Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.11.2021 року у справі №420/1550/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 420/1550/21

адміністративне провадження № К/9901/34423/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/1550/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, ухвалене суддею Радчуком А. А.

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бітова А. І., суддів:

Лук'янчук О. В., Яковлєва О. В.,

УСТАНОВИЛ:

Суть спору

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУ НП в Одеській області), де, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у сумі 161 678,47 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням уточненої позовної заяви) указує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі № 815/1112/18 задоволено позов ОСОБА_1 до УМВС України на Одеській залізниці про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). Зауважує, що роботодавцем - УМВС України на Одеській залізниці, взагалі не повідомлено в день видання наказу від 04 червня 2020 року № 1 про звільнення позивача про такий наказ або про намір прийняття відносно позивача такого наказу. 29 жовтня 2020 року позивач був змушений вже письмово звернутися до УМВС України на Одеській залізниці із вимогою щодо надання трудової книжки, яку було видано позивачу лише 03 листопада 2020 року. Отже, роботодавцем порушено строки видачі позивачу трудової книжки, оскільки наказ про звільнення позивача УМВС України на Одеській залізниці № 1 видано 04 червня 2020 року, та в цей же день його повинні були запросити до роботодавця, ознайомити з наказом, видати витяг з нього, видати трудову книжку та здійснити з ним розрахунок. Зазначене порушення строків видачі трудової книжки тягне за собою відповідальність з боку роботодавця, у вигляді: виплати середнього заробітку у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця, за період з дня звільнення 16 березня 2018 року по день затримки видачі трудової книжки 03 листопада 2020 року у розмірі 161 678,47 грн. Також позивач зазначає, що наслідком протиправної бездіяльності відповідача є завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі половини заявленого вимушеного прогулу - а саме 80839,24 грн.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі № 815/1112/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано УМВС України на Одеській залізниці задовольнити у повному обсязі вимоги позивача, викладені у заяві від 12 березня 2018 року, адресованій УМВС України на Одеській залізниці, а саме: "звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 16 березня 2018 року або будь-якої іншої дати, яка не минула".

4. Наказом УМВС на Одеській залізниці від 04 червня 2020 року №1 о/с звільнено майора поліції ОСОБА_1 (М-120583), старшого інспектора з пожежної безпеки відділу матеріального забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці, вважати звільненим за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 16 березня 2018 року.

5.29 жовтня 2020 року позивач звернувся до голови комісії з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці із заявою в якій просив: знайти час та запросити ОСОБА_1, вказавши точну дату, місце та час, для належного ознайомлення позивача з прийнятими рішеннями комісією з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці щодо проходження ним служби, які прийняті без його запрошення, присутності позивача та його належного повідомлення про дату, час та місце прийняття таких рішень; на день запрошення: здійснити всі необхідні заходи щодо підготовки та приведення у відповідність до норм діючого трудового законодавства України всіх документів, що регулюють трудові відносини між роботодавцем та робітником під час звільнення.

6.03 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав копію витягу з наказу та трудову книжку.

7. Позивач вважаючи, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо затримки видачі йому трудової книжки, звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної, касаційної інстанцій

8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано доказів звернення до відповідача із заявою про видачу трудової книжки, доказів, що відповідачем було відмовлено позивачу у видачі трудової книжки, а також доказів наявності у відповідача письмової згоди на отримання трудової книжки поштою. Суд також зазначив, що в день прийняття наказу позивач вже не проходив службу в органах внутрішніх справ. Відтак, роботодавець був позбавлений можливості видати позивачу трудову книжку у зв'язку з тим, що позивач вже був звільнений.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

10.14 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 420/1550/21, де просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

11. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в КЗпП.

11.1. Вказує, що під час прийняття 04 червня 2020 року рішення про звільнення роботодавець повинен був запросити позивача та видати витяг з наказу про звільнення, належним чином оформлену трудову книжку та здійснити з ним розрахунок. Натомість такі дії відповідачем фактично вчинені лише 03 листопада 2020 року, що, на думку позивача, є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

12. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Желєзного І. В. та Коваленко Н. В., про що складено протокол від 14 вересня 2021 року.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року задоволено заяви суддів Берназюка Я. О., Желєзного І. В. та Коваленко Н. В. про самовідвід.

14. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Єресько Л. О., суддям Загороднюку А. Г., Соколову В. М.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 17 листопада 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. Від ГУ НП в Одеській області 19 жовтня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

19. В обґрунтування своєї позиції відповідач указує, що оскаржуваними судовими рішеннями, а також судовим рішенням у справі № 815/1112/18 встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції), відповідно до приписів Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, на посадах в УМВС України в Одеській залізниці.

Отже, роботодавцем майора міліції ОСОБА_1 є УМВС України на Одеській залізниці.

20. ГУ НП в Одеській області наголошує, що не є правонаступником жодної юридичної особи, в тому числі і УМВС України на Одеській залізниці, а отже не є належним відповідачем у цій справі.

21. Так, відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Національної поліції в Одеській області затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №32, ГУНП в Одеській області - територіальний орган поліції, який утворюється, реорганізовується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Одеської області.

22. На думку ГУ НП в Одеській області, що притягнення їх як юридичної особи, яка не має жодного відношення до ОСОБА_1 до спеціального виду відповідальності роботодавців у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки видачу трудової книжки, є незаконним та таким яке фактично суперечить принципам трудового законодавства України.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

24. Зі змісту ухвали суду від 04 жовтня 2021 року слідує, що підставою для відкриття провадження визначено пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини 1 статті 47 КЗпП та пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

25. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у КЗпП України.

27. Пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

27.1. Згідно з пунктом 4.2. Інструкції № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

27.2. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

28. Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в разі затримки видачі трудової книжки лише з вини власника або уповноваженого ним органу.

29. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що роботодавці, винні в несвоєчасній видачі звільненому працівникові трудової книжки, несуть передбачену частиною 5 статті 235 КЗпП України відповідальність у вигляді обов'язку виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

30. При цьому, визначальним при розгляді спірних правовідносин є встановлення судом факту затримки з боку роботодавця видачі працівнику трудової книжки та наявності винних дій роботодавця щодо такої затримки.

31. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі № 815/1112/18 було зобов'язано УМВС України на Одеській залізниці задовольнити у повному обсязі вимоги позивача, викладені у заяві від 12 березня 2018 року, адресованій УМВС України на Одеській залізниці.

32. На виконання вказаного судового рішення УМВС на Одеській залізниці прийнято наказ від 04 червня 2020 року № 1 о/с та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача, які вручено позивачу 03 листопада 2020 року.

33. Вирішуючи питання про наявність/відсутність вини відповідача щодо невидачі позивачу трудової книжки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в день прийняття наказу позивач вже не проходив службу в органах внутрішніх справ. Відтак, роботодавець був позбавлений можливості видати позивачу трудову книжку у зв'язку з тим, що позивач вже був звільнений.

34. Такі висновки судів попередніх інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки пунктами 4.1 та 4.2 Інструкції № 58 чітко визначено безумовний обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати звільненому працівникові трудову книжку в день його звільнення.

35. При цьому, зазначені правові норми не містять застережень щодо звільнення від встановленої законом відповідальності через наявність певних факторів неможливості вчинення роботодавцем дій щодо вручення працівникові в день звільнення трудової книжки.

36. Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставини невручення позивачеві трудової книжки саме в день звільнення.

37. Матеріали не містять доказів на підставі яких можливо було б встановити вжиття чи невжиття ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській залізниці своєчасних та належних заходів щодо видачі трудової книжки позивачу.

38. Судами не перевірено та не встановлено обставин дотримання ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській залізниці пункту 4.2. Інструкції № 58, а саме чи надсилалося позивачу у день його звільнення поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Докази на підтвердження чи спростування виконання обов'язку визначеного пунктом 4.2. Інструкції № 58 у матеріалах справи також відсутні.

39. Таким чином суд першої інстанції вирішував спір у цій справі за відсутності належних доказів які б надавали змогу суду встановити у повному обсязі фактичні обставини цієї справи та підтвердити чи спростувати наявність вини роботодавця в затримці видачі трудової книжки.

40. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

41. Посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19 відповідно до яких право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у цій справі судами не перевірено та не встановлено обставин створення ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській залізниці умов для своєчасної видачі позивачу трудової книжки.

42. Ці обставини є визначальними для правильного вирішення цього спору. Без перевірки цих обставин та оцінки дотримання відповідачем обов'язку за змістом частини пунктів 4.1 та 4.2 Інструкції № 58 суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо відсутності вини відповідача у затримці видачі трудової книжки позивачу, що є порушенням норм матеріального права. Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій недотримано принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві.

43. За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

44. При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що позбавляє колегію суддів можливості надати оцінку доводам касаційної скарги в частині тверджень про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 47 КЗпП, пункту 4.2 Інструкції № 58 та частини 5 статті 235 КЗпП України.

45. Реагуючи на доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, що ГУ НП в Одеській області не є правонаступником жодної юридичної особи, в тому числі і УМВС України на Одеській залізниці, а отже не є належним відповідачем у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

46. Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального прав.

47. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що вказані доводи могли бути викладені у касаційній скарзі на рішення судів попередніх інстанцій. Однак, відповідач касаційної скарги у цій справі не подавав, правом на оскарження в касаційному порядку рішення суду першої після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції - повністю або частково, не скористався. А відтак, наведені у відзиві на касаційну скаргу доводи не можуть бути розглянуті у межах цього касаційного провадження.

48. Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів та заперечень щодо визначення неналежного відповідача у цій справі.

49. Таким доводам ГУ НП в Одеській області може бути надано оцінку під час нового розгляду цієї справи судом першої інстанції.

50. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

51. За приписами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

52. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги позивача частково та скасування оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, та правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

54. З огляду на результат касаційного розгляду у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. О. Єресько А. Г. Загороднюк В. М. Соколов