, Товариство зазначає, що пунктами 1, 2 припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 позивача зобов`язано надати довідку про фактично відпрацьований час стаціонарними джерелами викидів. У разі неможливості надати таку довідку Товариство зобов`язано розрахунки маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерел викидів без дозволу по кожній ділянці окремо за окремі періоди.

64. Однак, на переконання позивача, висновок суду апеляційної інстанції не обґрунтований з посиланням на конкретні норми матеріального права. При цьому, скаржник наголошує, що жодною нормою чинного у період спірних правовідносин законодавства не передбачено ведення первинного обліку годин роботи стаціонарних джерел викидів, а тому вимога про надання таких документів є безпідставною.

65. З огляду на викладене, вимога про надання вищеназваних документів, даних та інформації суперечить пункту 6.2 Положенню про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011 (далі - Положення №454/2011), де закріплено право цього органу одержувати інформацію лише в порядку, встановленому законом.

66. На думку Товариства це не узгоджується й з вимогами частини першої статті 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), якою встановлено право контролюючого органу одержувати, зокрема, довідки, документи, матеріали та відомості з питань, які виникають під час здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до закону.

67. У цьому контексті скаржник звертає увагу на положення частини 8 статті 19 Господарського кодексу України, яка встановлює заборону вимагати від суб`єктів господарювання подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

68. Вищевказане судом апеляційної інстанції не було враховано при здійсненні апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим Товариство наголошує на порушенні судом норм процесуального закону щодо обов`язку повного і всебічного дослідження обставин справи.

69. В основу незгоди з висновками апеляційного суду стосовно правомірності пункту 8 спірного припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 Товариство покладає доводи, згідно з якими відповідачем, як під час проведення перевірки і фіксації її результатів у акті, так і в ході судового розгляду справи, не вказано конкретної норми законодавства, порушення якої допустив позивач та яка б встановлювала конкретні строки утилізації відходів, про які іде мова у приписі.

70. Відповідно, Товариство вважає, що не допускало жодних порушень природоохоронного законодавства, не утилізувавши, станом на час проведення відповідачем позапланової перевірки, відходи, які утворились на початку червня 2016 року.

71. Однак, апеляційний суд не звернув увагу на такі доводи і аргументи позивача, не надав їм належної правової оцінки.

72. З приводу визнаних апеляційним судом законними пунктів припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 Товариство зазначає таке.

73. Стосовно пункту 5 припису, яким зобов`язано виконати постановку Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря, у касаційній скарзі наголошується, що таке підприємство не підпадає під критерії, визначені Інструкцією про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 №177, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.05.2002 за №445/6733 (далі - Інструкція №177).

74. З приводу пункту 6 припису, яким зобов`язано здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його законність, виходячи лише з того, що документи стосовно проведення виробничого контролю надано після проведення перевірки і винесення припису - 22.06.2016, при цьому не врахував, що такий контроль в дійсності було здійснено відповідно до затверджених на підприємстві відповідно до вимог законодавства щорічних графіків. Відповідні протоколи вимірювань були надані під час проведення перевірки, однак не були долучені до її матеріалів, натомість подавались позивачем до заперечень на акт перевірки.

75. Стосовно пункту 7 припису, яким зобов`язано здійснювати контроль викидів забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів, скаржник наводить аргументи про те, що відповідні вимірювання здійснювались Товариством у повному обсязі у 2015 році й це підтверджують досліджені судом першої інстанції протоколи. При цьому, черговий контроль викидів забруднюючих речовин заплановано відповідно до затвердженого щорічного графіку на червень 2016 року. Ці документи надавались Товариством при проведенні перевірки, додавались до заперечень на акт перевірки, однак також не залучались відповідачем до матеріалів перевірки, що є порушенням порядку здійснення державного нагляду (контролю) і залишилось поза увагою апеляційного суду.

76. Не погоджується скаржник й з висновками апеляційного суду щодо законності пункту 15 припису, який складено у зв`язку з відсутністю у Товариства декларацій про відходи за 2015 рік, оскільки судом неправильно застосовано норми постанови КМУ №118, якою не передбачено строки подання таких декларацій. Відтак позивач мав можливість подати вказані декларації упродовж 2016 року, а тому висновки перевірки про наявність порушення вимог природоохоронного законодавства у цій частині є передчасними і не ґрунтуються на нормах права.

77. Касаційна скарга Товариства містить мотиви й про те, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив факт внесення до журналу форми №1-ВТ інформації про первинну облікову документацію поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються на об`єкті. Тому позивач наголошує на помилковості висновків апеляційного суду в частині визнання законним пункту 17 припису, оскільки в їх основу не покладено належну мотивацію і обґрунтування з посиланням на норми законодавства.

78. Позивач також вважає, що апеляційним судом у ході апеляційного перегляду справи не спростовано висновки суду першої інстанції про те, що місця тимчасового зберігання відходів окремих виробничих дільниць облаштовані у відповідності до вимог, викладених у матеріалах інвентаризації та обладнані згідно з вимогами пункту 4.1 розділу коригування інвентаризації «Дніпропетровськгаз» розділу 4 коригування інвентаризації джерел утворення відходів виробництва Криничанської виробничої дільниці Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз». У зв`язку з цим, позивач наполягає на помилковості висновків суду апеляційної інстанції щодо законності пункту 21 припису.

79. Не погоджується скаржник й з висновками апеляційного суду стосовно законності припису в частині пункту 25, яким зобов`язано відкоригувати матеріали інвентаризації викидів забруднюючих речовин Жовтоводської та Верхньодніпровської дільниці в частині характеристики газоочисного обладнання, оскільки вважає, що наведені у акті перевірки обставини, що слугували підставою для складання цього пункту припису, не відповідають дійсності.

80. Так, джерело викидів №70 починаючи з 06.10.2011 фактично не функціонує у зв`язку з виходом з ладу відповідного обладнання та його ремонтом, який не завершено, а тому не здійснює жодних викидів забруднюючих речовин і, як наслідок, у даному випадку, відсутні підстави для коригування матеріалів інвентаризації. Відсутні підстави для цього й в частині характеристики джерела викидів №32, дані про яке у повному обсязі відображені у Звіті про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, зареєстрованим Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА листом від 04.06.2014 №4784/0/261-14.

81. Позивач висловлює незгоду й з оскаржуваною постановою апеляційного суду в частині висновків про законність пункту 27 припису, яким зобов`язано систематично вести журнал обліку робочого часу РГОУ щодо здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин та визначення ефективності роботи ГОУ.

82. Товариство відзначає, що зауваження перевіряючих осіб Держекоінспекції в цій частині були безпідставними, оскільки обов`язок ведення журналу обліку робочого часу встановлено наказом Мінприроди від 06.02.2009 №52, однак форма журналу обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок «ПОД-3», яка була затверджена наказом Центрального статистичного управління СРСР від 09.06.1981 №329, не застосовується згідно із наказом Державної статистичної служби України від 11.11.2015 №323 «Про визнання таким, що не застосовується на території України, наказ Центрального статистичного управління СРСР від 09.06.1981 №329 «Про затвердження форми первинної документації з охорони повітряного басейну» (далі - наказ Держстату №323).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

83. Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

84. Відповідно до вищенаведеної норми Основного Закону України Верховною Радою України та Урядом України, відповідними Міністерствами прийнято низку актів, зокрема, Закони України від 25.06.1991 №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закони №1264-ХІІ, №2707-ХІІ, №877-V), Закони №187/98-ВР, №2707-ХІІ, Водний кодекс України (далі - ВК України), а також підзаконні нормативно правові акти, а саме: Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за №61/597 (далі - Інструкція №7), Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (далі - Порядок №302), Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 №108, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 за №341/12215 (далі - Інструкція №108), Правила технічної експлуатації установок очистки газу, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 №52, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.04.2009 за №327/16343 (далі - Правила №52), Порядок №118.

85. Спірні правовідносини врегульовані й постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (далі - постанова ВРУ №1545-XII).

86. Усі вищезгадані джерела права діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин та застосовуються касаційним судом під час розгляду даної справи у редакції, чинній на час проведення відповідачем перевірки Товариства, оформлення її результатів та складання спірних приписів.

87. Так, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон №1264-ХІІ, у статті 5 якого вказані об`єкти правової охорони навколишнього природного середовища. За змістом частин першої, другої, третьої зазначеної правової норми Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.

88. Гарантії екологічних прав громадян встановлені у статті 10 Закону №1264-ХІІ, відповідно до пунктів «б», «г», «д», «е» частини першої, частини другої якої екологічні права громадян забезпечуються: обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

89. За змістом пункту «а» частини першої статті 20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами.

90. Пунктом «е» частини першої статті 20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища віднесено й надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

91. Як визначено пунктом 1 Положення №454/2011 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

92. Згідно з пунктом 4 Положення №454/2011 Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог.

93. Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов`язкові для виконання приписи, розпорядження (підпункт 5 пункту 6 Положення №454/2011).,

94. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V.

95. Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

96. Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

97. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

98. Частинами сьомою, восьмою статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

99. Отже, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України та охорона навколишнього природного середовища є конституційним обов`язком держави. За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачено невідворотна відповідальність й такі порушення підлягають усуненню на підставі приписів Держекоінспекції, які є обов`язковими до виконання.

100. Такі порушення виявляються Держекоінспекцією при проведенні заходів державного нагляду (контролю) у формі, зокрема, планових і позапланових перевірок в порядку, встановленому законодавством.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

101. У справі, яка розглядається, суди встановили, що при проведенні позапланової перевірки ПАТ «Дніпропетровськгаз» виявлені, зокрема, порушення вимог статей 3, 55 Закону №1264-ХІІ, статей 10, 11, 22, 28, 29, 31, 34, Закону №2707-ХІІ, Правил №52, статей 42, 44, 48, 49 ВК України, статей 17, 32, 33 Закону №187/98-ВР.

102. Вищевказані порушення природоохоронного законодавства та законодавства про охорону атмосферного повітря, у сфері поводження з відходами, зафіксовані у акті, складеному відповідачем за наслідками проведеної позапланової перевірки Товариства. З метою їх усунення відповідачем складено приписи від 07.06.2016 №4-3725-8-3, пункти 1, 2, 8 якого визнані законними судом апеляційної інстанції, та від 13.06.2016 №4-3889-8-3, пункти 1, 5-11, 15, 17, 21, 25, 27, 29 якого також за висновками апеляційного суду узгоджуються з вимогами законодавства.

103. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині вимог позову про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 припису відповідача від 07.06.2016 №4-3725-8-3, Верховний Суд зазначає таке.

104. Вищевказаними пунктами спірного припису Товариство зобов`язано надати довідку про фактично відпрацьований час стаціонарними джерелами викидів. Години роботи стаціонарних джерел викидів надати окремо по кожному джерелу та кожному періоду. У разі неможливості надати довідку про фактично відпрацьований час стаціонарними джерелами викидів надати розрахунки маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерел без дозволу на викиди по кожній дільниці окремо за окремі періоди.

105. Абзацами першим, другим частини першої статті 10 Закону №2707-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

106. Також, відповідно до частин п`ятої, дванадцятої статті 11 вищеназваного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

107. На виконання вищевказаної норми Закону №2707-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №302 за визначенням якого дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

108. В свою чергу, статтею 34 Закону №2707-ХІІ встановлено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

109. Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлює Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064 (далі - Методика №639).

110. Ця Методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства (пункт 1.4).

111. Пунктами 2.1, 2.2, 2.7, 2.7.1, 2.8, 3.6, 3.7, 3.11, 3.12 Методики №639 визначено таке.

112. Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання.

За результатами перевірки суб`єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

За відсутності у відповідній документації суб`єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою m i = 3,6 х 10 -6 х r Bi х q v х T, де m i - маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу, т; r Bi - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини за результатами вимірювань її вмісту в газопиловому потоці від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини, мг/м 3; q v - значення об`ємної витрати газопилового потоку від джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, м 3/с; T - час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Факт усунення порушення може бути підтверджений, окрім іншого, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

113. У даному випадку проведеною відповідачем позаплановою перевіркою Товариства встановлено, що низка стаціонарних джерел, перелік яких відображено в акті, складеному за наслідками перевірки, здійснюють викиди забруднюючих речовин у повітря без отримання відповідних дозволів.

114. Наведене свідчить про порушення позивачем законодавства про охорону атмосферного повітря, внаслідок чого у Товариства відповідно до статті 34 Закону №2707-ХІІ виник обов`язок відшкодувати завдану ним шкоду в порядку та розмірах, встановлених Методикою №369.

115. Одними з показників, необхідних для здійснення розрахунку розміру шкоди, відповідно до Методики №369, є: маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу; фактично відпрацьований час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

116. Тобто, вимога Держекоінспекції, відображена у пунктах 1, 2 спірного припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 ґрунтується на передбачених законом правових підставах і, враховуючи встановлений у ході перевірки і підтверджений судовим розглядом факт роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин у повітря без отримання відповідних дозволів, є необхідною для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої Товариством внаслідок порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

117. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної позивачем постанови апеляційного суду у вищевказаній частині.

118. Стосовно ж доводів позивача про незаконність пункту 8 припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 і помилковості в цій частині висновків апеляційного суду, колегія суддів враховує таке.

119. Пунктом 8 припису від 07.06.2016 №4-3725-8-3 зобов`язано Товариство надати копії договорів по утилізації відходів на 2016 рік з актами приймання - передачі відходів по всім підрозділам підприємства.

120. Суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами (частина перша статті 13 Закону №187/98-ВР).

121. Згідно з положеннями пунктів «а», «г» частини першої статті 17 Закону №187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

122. Підставою для складання вищезгаданого пункту припису слугувало те, що, як встановлено під час перевірки Криничанської дільниці підприємства, відходи (металева стружка, лом чорних металів, скло бій) зберігаються на території дільниці і несвоєчасно передані на утилізацію спеціалізованій організації згідно укладеного договору. Передача відходів протягом січня -травня 2016 року здійснювалась тільки по твердим побутовим відходам.

123. В той же час, у ході судового розгляду справи суд першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів, зокрема, договору про надання послуг щодо поводження з відходами від 09.06.2015 №А-001-02/15396/Р.240 (далі - договір), відомостей передачі відходів по підрозділах ПАТ «Дніпропетровськгаз» за 1 квартал 2016 року, складених відповідно до актів приймання - передачі наданих послуг, документів обліку і звітності, встановив, що перелічені в акті перевірки відходи утворилися у червні 2016 року і наприкінці цього ж місяця були передані на утилізацію.

124. При цьому, згідно з пунктом 1.3 договору, з метою забезпечення виконання норм екологічного законодавства «Замовник» зобов`язується передати «Виконавцю» відходи у строк не пізніше закінчення граничного терміну, встановленого Міністерством екології та природних ресурсів України.

125. Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що висновки Держекоінспекції про порушення визначених договором строків утилізації відходів, викладені в акті перевірки, належним чином та з посиланням на відповідні норми законодавства не обґрунтовані, оскільки у договорі відсутні конкретні строки, упродовж яких повинна здійснюватися утилізація, а під час проведення перевірки не було встановлено перевищення граничних термінів, встановлених Міністерством екології та природних ресурсів України, відсутні посилання на відповідний акт законодавства, у якому такі терміни встановлюються.

126. З цих підстав колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач, складаючи припис від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині пункту 8, діяв правомірно.

127. Колегія суддів не погоджується й з висновками суду апеляційної інстанції стосовно законності пункту 1 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 й з цього приводу зазначає таке.

128. За приписами частини першої статті 31 Закону №1264-ХІІ, статті 4 Закону №2707-ХІІ екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки господарських об`єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря розробляються, приймаються, схвалюються, переглядаються, змінюються, їх дія припиняється в порядку, встановленому законом.

129. Відповідно до вищеназваних статей Законів №1264-ХІІ, №2707-ХІІ Мінприроди затверджено Інструкцію №7, згідно з пунктом 1.6 якої матеріали інвентаризації використовуються, зокрема, для: розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об`єктів; розробки нормативів гранично допустимих викидів.

130. Вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел визначає Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 (далі - Порядок №1780).

131. Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

132. Своєю чергою, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2004 за №1102/9701, затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджено (далі - Перелік №317).

133. Як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для складання спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині пункту 1 слугувало те, що в матеріалах інвентаризації джерела утворення забруднюючих речовин не обліковано: болгарка (Жовтоводівська дільниця); витяжна вентиляція лабораторія з повірки газових лічильників (Дніпродзержинська дільниця).

134. Разом з тим, вищевказане устаткування не включено в перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, а тому вимоги спірного припису в наведеній частині є протиправними і не ґрунтуються на вимогах законодавства.

135. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування пунктів 6, 7 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформація про проведення виробничого контролю не була представлена відповідачу під час перевірки, натомість надана листом №11/3-0346 від 22.06.2016, тобто після видачі припису.

136. Однак, як встановив суд першої інстанції, проведення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря здійснюється на Підприємстві відповідно до щорічних графіків виконання інструментальних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ПАТ «Дніпропетровськгаз».

137. Під час проведення позапланової перевірки позивачем були надані копії відповідних протоколів вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел по дільницях, а також вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СН) та димності у відпрацьованих газах автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз». Такі протоколи надавались і при проведенні попередньої планової перевірки Товариства. Окрім цього, в грудні 2015 року затверджений графік виконання вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СН) та димності у відпрацьованих газах автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз», яким передбачено виконання вимірювань від автотранспорту Дніпродзержинського УЕГГ у червні 2016 року.

138. Копії відповідних протоколів та графіку надавалась позивачем до Держекоінспекції як під час проведення планової перевірки у 2015 році, так і в ході проведення позапланової перевірки Товариства, а тому твердження відповідача про не проведення позивачем виробничого контролю в 2015 році та контролю викидів забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів спростовуються матеріалами справи. Наведене свідчить про те, що Товариство не допускало порушень законодавства, з метою усунення яких відповідачем складено спірний припис в частині пунктів 6, 7.

139. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 7 Закону №877-V припис може бути складено посадовими особами контролюючого органу виключно у разі виявлення порушень законодавства за наслідками здійсненого у відповідності до встановленої законом процедури заходу державного нагляду (контролю), чого у даному випадку, в частині пунктів 6, 7 спірного припису, не доведено відповідачем і спростовано судовим розглядом справи.

140. Стосовно пунктів 8, 27 спірного припису, якими зобов`язано Товариство дотримуватись правил експлуатації ГОУ та систематично вести журнал обліку робочого часу ПГОУ, Верховний Суд зазначає таке.

141. Відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря", постанов Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №32 «Про затвердження Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України» та від 14.09.2011 №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» розроблені Правила №52.

142. Вимоги цих Правил є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, експлуатують ГОУ (пункт 1.3 Правил №52).

143. Пунктам 4.5. 4.7 Правил №52 також встановлено, що після проведення відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку вхідні отвори герметизуються з метою запобігання витоку газу або підсосу повітря. При експлуатації ГОУ, призначених для очищення газопилового потоку із вмістом забруднюючих речовин I - IV класів небезпеки, слід забезпечувати герметичність споруд і дотримуватися інших вимог чинного законодавства.

144. Абзацом сьомим підпункту 2.2.2 пункту 2.2 цих же Правил встановлено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний призначити осіб, відповідальних за ведення журналу обліку робочого часу ГОУ.

145. Перевіркою Товариства встановлено, що під час проведення обстеження Верхньодніпровської дільниці виявлено порушення правил технічної експлуатації установок очистки газів, а саме встановлено негерметичний повітровід ПГОУ ДВ №32. Візуально виявлено незакритий отвір на пилоосаджувальній камері. Журнал обліку робочого часу ГОУ не ведеться, відповідальні особи за ведення цього журналу не призначені.

146. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність у нього законодавчо закріпленого обов`язку ведення вищевказаного журналу, у зв`язку з тим, що наказ Центрального статистичного управління СРСР від 09.06.1981 №329 «Про затвердження форм первинної облікової документації з охорони повітряного басейну» визнано таким, що не застосовується на території України відповідно до наказу Держстату №323.

147. З цього питання колегія суддів зауважує, що обов`язок ведення журналу обліку робочого часу ГОУ передбачено обов`язковими до виконання і чинними у період спірних правовідносин Правилами №52. Визнання наказу Центрального статистичного управління СРСР від 09.06.1981 №329 таким, що не застосовується на території України від виконання такого обов`язку не звільняє.

148. Колегія суддів враховує, що іншої форми журналу обліку робочого часу ГОУ станом на час проведення відповідачем позапланової перевірки Товариства затверджено не було, однак, слід звернути увагу на приписи постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII, відповідно до якої, у зв`язку з постановою Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про проголошення незалежності України» та прийняттям Акта проголошення незалежності України Верховна Рада України постановляє: встановити, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

149. При цьому, наказ Держстату №323 був прийнятий, зокрема, з метою приведення нормативно-правових актів у галузі статистики у відповідність із Конституцією і законами України. Натомість, застосування вищезгаданого акту законодавства Союзу РСР для цілей виконання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря не суперечить Конституції і законам України.

150. Тобто, враховуючи встановлений на законодавчому рівні обов`язок Товариства стосовно ведення журналу обліку робочого часу ГОУ, і неврегульованість питання щодо затвердження форми такого журналу законодавством України, позивач повинен був застосовувати наказ Центрального статистичного управління СРСР від 09.06.1981 №329, що не суперечить Конституції і законам України.

151. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про законність спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині пунктів 8, 27.

152. Погоджується колегія суддів й з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для складання відповідачем пунктів 9-11 вищевказаного спірного припису, якими позивача зобов`язано: збір та використання води з водних об`єктів здійснювати за наявності дозволу на спеціальне водокористування; дотримуватись умов дозволу на спецводокористування; привести в робочий стан водозворотний цикл мийки автотранспортних засобів АТЦ Дніпродзержинської дільниці.

153. Надаючи оцінку оскаржуваній постанові апеляційного суду в цій частині Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 42 ВК України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об`єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

154. Статтею 44 ВК України визначено, що водокористувачі зобов`язані, окрім іншого, економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об`єктам та об`єктам навколишнього природного середовища; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

155. У даному випадку відповідачем під час проведення позапланової перевірки Товариства встановлено, що позивач не виконує умови пункту 1 дозволу на спецводокористування від 11.11.2014 №00294, оскільки розташував у 100-метровій водоохоронній зоні накопичувачі стічних вод зі столової та госп-фекальних стічних вод на території бази відпочинку "Вогник" (с. Іванківка Петриківського району Дніпропетровської області). Позивачем не було надано й документів, які б свідчили про мийку автотранспортних засобів, а водозворотний цикл мийки автотранспортних засобів АТЦ Дніпродзержинської дільниці не приведено в робочий стан.

156. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і не спростовані позивачем у ході її судового розгляду, а тому колегія суддів констатує законність пунктів 9-11 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, про що правильно зазначив і апеляційний суд в оскаржуваній постанові.

157. Не підлягають задоволенню й вимоги касаційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог стосовно пункту 15 спірного припису від 13.06.2016, оскільки, як встановлено судовим розглядом і було виявлено під час проведення перевірки, Товариство, всупереч вимог статті 17 Закону №187/98-ВР і Порядку №118 не подавало декларацію про відходи.

158. Поряд із цим, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність встановлених постановою КМУ №118 строків подання такої декларації, оскільки, як встановлено абзацом другим пункту 3 Порядку №118 декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - дозвільний орган), або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди, до 20 лютого року, що настає за звітним.

159. Таким чином, Товариство було зобов`язано подати декларацію про відходи за 2015 рік до 20.02.2016, однак не надало під час проведення перевірки документів, які б підтверджували факт подання вказаної декларації, а також не представило відповідних доказів у ході судового розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій.

160. Проте, апеляційний суд помилково скасував постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог, які стосуються пунктів 17, 21 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3.

161. Так, суд першої інстанції встановив, що позивачем належним чином здійснюється ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, оброблюються утилізуються, знешкоджуються та видаляються на об`єкті за встановленою формою №1-ВТ по всім видам відходів, оскільки вказана інформація була внесена до вказаної форми, а такий вид відходів, як «промаслений пісок» не утворюється при здійсненні своєї діяльності Криничанською дільницею, та, відповідно, не відображається в матеріалах інвентаризації.

162. Судом першої інстанції також встановлено, що на підприємстві позивача місця для зберігання відходів облаштовуються у відповідності до вимог, викладених в матеріалах інвентаризації, а саме - на Верхньодніпровській та Криничанській дільниці обладнані відповідно до пункту 4.1 розділу коригування інвентаризації «Дніпропетровськгаз» розділу 4 коригування інвентаризації джерел утворення відходів виробництва Криничанської виробничої дільниці Дніпродзержинського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз».

163. Апеляційний суд не навів належних і обґрунтованих мотивів, які б спростовували такий висновок суду першої інстанції.

164. Втім, Верховний Суд вважає законною та обґрунтованою постанову апеляційного суду в частині відмови в позові щодо визнання протиправним та скасування пункту 25 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3.

165. Так, складаючи спірний припис в цій частині, відповідач виходив, зокрема, з того, що джерело викидів №70 - заточний верстат П`ятихатського цеху Жовтоводської дільниці фактично обладнано пилоочисним агрегатом ПА-218, тоді як у матеріалах інвентаризації відображено найменування газоочисної установки ЗИЛ-900.

166. Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 Інструкції №7 звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві повинен мати такі розділи, зокрема, розділ «характеристика газоочисних установок», в якому надається характеристика газоочисних установок, їх технічний стан, ефективність роботи, параметри пилогазоповітряної суміші і інша інформація у відповідності з таблицею 2.3 (додаток №2).

167. В графі 5 таблиці 2.3 додатку №2 до Інструкції №7 відображається найменування газоочисної установки, однак у даному випадку, як встановлено у ході судового розгляду, такі дані вказані у матеріалах інвентаризації некоректно, а відтак потребують виправлення (коригування).

168. Що ж до перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині вимог позовної заяви стосовно визнання протиправним та скасування пункту 29 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

169. Зазначеним пунктом спірного припису позивача зобов`язано складати в повному обсязі податкову декларацію екологічного податку в частині охорони атмосферного повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по джерелам викидів, які не враховано в матеріалах інвентаризації.

170. Передумовою для складання припису в цій частині слугувала відмова позивача надати під час перевірки податкові декларації з екологічного податку в частині охорони атмосферного повітря за IV квартал 2015 року і І квартал 2016 року.

171. Проте, така вимога припису не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки фактично стосується питання перевірки факту подання податкової декларації з екологічного податку та повноти нарахування такого податкового платежу.

172. Разом з тим, екологічний податок відповідно до підпункту 9.1.5 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України віднесено до загальнодержавного податку.

173. Платниками податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (підпункт 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 ПК України).

174. Пунктом 250.2 і його підпунктами 250.2.1, а також пунктами 250.3, 250.13 статті 250 ПК України визначено, що платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів.

175. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до контролюючих органів переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

176. Контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

177. Водночас, за змістом підпункту 75.1.2., пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

178. Комплексний аналіз вищенаведених норм законодавства з урахуванням їх юридичних зв`язків дає підстави для висновку, що перевірка своєчасності подання податкової декларації зі сплати екологічного податку і факту сплати цього податку, повнота його нарахування, віднесена до компетенції контролюючих органів, визначених у ПК України.

179. В свою чергу, Держекоінспекція відповідно до наданих їй повноважень як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища може залучатися для проведення таких перевірок у встановленому ПК України порядку.

180. Тому в даному випадку відповідач, складаючи пункт 29 спірного припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3 діяв з перевищенням своїх повноважень, що не було враховано судом під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи.

181. Насамкінець, Верховний Суд звертає увагу на порушення апеляційним судом норм процесуального права під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи в частині вимог позовної заяви про визнання протиправним та скасування пункту 5 припису від 13.06.2016 №4-3889-8-3.

182. Суд першої інстанції визнав протиправним і скасував вищеназваний пункт спірного припису посилаючись лише на те, що листом від 05.04.2015 року №8/13-1476 «Щодо виконання припису» позивач повідомив інспекцію, що згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 №177 «Про затвердження інструкцій про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справляти шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» Дніпродзержинське УЕГГ не підпадає під такі критерії.

183. Як вказано у пункті 1.2 Інструкції №177 така встановлює критерії взяття на державний облік об`єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов`язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (далі - об`єкти).

184. Узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об`єктів, - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид* якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.

185. Проте, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки аргументам сторін і обставинам справи в цій частині, а також не перевірив їх доказами.

186. Суд не з`ясував обставин справи щодо показників господарської діяльності Товариства у розрізі видів та обсягів викидів, забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел, і не перевірив, чи підприємство позивач взяттю на державний облік в контексті встановлених Інструкцією №177 критеріїв.

187. Скасовуючи постанову суду першої інстанції у вищенаведеній частині та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, в порушення вимог статті 159, пункту 3 частини першої статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла станом на час розгляду і вирішення цієї справи, не навів у мотивувальній частині своєї постанови жодних мотивів, з яких він виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався, внаслідок чого ухвалив незаконне і необґрунтоване судове рішення.

188. В той же час, до повноважень Верховного Суду, з урахуванням встановлених статтею 341 КАС України меж перегляду судом касаційної інстанції, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

189. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

190. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

191. Відповідно до пунктів 1-4 частин першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

192. Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині виконання пунктів 1, 2, а також стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 8, 9, 10, 11, 15, 25, 27 не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права. Отже, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою і, як наслідок, не підлягає скасуванню.

193. Поряд із цим Верховний Суд за наслідками касаційного розгляду справи встановив, що висновки апеляційного суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині виконання пункту 8, а також позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 6, 7, 17, 21, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що у наведеній вище частині судом апеляційної інстанції помилково скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому підлягає залишенню в силі.

194. Не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права й висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 1, 29, оскільки, як встановлено за наслідками розгляду справи у касаційному порядку, відповідач, складаючи спірний припис у вищенаведеній частині, діяв протиправно і вийшов за межі своїх повноважень. У зв`язку з цим, ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення зазначених позовних вимог.

195. Також касаційний суд встановив порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пункту 5. Таким чином, ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення в цій частині є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

196. За правилами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

197. Оскільки Верховний Суд під час розгляду справи в частині позовних вимог встановив порушення норм процесуального права судами обох інстанцій, то справа, в силу приписів частини четвертої статті 353 КАС України, підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

198. Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 352, 353, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 07.06.2016 №4-3725-8-3 в частині виконання пункту 8, а також припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 6, 7, 17, 21 - скасувати й залишити у цій частині в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2016.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 1, 29 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління експлуатації газового господарства до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування приписів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пунктів 1, 29.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції від 13.06.2016 №4-3889-8-3 в частині виконання пункту 5 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін