Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №750/5109/17

адміністративне провадження №К/9901/2549/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року (судді Бородавкіна С.В., Клопот С.Л., Падій В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (судді Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) в адміністративній справі № 750/5109/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військкомату про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Міноборони та Військкомату щодо залишення без реалізації документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Військкомат направити на адресу Міноборони заяву та додані документи щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Міноборони розглянути його заяву та додані документи щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 11 листопада 1985 року по 30 січня 1988 року, а з 13 по 15 листопада 1987 року на території Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії, та брав участь у бойових діях на посаді старшого механіка.

Згідно з витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16 травня 2016 року № 2105 у позивача встановлено поранення, контузія та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Уподальшому позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (дійсна до 01 серпня 2018 року), що настала в результаті поранення, контузія та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 05 липня 2016 року серії АВА № 028763.

12 травня 2017 року позивач звернувся до Військкомату із заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії, та надав копії необхідних документів.

Листом від 17 травня 2017 року № 5/1655с Військкомат на підставі пунктів 2, 6 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) документи позивача повернув без реалізації як такі, що не підтверджують обставин настання інвалідності не пізніше, ніж через три місяці після звільнення із служби.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 07 жовтня 2015 року позов задовольнив частково. Суд не погодився з вимогами про визнання бездіяльності Міноборони неправомірною, оскільки заява позивача з доданими документами до Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України не надходила.

Рішення обґрунтував тим, що відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок) Військкомат не повноважний самостійно визначати наявність чи відсутність в особи права на призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Військкомат не погодився із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволення позову. Зазначає, що позивач не проходив службу в Збройних Силах України, тому на нього не розповсюджуються положення Порядку.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-XII).

За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок. Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, дії розпорядника бюджетних коштів після надходження зазначених документів, які полягають у прийнятті рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, надсилання цього рішення разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, передбачені у пунктах 11, 13 цього Порядку.

Наказом Міністерства оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» (далі - наказ № 168) призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України.

Усупереч наведеним вимогам Військкомат повернув документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги без розгляду як такі, що не підтверджують обставин настання інвалідності не пізніше, ніж через три місяці після звільнення із служби.

Доводи скаржника про те, що позивач не підтвердив проходження військової служби в Збройних Силах України, не навів і не підтвердив причин та обставин отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) не пов'язаного із вчиненням особою адміністративного чи кримінального правопорушення, або є наслідком вчинення нею діяння у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи умисного заподіяння собі тілесного ушкодження, не можуть бути визнані достатніми для втручання в оскаржені судові рішення, оскільки наведені в них аргументи в основному стосується тих юридичних та фактичних питань, на оцінку та вирішення яких Військкомат не наділений повноваженнями.

У касаційній скарзі не наведено міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів їх спростування.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко