Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №825/1604/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №825/1604/16

касаційне провадження №К/9901/14876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від
06.10.2016 (головуючий суддя: Лобан Д. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Мацедонська В. Е., судді: Лічевецький І. О., Мельничук В. П. ) у справі №825/1604/16 за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" звернулося до адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС, у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2016 №102000010/2016/000181/2, №102000010/2016/000182/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102000010/2016/000183, №102000010/2016/000184.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
22.11.2016, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що з метою митного оформлення поставленого на користь позивача, згідно умов контракту від 10.09.2014 №BASM10/09/14, укладеного між позивачем та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD (постачальник) товару, уповноваженою особою декларанта - ПП "Національні традиції" 14.07.2016 було подано до митного органу МД №102110001/2016/201528 та МД №102110001/2016/201531 та задекларовано: трикотажне полотно, виготовлене з синтетичних волокон (97% поліестр, 3% спандекс). Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. За результатами розгляду МД та доданих до них документів, посадовою особою митного органу складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №102000010/2016/000183, №102000010/2016/000184, а також прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2016 №102000010/2016/000181/2, №102000010/2016/000182/2. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані до митного оформлення документи підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картки відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на відсутність в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Чернігівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані уповноваженою особою декларанта до митного оформлення документи не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через відсутність у них певних відомостей щодо складових митної вартості. Попередні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а також через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, уповноваженою особою декларанта одночасно із МД №102110001/2016/201528 та МД №102110001/2016/201531 подано органу доходів і зборів наступні документи: міжнародні автомобільні накладні (CMR) №3706, №0030 від 12.07.2016; коносаменти №MSCUYR337356 від 31.05.2016 та №MSCUYR355135 від
08.06.2016; некласифікований комерційний документ - платіжне доручення №79 від
03.02.2016; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №90574 від 24.05.3016 та №90585/6 від 30.05.2016; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - звіт про оцінку майна №05-04/07/135 та №05-04/07/132 від 13.07.2016; розрахунок ціни (калькуляція) №BTCN2016274/01 від 10.06.2016 та №BTCN2016286/01 від 20.06.2016; рахунок-фактура (інвойс) №BTCN2016274 від 28.05.2016 та №BTCN2016286 від
03.06.2016; пакувальний лист №б/н від 28.05.2016 та №б/н від 03.06.2016; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №14 від 13.10.2015, №6 від 19.06.2015, б/н від 01.08.2014; зовнішньоекономічний договір (контракт) BASM10/09/14 від 10.09.2014; договір про надання послуг митного брокера №20/10-14/02 від 20.10.2014; договір (контракт) про перевезення №11-11/ЮГ від
11.11.2015; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 31.05.2016; декларація про походження товару №BTCN2016274 від 28.05.2016 та №BTCN2016286 від 03.06.2016; інший некласифікований документ №1/BTCN2016274 від 01.06.2016 та №1/BTCN2016286 від 20.06.2016; акт про зважування вантажів №1 від 09 липня 2016 року та №6 від
24.06.2016; акт фізичного огляду №б/н від 13.07.2016 та №б/н від 13.07.2016; видаткова накладна №0000002016274 від 26.05.2016 року та №0000002016286 від
03.06.2016; відвантажувальна спец. №BTCN2016274 від 31.05.2016 та №BTCN2016286 від 08.08.2016; комерційна пропозиція №В-11000 від 25.09.2015; листи №272 від
13.07.2013, №10.001/14.06 від 14.06.2016, №11.001/14.06 від 14.06.2016, №9.001/14.06 від 14.06.2016, №BASM2016/39 від 09.06.2016, №BTCN2016274/13 від
13.06.2016, №BTCN2016274/14 від 14.06.2016, №BTCN2016274/15 від 15.06.2016, №BTCN2016274/28 від 28.05.2016 та №273 від 14.07.2016, №10.001/22.06 від
22.06.2016, №11.001/22.06 від 22.06.2016, №9.001/22.06 від 22.06.2016, №BASM2016/43 від 23.06.2016, №BTCN2016286/20 від 20.06.2016, №BTCN2016286/21 від
21.06.2016, №BTCN2016286/22 від 22.06.2016, №BTCN2016286/3 від 03.05.2016; прайс лист №4218 від 23.05.2016 та №DF8974-9 від 01.06.2016; копія митної декларації країни відправлення №223120160818740257 від 30.05.2016 та №223120160818826761 від 06.06.2016; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-0-0-0/1.3/00/1/3/1 від 14.07.2016.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що за результатами розгляду МД та доданих до них документів, митним органом, без витребування додаткових документів від декларанта в підтвердження митної вартості імпортованого товару, одразу було складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102000010/2016/000183, №102000010/2016/000184, а також прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2016 №102000010/2016/000181/2, №102000010/2016/000182/2.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: звіт про оцінку майна поданий не в повному обсязі та не дає можливість перевірити ціноутворення; калькуляції собівартості на товари на момент відвантаження товару не дійсні; прайс-листи не містять інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція; перевірити перерахування коштів на дані поставки згідно платіжного доручення від 03.02.2016 №79 неможливо, не подано до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати; не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.

Суд зазначає, що з аналізу положень частини 1 статті 3, частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", частини 1 статті 189, частини 2 статті 190 Господарського кодексу України випливає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

Щодо доводів митного органу про те, що надані на перевірку калькуляції дійсні в одному періоді, а відвантаження товару здійснювалось в інший, слід вказати на те, що калькуляція собівартості складена на період виготовлення товару, а в самій калькуляції не визначено період її дійсності. Крім того, сама по собі калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже таким підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару.

Щодо не підтвердження декларантом вартості перевезення оцінюваного товару слід вказати на те, що товар поставлявся за базисом поставки CFR Іллічівськ (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Поставка товару на умовах CFR Іллічівськ (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листами постачальника №BTCN2016274/13 від 13.06.2016, №BTCN2016286/20 від 20.06.2016, в яких зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсах. Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчать і калькуляції №BTCN2016274/01 від 10.06.2016, №BTCN2016286/01 від
20.06.2016 надані постачальником. Окрім того, також слід відзначити, що оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару, постачальником не здійснювалося морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленнями постачальника №BTCN2016274/14 від 14.06.2016, №BTCN2016286/21 від 21.06.2016, якими позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсами контейнерами MSCU7253706, CARU9940030 страхування вантажу не здійснювалося. Позивач також не здійснював страхування товару, що підтверджується листами №11.001/14.06 від 14.06.2016, №11.001/22.06 від 22.06.2016.

Щодо доводів митниці, що прайс-листи не містять інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція то слід вказати на те, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо періоду дії цін, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Щодо зауважень митниці з приводу платіжного доручення №79 від 03.02.2016 то слід вказати на те, що таке платіжне доручення подавалось виключно задля усунення у митного органу сумнівів щодо реальності зовнішньоекономічного контракту та не стосується спірної поставки. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару. У свою чергу, за умовами пункту 5 Контракту, оплата здійснюється наступним чином: сума передплати відповідно до рахунку-фактури про передплату, залишок суми від повної вартості товару сплачується впродовж 3-ох місяців з фактичної дати поставки. Згідно пункту 3 Контракту умови поставки визначаються та погоджуються сторонами для кожної окремої партії товару та вказуються в інвойсі. З наявних у матеріалах справи копій рахунків-фактур №BTCN2016274 від
28.05.2016 та №BTCN20162586 від 03.06.2016 вбачається, що попередня оплата за товари згідно даних рахунків-фактур не передбачена, а тому посилання митного органу на те, що позивачем не було надано до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати, що не дає змоги перевірити перерахування коштів на дану поставку товару, є необґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Вона не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Чернігівської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №825/1604/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк