Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №820/2638/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №820/2638/17

адміністративне провадження №К/9901/3866/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у складі судді Мороко А. С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів Сіренко О. І., Спаскіна О. А., Любчич Л. В. у справі № 820/2638/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніта" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніта" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року № 0000111412, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257 702 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 64 425 грн 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

31 серпня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із правомірності формування Товариством податкового кредиту. Судами першої та апеляційної інстанцій констатовано, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, внаслідок здійснення позивачем належного податкового та бухгалтерського обліку спірних господарських операцій і недоведеності податковим органом факту їх нереальності.

13 грудня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України (суддя Приходько І. В.).

27 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

03 січня 2017 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання копії цієї ухвали.

23 січня 2018 року відповідач усунув недоліки касаційної скарги.

26 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги, в установлений судом строк, та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/2638/17.

13 лютого 2018 року справа № 820/2638/17 надійшла до Верховного Суду.

В касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, абзацу 2 розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018.

Скаржник обґрунтовує правомірність своїх дій, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзиву позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Інвест» за період травень, липень, серпень, вересень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 1 червня 2017 року № 4272/20-40-14-12-11/24285021 (далі - акт перевірки).

16 червня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000111412 за порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257 702 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64 425 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкового правопорушення покладений висновок податкового органу про непідтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Інвест» щодо проведення ремонтних робіт та поставки будівельних матеріалів, які здійснювалися на виконання умов договорів від 6 травня 2016 року № 1-У, від 4 липня 2016 року № 2-У, від 11 липня № 3-У, від 25 липня 2016 року № 5-П.

Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться тим, що контрагент позивача має недостатню кількість основних фондів та трудових ресурсів для надання послуг та товарів, відповідно до умов укладених договорів, а також несвоєчасністю формування податкових накладних. Крім того, податковий орган посилається на наявність кримінального провадження № 32016220000000152 від 15 червня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 204, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, в якому надано дозвіл на тимчасовий доступ до бухгалтерських і фінансово-господарських документів Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Інвест».

Підставою винесення спірних повідомлень-рішень є вчинення позивачем податкових правопорушень внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту серед іншого відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлюється, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків скласти та зареєструвати податкову накладну на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підтвердження фактів реального придбання товарів та отримання послуг, встановлених під час судового розгляду, та належної реєстрації податкових накладних у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України, з урахуванням приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, або неправильного застосування його судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 820/2638/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І. А.Васильєва

С.C.Пасічник