Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №814/3883/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №814/3883/15

касаційне провадження №К/9901/14514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 (головуючий суддя -Золотніков О. С., судді: Осіпов Ю. В., Скрипченко В. О.) у справі №814/3883/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" звернулося до адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними дії Миколаївської митниці ДФС щодо визначення митної вартості товарів, що були імпортовані за Контрактом №07/11 від
10.11.2014, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості; зобов'язати Миколаївську митницю ДФС скасувати рішення про коригування митної вартості №504070000/2014/000023/2 від 20.11.2014 та внести письмове рішення щодо визначення митної вартості товару, що був імпортований з Контрактом №07/11 від
10.11.2014 року, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від
29.03.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що з метою митного оформлення поставленого на користь позивача, згідно умов контракту №07/11 від 10.11.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Інтерфлот-Продукт" товару, декларантом 19.11.2014 подано до митниці МД №504070000/2014/006316 та задекларовано: "прокат плоский - жерсть біла, лакована, електролітичного лудіння, листова, використовується харчовій промисловості, ТП 14-101-405-2000; ГОСТ 13345-85, клас покриття - 1, твердість В, розмір - 0,19х724х816мм". Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів.

За результатами розгляду МД та доданих до них документів, з урахуванням додатково поданих на електронне повідомлення митниці, посадовою особою митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №504070000/2014/000023/2 від 20.11.2014. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутність страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість пакування та транспортування); наявні розбіжності (різні вантажоодержувачі зазначені у товаротранспортній накладній та інвойсі; в товаротранспортній накладній не вказано перевізника; в довідці про транспортні витрати не вказано номер товаротранспортного документа, по якому здійснювалось перевезення); декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані до митного оформлення документи підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору); судом не встановлено розбіжностей у поданих до митного оформлення документах; розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін зазначених у інвойсах.

Скасовуючи рішенням суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем до митного оформлення надано неповний пакет документів, а надані документи не спростовують виявлені розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" подало касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного органу надано пакет документів, достатній для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом, а тому відсутні підстави для коригування органом доходів і зборів митної вартості товару.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами попередніх інстанцій, декларантом одночасно із МД №504070000/2014/006316 від 19.11.2014 було подано до органу доходів і зборів пакет документів.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що за результатами розгляду наданих до митного оформлення документів, митний орган дійшов висновку, що такі містять розбіжності, про що контролюючий орган повідомив декларанта з вимогою надати додаткові документи, згідно переліку, для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

На вимогу митного органу, позивачем 20.11.2014 надано додаткові документи, а саме: копію договору укладеного між ТОВ "ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ" та ТОВ "РКК Аквамарин" від 10.11.2014 №03/11 та копію товарної накладної від 13.11.2014 № 8.

За результатами перевірки наданих позивачем документів, 20.11.2014 митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 504070000/2014/000023/2, в якому зазначено про наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, що є підставою для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару. Коригування митної вартості товарів здійснено митним органом із застосуванням резервного (шостого) методу.

В подальшому, листом від 12.01.2015 позивачем до Миколаївської митниці на підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, а саме: договір від 06.06.2014 №П-1/14 укладений між ТОВ "Платан" та ТОВ "РРК "Аквамарин", специфікацію № 2 від 25.09.2014 до договору від 06.06.2014 № П-1/14, договір від 10.11.2014 № 35/12/01 укладений між ПОГ "Керченське УВП УТОС "Крим-Пак" та ТОВ "РКК "Аквамарин", договір транспортного перевезення від
01.07.2014 № 001/011-15 укладений між ТОВ "КВІН ПЛЮС" та ТОВ "ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР", акти здачі-прийняття виконаних робіт до договору від
01.07.2014 №001/011-15.

Так, судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи встановлено, що відповідно до умов договору транспортного перевезення від 01.11.2014 № 001/011-15 перевізником вантажу є ТОВ "КВІН ПЛЮС". Згідно довідки про транспорті витрати від 14.11.2014, транспорті витрати на перевезення вантажу (жерсть листова лакована, 0,19х724х816 мм) по маршруту від м. Севастополь (пункт навантаження) до м. Армянськ (кордон Криму) складають 7400 рос. руб., що у перерахунку у гривні становить - 2 049,95, що не відповідає інформації вказаній у актах здачі-прийняття виконаних робіт, зокрема згідно яких, транспортні витрати по маршруту м. Керч - м. Севастополь (Крим) - м. Миколаїв загалом складають 36 000 грн. При цьому, з актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не можливо виділити витрати на транспортування товару по території України.

Крім того, в товарно-транспортних накладних від 15.11.2014 № 1, від 17.11.2014 № 2 та від 19.11.2014 № 3 вантажоодержувачем зазначено ТОВ "ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР" (а. с. 39,145,147), в той час як в інвойсах від 12.11.2014 № 1, від 17.11.2014 № 2 та від 18.11.2014 № 3 вантажоодержувачем є ТОВ "Южний РКК" (а. с. 41,146,148).

Також встановлено, що вантаж по інвойсу від 12.11.2014 не може бути ідентифікований з документами, наданими третіми особами, оскільки товарна накладна № 8, відповідно до якої ТОВ "РКК "Аквамарин" передавав товар ТОВ "ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ", датована 13.11.2014, в той час як згідно інвойсу № 1 названий вантаж реалізований на користь позивача - 12.11.2014 (а. с. 48).

Підприємством також не надано на вимогу митного органу висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції доводами касаційної інстанції не спростовані.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі №814/3883/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк