Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №826/8117/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/8117/17

адміністративне провадження №К/9901/67724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., суддів: Коваленко Н. В., Чиркіна С. М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Клименчук Н. М. від 22 лютого 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Горяйнова А. М., Кузьмишиної О. М., Коротких А. Ю. від 13 листопада 2018 року

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі також - відповідач, Уповноважена особа Фонду), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним правочинів, а саме: переказ коштів (транзакція), здійснений 19 травня 2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ "ІРЦ") з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу, у сумі 5 000,00
грн; переказ коштів (транзакція), здійснений 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3, що належить позивачу у сумі 23 500,00
грн;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі також - ПАТ "Банк Михайлівський") за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО) із визначенням суми відшкодування у розмірі 28 500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого ТОВ "ІРЦ" на рахунки, що належать позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом від 01 червня 2016 року №42/2, про визнання нікчемним правочину щодо переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року у сумі 28 500,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-054-000192423 від 22 лютого 2016 року" та "Повернення коштів згідно з договором №980-054-000181680 від 26 січня 2016 року" на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, стосовно рахунку позивача, відкритого у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_2, у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року змінено, викладено абзац другий його резолютивної частини наступним чином:

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО інформацію про позивача, та подати такий перелік до ФГВФО. В іншій частині рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що визнання нікчемною транзакції щодо зарахування коштів на рахунок позивача та невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, є протиправним, оскільки такі дії відповідача суперечать положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 11 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/8117/17, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Саприкіну І. В. та Чиркіна С. М.

В порядку статті 31 та пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19 серпня 2019 року змінено склад суду у зв'язку з відпусткою судді, яка входить до складу колегії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "ІРЦ" 26 січня 2016 року укладено договір № 980-054-000181680. Відповідно до умов вказаного договору позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти у розмірі 16 500,00
грн на строк не більше 181 дня зі сплатою процентів. Відповідно до договору про внесення змін до договору №980-054-000181680 від 26 січня 2016 року сума коштів, що передається до ТОВ "ІРЦ" збільшена до 23 500,00 грн.

Також між вказаними сторонами укладено договір "Суперкапітал" новий з виплатою процентів в кінці строку від 23 лютого 2016 року № 980-054-000192423. Відповідно до умов вказаного договору позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на строк не більше 302 днів зі сплатою процентів.

Позивач є власником відкритого у ПАТ "Банк Михайлівський" рахунку № НОМЕР_2.

ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року здійснило переказ коштів у сумі 5 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-054-000192423 від 22 січня 2016 року" та у сумі 23 500,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-054-000181680 від 26 січня 2016 року".

Відповідно до копії довідки ПАТ "Банк Михайлівський" від 02 вересня 2016 року №ЗГ1/1971/1 про стан рахунку № НОМЕР_2 залишок коштів на рахунку позивача складає 28 500,00 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення №812 від 23 травня 2016 року про запровадження з 23 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду.

Позивач не був включений до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 28 500,00 грн.

Підставою для невключення позивача до вказаного переліку став висновок Уповноваженої особи Фонду про нікчемність транзакції (операції) по перерахуванню коштів на рахунок позивача.

Листом від 15 серпня 2016 року № ЗГ4 (К)/648/1 позивачу направлене повідомлення про те, що перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року у сумі 5 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-054-000192423 від 22 січня 2016 року" та у сумі 23 500,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-054-000181680 від 26 січня 2016 року", є нікчемними відповідно до пунктів 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У повідомленні від 15 серпня 2016 року № ЗГ4 (К)/648/1 не зазначені обставини, які стали підставою для висновку про нікчемність правочину з перерахування коштів.

Відповідно до акту про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критерію нікчемності № 2 від 01 червня 2016 року такими підставами було те, що Уповноважена особа Фонду визнала нікчемними договори про відступлення прав вимоги № 1805 від 18 травня 2016 року та № 1 від 19 травня 2016 року. Згідно з вказаними договорами ТОВ "ІРЦ" відступило ПАТ "Банк Михайлівський" свої права вимоги до фізичних осіб. У свою чергу ПАТ "Банк Михайлівський" здійснив переказ ТОВ "ІРЦ" коштів у розмірі 870000000,00 грн та 561585182,51 грн в якості оплати за відступлені права вимоги. На думку Уповноваженої особи Фонду кошти у загальному розмірі 28 500,00 грн, які перераховані на рахунок позивача, є частиною грошових коштів, які були отримані ТОВ "ІРЦ" за нікчемними договорами про відступлення прав вимоги №1805 від 18 травня 2016 року та № 1 від 19 травня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у повідомленні від 15 серпня 2016 року № ЗГ4 (К)/648/1 зазначено про нікчемність транзакції щодо перерахування коштів (транзакцій) у розмірі 28 500,00 грн. Натомість, договір банківського рахунка, відповідно до якого позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_2, не був віднесений до категорії нікчемних.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, виходить з такого.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Частиною 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вкладником, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200

000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2,25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин:

1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії;

2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;

3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;

4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;

5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.

Як зазначалось, позивачем у ПАТ "Банк Михайлівський" були відкриті банківські рахунки, на який ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року перерахувало 28 500,00 грн.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому частини 1 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "КІЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "КІЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.

Відтак, метою пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 818/6992/15.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік пов'язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно з положеннями частини 2 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину не уточнено, до якої категорії пов'язаних з банком осіб відноситься позивач, як і не доведено, що інформація про позивача як пов'язану з банком особу була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

З аналізу пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов'язана з такими умовами:

1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних;

2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку;

3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов'язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою Фонду застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №822/1083/17, від 10 червня 2019 року у справі № 808/417/17, від 12 червня 2019 року у справі № 823/960/18, від 27 червня 2019 року у справі № 818/1170/17. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції Верховного Суду.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Банк Михайлівський" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ "Банк Михайлівський". При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важлива складова правової держави і демократичного суспільства закріплене в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.

Колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах банк виступав повіреним щодо залучення коштів фізичних осіб на користь третьої особи (небанківської фінансової установи - ТОВ "ІРЦ").

15 листопада 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким, зокрема, статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено частиною 5 такого змісту: "5 разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь 3 осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту:

"До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".

Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, за наявності таких умов:

1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії;

2) на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.

У зв'язку з тим, що судами не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг") ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочини щодо переказу коштів, здійснених ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року на банківські рахунки позивача нікчемними, як і не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Таким чином, Уповноваженою особою Фонду неправомірно не було включено позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО з посиланням на те, що правочин є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.

Отже, позивач є особою, який набув право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, і невключення позивача до переліку рахунків, згідно з яким вона має право на відшкодування коштів за вкладами, дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, що передбачено пунктом 5 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про застосування наслідків нікчемності правочину, у зв'язку з наступним.

Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема, контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Велика Палата у цій справі дійшла висновку про помилкове ототожнення наказу Фонду з одностороннім правочином, що спричинило неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині.

На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину не може бути предметом судового оскарження, оскільки є внутрішнім виконавчо-розпорядчим рішенням, яке не створює жодних прав та обов'язків для третіх осіб, відповідно, видання такого рішення не може порушувати права останніх, а його сфера застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Відтак, у частині визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати у силу вимог частини 1 статті 354 КАС України та справу у цій частині закрити.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду слід задовольнити частково, закрити в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про застосування наслідків нікчемності правочину; в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 351, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року скасувати в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення (наказу) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним правочинів, а саме: переказ коштів (транзакція), здійснений 19 травня 2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, у сумі 5 000,00
грн; переказ коштів (транзакція), здійснений 19 травня 2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 у сумі 23 500,00 грн, а провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Н. В. Коваленко

С. М. Чиркін