Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №806/359/17

касаційне провадження №К/9901/35739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 (суддя Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді: Бучик А.Ю., Шидловський В.Б.) у справі № 806/359/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0005230314.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 03.04.2017 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.09.2017 залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: частини другої статті 250 Господарського кодексу України, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що застосовані згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими, а тому відповідно до статті 250 Господарського кодексу України можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 04.07.2014 № 1312/22-00/33446070.

За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог: пунктів 2.2, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій № 0603003477р/1 у сумі їх фактичних надходжень на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій від 18.07.2013 № 0091 у розмірі 36580,20 грн.; абзацу п'ятого пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальному розмірі 3626,66 грн.; пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з незабезпеченням щоденного друку фіскальних звітних чеків за 17.01.2012, 18.01.2012, 08.01.2013, 10.05.2013, 17.07.2013 та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 18.07.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001052200, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 186528,00 грн.; № 0001062200, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700,00 грн.

Не погодившись із зазначеними актами індивідуальної дії, Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» оскаржило їх у судовому порядку.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 27.04.2015 визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001052200 у частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 182901,00 грн., а також від 18.07.2014 № 0001052200 у частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1360,00 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.06.2015 залишив зазначене рішення суду першої інстанції без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 03.08.2016 ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 скасував; постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 змінив у частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0001052200 у частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 182901,00 грн.; у цій частині позову відмовив; в іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 залишив без змін.

На підставі вказаного судового рішення та акта перевірки від 04.07.2014 № 1312/22-00/33446070 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0005230314, згідно з яким визначено граничний строк для сплати узгоджених грошових зобов'язань, що пройшли судове оскарження, в розмірі 182901,00 грн.

Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим актом індивідуальної дії, позивач посилається виключено на те, що застосовані згідно з ним санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише в межах визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку.

Так, згідно з частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В свою чергу, відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Таким чином, висновок судових інстанцій про обґрунтованість застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, без урахування визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому доводи позивача про безпідставність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 суд відхиляє, оскільки, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 02.04.2013 у справі за позовом Глобинського споживчого товариства до Державної податкової адміністрації в Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання рішення нечинним, названий Указ видано відповідно до частини 2 статті 25 Конституційного Договору від 08.06.1995 № 1к/95 про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладеного між Верховною Радою України та Президентом України, а будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала спірні правовідносини на час їх виникнення, не було прийнято.

В свою чергу, згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України висновки Верховного Суду України мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ВІКТ» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі № 806/359/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк