Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №550/233/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №550/233/17

адміністративне провадження №К/9901/58393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року у складі судді Михайлюк О.І. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів: Перцової Т.С. (головуючого), Сіренко О.І., Жигилія С.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання рішення посадової особи протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 та просив:

- визнати протиправним рішення посадової особи Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області - доглядача кладовища Лещенка ОСОБА_4 щодо здійснення підпоховання ОСОБА_5 між місцями поховань ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з порушенням пункту 1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 №193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.09.2004 № 1113/9712;

- відшкодувати понесені ним судові витрати в розмірі 11204 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.

2. Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. На кладовищі по вул . Незалежності в смт. Чутове, Полтавської області у 2016 році між місцями поховань померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яка є бабусею позивача та ОСОБА_7 було здійснено поховання ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3.2. Вважаючи, що поховання ОСОБА_5 здійснено незаконно, з порушенням нормативів, установлених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2013 №193, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення другого відповідача щодо здійснення підпоховання ОСОБА_5 між місцями поховань ОСОБА_6 та ОСОБА_7

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів того, що він є користувачем земельної ділянки місця поховання ОСОБА_6 та вказав на відсутність в матеріалах справи відповідних записів та/або документів про поховання, здійснених у 1987 році. Тобто, позивачем не доведено факту порушення його прав оскаржуваним рішенням відповідача. Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт від 12.12.2017, згідно якого членами комісії, створеної на підставі розпорядження Чутівського селищного голови №66 від 12.12.2017 було здійснено виїзд на кладовище, проведено заміри відстані між могилами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та встановлено, що відстань між зазначеними могилами становить 70 см.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми процесуального права та помилково покладено обов''язок доказування на позивача, а не на суб`єкта владних повноважень, як передбачено частиною 2 статті 77 КАС України. Крім цього, судами не враховано норми матеріального права, а саме - приписи Закону України «Про поховання та похоронну справу» та Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затв. Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 року. Зазначає, що акт від 12.12.2017 про замір відстані між могилами не є належним та допустимим доказом у розумінні КАС України, оскільки заміру підлягає відстань між ділянками, а не могилами. Тому, судові рішення у справі прийнято на підставі недопустимих доказів, без дослідження зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування рішень судів і направлення справи на новий розгляд.

7. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить залишити її без задоволення. А рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Згідно з підпунктом 11 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

9. Відповідно до статті 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року №1102-IV (далі - Закон №1102-IV), поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

10. Згідно зі статтею 2 Закону №1102-IV кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань;

поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству;

користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

11. Статтею 5 Закону №1102-IV встановлено, що державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

12. Відповідно до статті 8 Закону №1102-IV органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

13. Статтею 23 Закону №1102-IV передбачено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

14. Згідно зі статтею 25 Закону №1102-IV за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

За бажанням одного з родичів, визначених у частині п`ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

15. Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за №1113/9712 (далі - Порядок №193) утримання кладовищ, військових кладовищ, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів та охорона всіх місць поховань забезпечуються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету.

16. У відповідності до п.2.4 Порядку №193 за зверненням Виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого. На бажання Виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

17. Кожне поховання померлого здійснюється в окремій могилі (п.2.5 Порядку №193).

18. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача та ОСОБА_2 , пояснили, що заміри здійснювались від краю ділянок поховань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , визначених з огляду на вимоги до розмірів могил, встановлених п. 2.8 Порядку №193 та «Гігієнічними вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПіН 2.2.2.028-99.

19. Суди встановили, що наявний у матеріалах справи акт №66 від 12.12.2017 є допустимим доказом у справі, оскільки відповідає вимогам ст.ст. 73, 74 КАСУ та містить інформацію щодо предмета доказування та одержаний без порушення встановленого законом порядку.

20. Натомість, судами оцінені критично надані позивачем фото ділянок поховань ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , здійснені 06.05.2016 та 27.04.2017, які на думку позивача вказують на недотримання передбаченої п. 1.7 Порядку №193 відстані, оскільки з них не можливо достеменно встановити яка відстань між вказаними ділянками.

21. При цьому, судами зауважено, що сторони не скористались правом заявити клопотання про призначення у справі відповідної експертизи для встановлення відстані між ділянками поховань ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

22. Судова колегія наголошує, що зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

23. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

24. Згідно з частинами 1-2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

25. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

26. Відповідно до статті 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

27. Тобто, суди попередніх інстанцій не були позбавлені права призначити експертизу з власної ініціативи для з`ясування точної відстані між похованнями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

28. Судами встановлено також, що забезпечення утримання та функціонування кладовища відноситься до повноважень Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області. Доглядачем зазначеного кладовища є ОСОБА_2 .

29. Разом з тим, відмовляючи в позові суди зазначили, що позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання протиправним рішення доглядача кладовища щодо здійснення підпоховання ОСОБА_5 між могилами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не навів обставин, які б свідчили, що таке рішення приймалося доглядачем кладовища ОСОБА_2 .

30. При цьому, судами не перевірено та не надано оцінки діям ОСОБА_2 як доглядача кладовища, пов`язаним із підпохованням, визначенням місця такого поховання, перевіркою наявності документів на поховання та чи здійснено в установленому порядку облік такого поховання.

31. Між тим, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 4 указаної статті, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

32. Вказаних вимог процесуальних прав судами попередніх інстанцій дотримано не було та помилково покладено обов`язок доказування протиправних дій та бездіяльності відповідачів на позивача.

33. Згідно з частинами 1-2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

34. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України).

35. Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

36. Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС України. Так, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

37. Колегія суддів оцінює критично посилання судів попередніх інстанцій на відсутність доказів порушення прав та/або законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням другого відповідача, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наявні у справі матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 є родичем померлої ОСОБА_6 , тому має право на звернення із вказаним позовом.

38. Слід зауважити також, що на час поховання ОСОБА_6 видання свідоцтв про поховання не було передбачено, тому суди помилково вказали на ненадання позивачем свідоцтва про поховання на підтвердження тієї обставини, що позивач є користувачем місця поховання ОСОБА_6

39. За таких обставин, судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

40. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

43. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

44. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання рішення посадової особи протиправним та зобов`язання вчинити дії - направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

45. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко