Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м.Київ

справа №813/4667/16

адміністративне провадження №К/9901/22677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про закриття провадження в адміністративній справі №813/4667/16 за позовом Приватного підприємства «ШипШина» до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про визнання протиправними і скасування актів та розрахунку, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства «ШипШина» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року (суддя: Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.),

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ШипШина» звернулося до суду із позовом до Укртрансбезпеки у Харківській області, в якому просило скасувати Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 09.12.2016 року АХ № 0201587, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.12.2016 року № 0003895 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.12.2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

18 лютого 2019 року представником відповідача також було подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав неможливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав до закриття провадження у справи, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 09 грудня 2016 року посадовими особами Управління Уктрансбезпеки у Харківській області було зупинено транспортний засіб марки «RENAULT PREMIUM 450.19.», д.н.з. НОМЕР_1, з причіпом марки «SАМКО СО 19JРЕ», д.н.з. НОМЕР_2, які належить на праві приватної власності ПП «ШипШина».

За результатами перевірки вищеозначеними транспортними засобами нормативних вагових параметрів відповідачем було складено: Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 09.12.2016 року АХ №0201587, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.12.2016 року № 0003895 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.12.2016 року.

Вважаючи, що вищеозначені акти та розрахунок протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, за своєю правовою природою акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб'єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення.

Висновки акта перевірки не змінюють стану суб'єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов'язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.09.2013 №21-255а13 та від 10.09.2013 №21-237а13, в яких зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. В свою чергу, оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Так само не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України й оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.12.2016 року, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, приймаючи 30 січня 2019 року судове рішення у справі № 803/3/18.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вищеозначеній справі, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на наведене, Верховий Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів помилковими, з огляду на що дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Управління Укртрансбезпеки у Харківській області та скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про закриття провадження в адміністративній справі задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ШипШина» до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про визнання протиправними і скасування актів та розрахунку, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

В.М. Шарапа