Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №814/336/15

адміністративне провадження №К/9901/3501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у складі судді Лісовської Н.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у складі колегії суддів Крусяна А.В., Джабурія О.В., Мамедової С.А. у справі №814/336/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2015 року №504070000/2015/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 січня 2015 року №504070000/2015/00009, прийняті відповідачем.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів 21 січня 2015 року №504070000/2015/000005/1, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 січня 2015 року №504070000/2015/00009.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У серпні 2015 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 13 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Логвиненко А.О.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 814/336/15 з суду першої інстанції.

11 січня 2018 року справу № 814/336/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 52, 54, 58 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

07 вересня 2015 року позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оспорювані судові рішення без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 10 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" та компанією "CNHІ International SA" (Швейцарія) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки жниварок №UA-EAC-EUR-2014 на загальну суму 20000000 євро.

18 грудня 2014 року між позивачем та компанією "CNHІ International SA" укладено додаток №15 та специфікацію №15 до контракту № UA-EAC-EUR-2014, відповідно до якої сторони домовились про поставку, окрім іншого, нової жниварки New Holland модель 20 GHCP (ширина захвату 6,1 м), без транспортного візку, на умовах поставки - EXW Плоцьк, Польща за ціною 5000 євро за одиницю.

На виконання вказаного контракту позивачем придбано товар загальною вартістю 5000 євро за одну одиницю товару.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав Миколаївській митниці Державної фіскальної служби України митну декларацію №504070000/2015/000103 для оформлення вантажу (жниварки New Holland модель 20 GHCP) разом з відповідними документами в підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, загальна митна вартість товару вказана декларантом у сумі 20576,35грн.

Під час здійснення Миколаївською митницею Державної фіскальної служби України контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено неточності та розбіжності в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

наявна розбіжність між витягом з прайс-листа від 01 жовтня 2014 року з надання спеціальної пропозиції для дилерів та умовами розділу 3 «Ціни/платежі» Додатку 9 «загальні умови продажу» Договору про імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року, оскільки оцінюваний товар відсутній в списку узгодженої продукції, що підпадає під дію Договору про імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року;

в наданих документах відсутня інформація щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження;

невірно проведено розрахунок відповідної частини транспортних витрат, зазначений у рахунку на оплату № 4 від 12 січня 2015 року;

інформація щодо витрат на навантаження, зазначена у довідці про транспортні витрати від 14 січня 2015 року № 5, суперечить п. 3.2 розділу 3 Договору № 78 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31 грудня 2014 року;

надані документи не містять інформацію щодо числових значень транспортних витрат відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспортні послуги, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 року №65 при подачі дорожнього-транспортного засобу до місця завантаження.

За вказаних підстав позивачу запропоновано подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи, передбачені розділом 4 договору №78 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31 грудня 2014 року: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію декларації країни відправлення та митні документи передбачені пунктом 8.4 контракту № UA-EAC-EUR-2014 від 10 січня 2014 року; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

У зв'язку з пов'язаністю продавця та покупця товару у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VIІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та впливу таких взаємовідносин на ціну оцінюваного товару позивачу запропоновано надати документи передбачені частиною 4 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом від 19 січня 2015 року на вимогу митниці позивач надав додаткові документи: витяг з прайс-листа СNНІ Industrial SA від 01 жовтня 2014 року, комерційну пропозицію СNНІ Industrial SA від 02 грудня 2014 року, копію митної декларації країни відправлення №15РL335010Е0009005 від 14 січня 2015 року, лист CNHI International SА від 19 січня 2015 року, заявку №3 від 31 грудня 2014 року, рахунок №4 від 12 січня 2015 року, бухгалтерські та банківські документи позивача, що стосуються відчуження оцінюваного товару, ідентичного товару на території України.

Миколаївською митницею Міндоходів Державної фіскальної служби України за результатами опрацювання поданої декларації та доданих до неї документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №504070000/2015/000005/1 від 21 січня 2015 року та визначено митну вартість товару в сумі 13351 євро замість задекларованих позивачем 5000 євро.

Підставою для прийняття спірного рішення, яким митну вартість визначено за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення складових митної вартості товару без надання Товариством додатково запитаних митним органом документів, а також посилання на те, що надані Товариством пояснення не спростовують сумнівів щодо правильності її визначення.

Також, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504070000/2015/00009 від 21 жовтня 2015 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За змістом частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) ще додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв'язку між продавцем і покупцем і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань митного органу щодо наявності розбіжностей у прайс-листі від 01 жовтня 2014 року у зв'язку з відсутністю придбаного товару у Договорі про імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року, оскільки товар придбаний позивачем на підставі контракту від 10 січня 2014 року № UA-EAC-EUR-2014, умовами якого не передбачено, що поставка здійснюється у відповідності до умов Договору про імпортування та дистрибуцію.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності в довідці про транспортні витрати від 31 жовтня 2014 року інформації про вартість транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця навантаження колегія суддів до уваги не приймає, оскільки серед виключного переліку складових митної вартості товару наведеного у частині 10 статті 58 Митного кодексу України відсутня така складова як транспортні витрати при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Необґрунтованими є посилання Миколаївської митниці на невідповідність довідки про транспортні витрати Методичним рекомендаціям з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 року за № 65, оскільки вимогами пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта надати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а не калькуляцію собівартості перевезень з детальним їх розрахунком.

Довідка перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про транспортні витрати №5 від 14 січня 2015 року містила всі числові значення складових митної вартості товару, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до місці ввезення на митну територію України відповідно до CMR 14012015/1 - 10 000,00 грн. та витрати на навантаження цих товарів, з зазначенням, що страхування товару не здійснювалось.

В касаційній скарзі відповідач посилається, що інформація про витрати на навантаження, зазначена у довідці про транспортні витрати від 14 січня 2015 року № 5, суперечить пункту 3.2 розділу 3 Договору № 78 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31 грудня 2014 року, оскільки за умовами вказаного договору обов'язок з навантаження товару покладається на позивача. Проте, Суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки домовленість позивача та його перевізника про покладення на останнього витрат на перевезення не свідчить про наявність ознак підробки вказаних документів або відсутності в них всіх відомостей стосовно понесених витрат на перевезення товару, умови договору не забороняють сторонам відступити від його положень.

Аргументи відповідача, що судами попередніх інстанцій не враховано пов'язаність продавця та покупця товару та впливу таких взаємовідносин на ціну оцінюваного товару, Суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

За приписами частини 12 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У відповідності до частини 13 статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно частини 14 статті 58 Митного кодексу України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З аналізу вказаних норм випливає, що відносини пов'язаності продавця і покупця не дають підстав вважати вартість операції з поставки товару неприйнятною, у такому разі необхідним є наявність у органу доходів і зборів відповідних обґрунтувань, що такі відносини мали вплив на ціну товару.

Наведені норми кореспондуються з приписами частини 4 статті 53 Митного кодексу України, які надають право органу доходів і зборів вимагати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Між тим, заявником касаційної скарги не наведено таких обставин та не надано доказів надання декларанту або уповноваженій ним особі своїх письмових обґрунтувань, що пов'язаність продавця і покупця товару мала вплив на ціну.

Доводи касаційної скарги, що сумніви Миколаївської митниці у правильності визначення митної вартості товару ґрунтувалися на наявності розбіжності та неточності інформації щодо вагового показника, визначеного у митній декларації країни відправлення, розбіжностей транспортних витрат у заявці № 745 від 27 жовтня 2014 року та рахунку на оплату Суд вважає безпідставними, оскільки такі підстави не були зазначені відповідачем в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товару, а за правилами пункту 1 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Виходячи з вищевикладеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено, що під час проведення митного контролю заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлених декларантом, а надані останнім документи містили всі данні числових значень складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та не містили розбіжностей чи ознак підробки.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товару, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанції неподання позивачем витребуваних Миколаївською митницею документів згідно переліку наведеному у частинах 3, 4 статті 53 Митного кодексу України є безпідставними, оскільки Харківською митницею не доведено наявність обґрунтованих підстав передбачених вказаною нормою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №814/336/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер