Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2019 року у справі №1940/1610/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №1940/1610/18

адміністративне провадження №К/9901/8347/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у складі суддів Гудима Л. Я., Пліша М. А., Святецького В. В.

у справі № 1940/1610/18 (857/747/19)

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Тернопільській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

16 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнення, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір та податок на доходи фізичних осіб, з мотивів протиправності їх прийняття.

Рішенням від 21 листопада 2018 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 23 лютого 2018 року № 0043771307 про визначення податкового зобов'язання за платежем "військовий збір" в сумі 25632,19 грн та № 0043791307 про визначення податкового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 307598,14 грн. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначенні позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми пункту 8 підрозділу 1 розділу 20 Податкового кодексу України і протиправно нарахував податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов'язання з військового збору, а також штрафних санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2019 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

У березні 2019 року Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між Позивачем та ПАТ "Універсал Банк" укладено кредитний договір №11/280-к від 24 липня 2007 року, за умовами якого ПАТ "Універсал Банк" надав позивачу кредитні кошти в сумі 135000,00 доларів США із процентною ставкою 11,95%, визначивши дату погашення кредиту - 23 липня 2037 року.

22 листопада 2016 року між Позивачем та Банком укладено додаткову угоду про припинення зобов'язань за договором №11/280-к від 24 липня 2007 року.

Відповідно до умов даної додаткової угоди сторони визнали, що станом на 22 листопада 2016 року загальний розмір заборгованості позивача перед Банком за основним договором становить 125935,89 доларів США та дійшли згоди про анулювання (прощення) Банком заборгованості в сумі 65935,89 доларів США, за умови погашення Позивачем 22 листопада 2016 року суми заборгованості у розмірі 60000,00 доларів США. Вказана умова Позивачем виконана.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи платника податків Позивача за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 9 січня 2018 року №76/19-00-13-06/3077601239.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- підпункту "д " підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту
176.1 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 246078,91 грн;

- підпункту "д " підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту
176.1 статті 176, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військовий збір з доходів, отриманих фізичною особою у вигляді додаткового блага за 2016 рік в сумі 20506,5 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага - прощення заборгованості за кредитом Банку в сумі 65935,89
доларів США, що еквівалентно 1700079,06 грн за курсом НБУ на дату підписання додаткової угоди про припинення зобов'язань, проте, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу.

На підставі акта перевірки податковим органом 23 лютого 2018 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0043791307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 307598,14 грн, у тому числі: за основним платежем 246078,91 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 61509,63
грн;

- № 0043771307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з військового збору у розмірі 25632,19 грн, у тому числі: за основним платежем 20506,55 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5126,47 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтею 79 Податкового кодексу України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у статтею 79 Податкового кодексу України документів та даних, наданих платником податків у визначених статтею 79 Податкового кодексу України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 79 Податкового кодексу України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Аналіз вказаної статті доводить, що платник податків може бути присутнім при проведенні документальної невиїзної перевірки чи може надати звернення про проведення виїзної перевірки замість невиїзної. Для реалізації цих можливостей, платник податків повинен заздалегідь, до початку перевірки, бути повідомлений про призначення перевірки.

Як зазначено в акті перевірки та встановлено судом першої інстанції, наказ, яким визначено початок перевірки - 22 грудня 2017 року, направлений Позивачу лише 19 грудня 2017 року. Таким чином, не зважаючи на те, що податковим органом формально дотримані вимоги, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, Позивача позбавлено права бути присутнім при проведенні документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 9 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, Суд погоджується з доводом Позивача, що його право на участь у процесі прийняття рішення було порушено.

Крім того, наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №2513 від 15 грудня 2017 року зазначена підстава для проведення перевірки - підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як зазначено у підпункті 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, та уточнюючу декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік (арк. с. 24). Фактично, податковим органом проведено перевірку достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, оскільки отримано відповідь Банку на запит податкового органу (арк. с. 26).

Така підстава перевірки передбачена підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України - документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Податковим органом не наведено відомостей щодо надіслання письмового запиту платнику податків та відсутності його пояснень.

Щодо суми загального річного доходу, визначеного податковим органом, з якого нараховано зобов'язання з податку на доходи та військового збору, Суд зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, про що свідчить його підпис у додатковій угоді, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки кредит, який отримав Позивач в іноземній валюті у 2007 році у розмірі 135000 доларів США станом на 1 січня 2014 року не погашений, визначення суми додаткового блага повинно здійснюватись з урахуванням пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу, що приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не можуть застосовуватись, оскільки зміни валюти не відбулось.

Додатковою угодою про припинення зобов'язань від 22 листопада 2016 року прощено борг у розмірі 65935,89 доларів США, в гривнях сума прощення боргу у додатковій угоді не визначена. Визначаючи суму отриманого доходу у гривнях, податковий орган проводить саме зміну валюти зобов'язання, та повинен враховувати приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, визначаючи суму податкових зобов'язань на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітної та уточнюючої, податковий орган не проаналізував складові суми річного доходу, визначені Позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в супереч вимог, передбачених частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 1940/1610/18 (857/747/19) скасувати.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 1940/1610/18 (857/747/19) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер