Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №826/5087/17

адміністративне провадження №К/9901/1385/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача -В.М.Бевзенка,

суддів: Шарапи В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року (прийняту у складі судді - Григоровича П.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії суддів - Безименної Н.В., Кучми А.Ю., Епель О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києв, в якому просив:

скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справа України в м. Києві (далі - Головне управління МВС України в місті Києві) від 23 березня 2017 року № 15 о/с згідно якого ОСОБА_2 звільнено зі служби в міліції з 06 листопада 2015 року;

зобов'язати Головне управління МВС України в місті Києві поновити ОСОБА_2 на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві;

зобов'язати Головне управління МВС України в місті Києві після поновлення звільнити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління зі служби в міліції на підставі пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації);

зобов'язати Головне управління МВС України в місті Києві виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 23 березня 2017 року №15 о/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби в міліції з 06 листопада 2015 року;

поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві;

зобов'язано Головне управління МВС України в місті Києві виплатити ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 22243 грн. 32 коп. (двадцять дві тисячі двісті сорок три гривні, тридцять дві копійки).

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву до неї

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в цій частині, вважає їх необґрунтованим та просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року в частині відмови в задоволенні позову, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У відзиві відповідач погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.

Історія справи

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с «Щодо особового складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено у запас з посади начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів).

Позивач оскаржив зазначений наказ відповідача в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі №826/25892/15 позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у місті Києві задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення ОСОБА_2;

поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговуванням центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС у місті Києві;

зобов'язано Головне управління МВС у місті Києві виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання вказаної вище постанови, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 17 березня 2017 року №14 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління Головного управління МВС у місті Києві.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 23 березня 2017 року №15 о/с «Щодо особового складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з 06 листопада 2015 року у запас з посади начальника сектору охорони громадського порядку 4-го відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів).

Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Конституція України 28 червня 2006 року № 254к/96-ВР (далі - Конституція України)

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі - Закон № 322-VIII)

Пункт 1 частина перша статті 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII)

Частина перша стаття 1. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частина перша розділ ХІ Прикінцевих та перехідних положень. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пункт 5 розділ ХІ Прикінцевих та перехідних положень. Визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами).

Пункт 8 розділ ХІ Прикінцевих та перехідних положень. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пункт 9 розділ ХІ Прикінцевих та перехідних положень. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділ ХІ Прикінцевих та перехідних положень. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ»

Частина перша. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

Частина друга. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (далі - Рекомендації).

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить звертає увагу на таке.

Щодо доводів касатора, щодо зобов'язання Головного управління МВС України в місті Києві після поновлення звільнити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, начальника сектору охорони громадського порядку 4-ого відділу міліції (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського районного управління зі служби в міліції на підставі пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), то Суд вважає їх безпідставними, адже втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, виходячи з системного аналізу Рекомендацій, то слід вказати таке, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Разом з тим, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами, а тому суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законні та обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, Суд робить висновок, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №826/5087/17 в частині відмови в задоволені позову залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

О.В.Білоус