Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №826/17307/16

адміністративне провадження №К/9901/36418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2017 (головуючий суддя: Заічко О.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя: Курило Л.В., судді: Бартош Н.С., Присяжнюк О.В.)

у справі № 826/17307/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач , ДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2016: № 0000761306 про збільшення грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на 7415,09 грн. за податковим зобов'язанням, 5542,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 1959,13 грн. - пеня; № 0000801306 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 20887,50 грн. за податковим зобов'язанням, 5221,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.05.2016: № 0000761306 та № 0000801306.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм пунктів 177.4, 177.7 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.ст. 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють зміст акту перевірки, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.05.2016 № 100/1/26-50-13-06/НОМЕР_3. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 ст.168, підпункту «а» пункту 171.2 ст. 171, пунктів 177.2, 177.7 ст. 177 ПК, у результаті чого визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 20887,50 грн., внаслідок неправомірного включення до складу витрат вартості послуг із розробки програмного забезпечення від ФОП ОСОБА_3 з огляду на відсутність доказів понесення цих витрат, та придбання дизельного пального, яке не використовувалося в господарській діяльності у 2015 році. Крім того, позивачем не було нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 7415,09 грн. при виплаті доходу у сумі 51280,00 грн. - заробітної плати працівникам.

За наслідками висновків акту перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016: № 0000761306 про збільшення грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на 7415,09 грн. за податковим зобов'язанням, 5542,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 1959,13 грн. - пеня; № 0000801306 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 20887,50 грн. за податковим зобов'язанням, 5221,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 ст. 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 цього пункту).

Пунктом 171.1 ст. 171 ПК встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпунктом «а» пункту 171.2 ст. 171 ПК).

Згідно з пунктом 177.7 ст. 177 ПК фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено цивільно-правові договори щодо виконання разових послуг із перевезення вантажів. За наслідками виконання вказаних договорів сторони підписали акти здачі-приймання виконаних робіт. Контролюючим органом надання позивачу послуг від цих фізичних осіб було розцінено як трудові відносини, що і стало підставою для висновку про не нарахування та не утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті цим фізичним особам заробітної плати. На підставі оцінки доданих до матеріалів справи копій цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та вказаними фізичними особами, актів здачі-приймання виконаних робіт, які не були враховані під час перевірки, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про недоведеність з боку контролюючого органу на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції), правомірності свого висновку про не нарахування та неутримання позивачем податку на доходи фізичних осіб при виплаті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 доходу у вигляді заробітної плати, а отже і не доведення правомірності донарахування позивачу сум податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2016: № 0000761306. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Правильними є також висновки судів у частині правомірності формування позивачем витрат за наслідками: придбання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Стейл Ойл» за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів від 19.01.2015 № ДГ-11071, а також отримання інформаційних послуг (розробка сайту тощо) від ФОП ОСОБА_3 за договором на послуги розроблення сайту і додаткових послуг від 04.01.2015 № 04/01-1. Такі висновки судів зроблені на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій вказаних договорів, актів наданих послуг, доказів оплати послуг за договором із ФОП ОСОБА_3,; видаткової накладної щодо відпуску палива, акту списання товарів. Висновки судів щодо неправомірності виключення відповідачем зі складу податкового обліку позивача за 2015 рік витрат у сумі 77700,00 грн. зроблені також із врахуванням встановлення у судовому процесі обставин включення позивачем за 2015 рік лише суми у 38759,23 грн.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпунктів 177.4.1 та 177.4.4 пункту 177.4 ст. 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко