Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №338/830/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №338/830/17

адміністративне провадження №К/9901/17425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Ліквідаційної комісії управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шинкар Т.І., Пліша М.А., Глушка І.В. від 06 листопада 2017 року

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Ліквідаційної комісії управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії, в якому з уточненням позовних вимог просив суд:

визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії управління МВС України в Івано-Франківській області щодо надання довідки про грошове забезпечення без надбавки за особливо важливі завдання, надбавки за оперативно-розшукову діяльність та зменшенням премії;

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неперерахунку пенсії;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії з врахуванням: посадового окладу - 3600 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням - 2200 грн., надбавки за стаж служби 35% - 2030 грн., премії - 15%, надбавки за особливо важливі завдання - 48%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність 15%, основного розміру пенсії грошового забезпечення 67% та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року без обмежень розміру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є пенсіонером МВС України та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Проте, ліквідаційна комісія УМВС в Івано-Франківській області, видала довідку про грошове забезпечення за останньою штатною посадою, яка необхідна для перерахунку пенсії, без урахування призначених позивачу надбавок за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 48% та за оперативно-розшукову діяльність у розмірі 15%, а також зі зменшення розміру премії з 40% до 1,03 %. Крім того вважає необґрунтованими доводи управління Пенсійного фонду, що питання проведення перерахунку пенсії може бути розглянуто лише у разі виділення додаткових коштів з Державного бюджету України. Позивач вважає, що як колишній працівник міліції та пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на перерахунок розміру пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 08 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області щодо видачі позивачу довідки про грошове забезпечення із зменшенням розміру премії.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стосовно непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року та з урахуванням діючої редакції статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також відповідно до Постанови № 988, виходячи з розміру посадового окладу 3600 грн., окладу за спеціальним званням 2200 грн., надбавки за стаж служби у розмірі 35%, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% та премії у розмірі 40% і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01 січня 2016 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при обчисленні пенсій відповідно до частин сьомої-десятої цієї статті в розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством на день призначення цих пенсій. Премія, як форма заохочення успіхів конкретного працівника у службі, не може ставитись в залежність від результатів роботи інших працівників чи визначатись, виходячи з усередненого показника, а повинна відповідати розміру фактичної за останньою штатною посадою, що бралась до розрахунку при оформлення пенсії. Посилання відповідачів на те, що до розрахунку має братись середній розмір премії за відповідною посадою у державному органі за місяць, що передував перерахунку пенсії, суд вважає не обґрунтованим, оскільки за таких умов, виходячи зі змісту статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія позивача підлягала би перерахунку щомісячно.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області щодо видачі ОСОБА_2 довідки про грошове забезпечення із зменшенням розміру премії, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стосовно не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2; зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_2 нову довідку про грошове забезпечення, включивши в таку окрім посадового окладу 3600 грн., окладу за спеціальним званням 2200 грн., надбавки за стаж служби у розмірі 35%, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію в розмірі 40% та скерувати нову довідку про грошове забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для проведення перерахунку та виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01 січня 2016 року, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що премія, як форма заохочення успіхів конкретного працівника у службі, не може ставитись в залежність від результатів роботи інших працівників чи визначатись, виходячи з середнього показника, а повинна відповідати розміру фактичної за останньою штатною посадою, що бралась до розрахунку при оформленні пенсії, як це передбачено частини п'ятнадцятої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також апеляційний суд вважає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», повідомляють орган ПФУ, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи. Апеляційний суд звернув увагу, що оскільки органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення та проводити нарахування пенсії без подання документів про розмір грошового забезпечення, а відтак суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо зобов'язання Управління провести перерахунок призначеної позивачу пенсії. В питанні застосування строку, суд апеляційної інстанції керувався статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не статтею 99 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати наведене рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга відповідача подана 23 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без руху.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 338/830/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленка Н.В.

04 січня 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 338/830/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 21 січня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що ОСОБА_2 є пенсіонером МВС та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З метою подання документів до пенсійного органу для перерахунку пенсії у зв'язку з набранням чинності Постанови № 988, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії щодо отримання довідки про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції для перерахунку пенсії.

15 червня 2017 року Ліквідаційною комісією ОСОБА_2 видано довідку № 2259/108/05/8-17 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, відповідно до якої розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 січня 2016 року, за посадою начальника Калуського РВ УМВС України в Івано-Франківській області прирівняною до посади начальника ВП становить: посадовий оклад - 3600 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням - підполковник поліції - 2200 грн., надбавка за стаж служби (35%) - 2030 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 540 грн., премія (1,03%) - 86,21 грн.

20 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся у Ліквідаційну комісію із заявою, в якій вказав на протиправність зменшення при складенні довідки про грошове забезпечення розміру премії та не нарахування надбавки за особливо важливі завдання та оперативно-розшукову діяльність, просив надіслати на його адресу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із врахуванням: премії - 40%, надбавки за особливо важливі завдання - 48%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 15%.

20 липня 2017 року позивач подав до Управління заяву про перерахунок пенсії за вислугою років, додавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15 червня 2017 року № 2259/108/05/8-17.

На звернення ОСОБА_2 щодо перерахунку пенсії, як колишньому працівнику МВС України, на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією, листом Управління від 25 липня 2017 року № 566/Г-15 повідомлено, що питання щодо проведення перерахунку пенсії буде розглянуто без особистого звернення ОСОБА_2 і лише у разі виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45) передбачено певний механізм перерахунку пенсій пенсіонерам-військовослужбовцям, зокрема, МВС України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення КМУ про зміну розміру грошового забезпечення; ПФУ повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списку осіб; головні управління ПФУ складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій. Пенсійний фонд наголошує на тому, що відповідач не виконує функції визначення грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії особам з числа військовослужбовців. Крім того відповідач, орган Пенсійного фонду зазначає, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що відповідні державні органи повідомляють Пенсійний фонд. Вважає. що премія носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, а тому як і інші види додаткового грошового забезпечення не може ставитися у залежність від результатів роботи інших працівників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей». Цим Законом внесено доповнення до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінет Міністрів України Постановою № 988 встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:

- посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;

- надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

- щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;

- інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію;

- щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об'єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", як такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 року для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Відповідно до абзацу сьомого пункту п'ятого Порядку № 45 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою, крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахування пенсії не враховуються.

Таким чином, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції. Право на перерахунок пенсій осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ виникло з січня 2016 року. Такий вид грошового забезпечення як надбавка за виконання особливо важливих завдань та надбавка за оперативно-розшукову діяльність, Постановою № 988 не передбачена, а тому з урахуванням абзацу 7 пункту п'ятого Порядку № 45, відповідач правомірно не включив зазначені надбавки до довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у зразковій справі від 12 березня 2018 року № Пз/9901/1/18 та постановах від 26 червня 2018 року у справі № 338/913/17, від 11 грудня у справах № 826/7404/17 та 522/10400/17.

Також, суд не може погодитись із доводами позивача про неправомірність зазначення МВС премії у меншому, ніж він отримував розмірі, а саме 1,03% замість 40%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку № 45 доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія виплачуються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Вказаний відповідачем розмір премії 1,03% є середнім розміром, що фактично виплачено за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, що узгоджується зі змістом абзацу 5 пункту 5 Порядку № 45, у зв'язку з чим підстав для врахування премії у розмірі 40%, як отримував позивач, немає.

Аналогічний правовий висновок висловлений в рішенні Верховного Суду від 12 березня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а.

Виходячи з того, що дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області щодо видачі позивачу довідки про грошове забезпечення не є протиправними, а Ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області не видано іншої довідки про грошове забезпечення в розмірах про які просить позивач, то і у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні підстави для перерахунку пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення в розмірах про які просить позивач.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 листопада 2018 року № 9-р/2018 зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: 1) повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; 2) втрати годувальника; 3) безробіття з незалежних від них обставин; 4) старості; 5) в інших випадках, передбачених законом. Конституційний Суд України вважає, що складові конституційного права громадян на соціальний захист, зазначені у пунктах 1-4 цього абзацу, не можуть бути скасовані законом.

Не може бути скасоване законом також право на пенсійне забезпечення, яке, як зазначив Конституційний Суд України, «є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення» (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Водночас інші складові права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів, тому вона може змінити, скасувати або поновити їх при формуванні соціальної політики держави за умови дотримання конституційних норм та принципів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко