Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.04.2019 року у справі №820/525/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

Київ

справа №820/525/15

адміністративне провадження №К/9901/5871/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіка-2007» про накладення арешту на кошти,

У С Т А Н О В И В:

Західна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала до суду позов, в якому просила накласти арешт на кошти ТОВ «Аттіка-2007», що знаходяться в банківських установах.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19.02.2015 відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.04.2015 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав доказів тому, що відмова відповідача у допуску до проведення фактичної перевірки є протиправною, зокрема позивач не надав доказів пред'явлення відповідачу направлення на проведення перевірки та наказу або актів відмови від підпису у направленні та в наказі на перевірку. Позивач не надав доказів відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу, із зазначенням відповідної суми, яка є необхідною для виконання певних зобов'язань платника податків.

Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права: підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94, пункт 94.10 статі 94 Податкового кодексу України. Зазначає, що відповідач систематично відмовляється від проведення перевірок з питань дотримання вимог Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів. Посилання суду на ненадання позивачем доказів пред'явлення відповідачу направлень на проведення перевірки та наказу або актів відмови від підпису у направленні та в наказі на перевірку є безпідставним, оскільки направлення та акт недопуску до проведення перевірки наявні в матеріалах справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2019 призначив попередній розгляд справи на 23.04.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що з метою здійснення контролю за дотриманням відповідачем норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, контролюючий орган згідно з наказом від 13.01.2015 № 6 призначив фактичну перевірку ТОВ «Аттіка-2007» та видав направлення на перевірку від 15.01.2015 №№ 129, 130.

ТОВ «Аттіка-2007» не допустило позивача до проведення фактичної перевірки, про що контролюючий орган склав акт про недопуск до проведення фактичної перевірки від 16.01.2015 № 2/223/34630835.

У зв'язку з відмовою платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки керівник контролюючого органу прийняв рішення від 21.01.2015 про застосування адміністративного арешту майна та звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2015 у справі № 820/524/15, яка набрала законної сили, відмовив у прийнятті подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

На підставі підпункту 94.19.1 пункту 994.19 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припинився у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 цього Кодексу, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У зв'язку з відмовою платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України 21.01.2015 контролюючий орган звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом про накладення адміністративного арешту на кошти ТОВ «Аттіка-2007».

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Наведені норми кореспондуються з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з яким арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків, тобто компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними.

Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Отже, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Така правова позиція викладена також Верховним Судом у складі суддів першої палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.11.2018 у справі №820/1929/17 (касаційне провадження №К/9901/40847/18).

Водночас Податковим кодексом України передбачені також додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час звернення контролюючого органу до суду з позовом) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідна обставина щодо відсутності у платника податків майна та/або наявності майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу, та/або коли таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, не підтверджена під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Посилання відповідача на наявність в матеріалах справи копій направлень на перевірку та наказу, а також акту не допуску до проведення перевірки, не спростовують доводів судів попередніх інстанцій про ненадання позивачем суду доказів пред'явлення відповідачу цих направлень та наказу.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно при вирішенні справи застосували норми нечинного з 22.11.2013 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку зі зверненням контролюючого органу 21.01.2015 до суду з позовом про накладення адміністративного арешту на кошти відповідача. Разом з тим таке неправильне застосування норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду