Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №815/2766/17

адміністративне провадження №К/9901/2490/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя Свида Л.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 815/2766/17 (головуючий суддя Стас І.П., судді: Турецька І.О., Косцова І.П.) за позовом Приватного підприємства «АЙТЕКС» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Приватне підприємство «АЙТЕКС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та рішення про відмову позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено йому в розмитненні товару за ціною контракту, оскільки ним не враховано документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару, а також додатково надані документи. Крім того, відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16 лютого 2017 року № 500060702/2017/000008/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про відмову позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 500060702/2017/00050.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, митне оформлення якого проводилося позивачем за електронною митною декларацією, є необґрунтованим, оскільки надані ПП «АЙТЕКС» документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною контракту).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме пункту 2 частини другої статті 52, пунктів 2, 3 частини другої статті 53, пункту 2 частини шостої статті 54, частини першої статті 55, частин другої, четвертої, п'ятої, дев'ятої, десятої статті 58 Митного кодексу України, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

При цьому в касаційній скарзі зазначено, що оскільки документи, надані позивачем, мали розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни товару, а саме: вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів, то відповідач був позбавлений можливості визначити вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). В свою чергу за результатами проведених консультацій між органом доходів і зборів та декларантом було обрано резервний метод визначення митної вартості.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій дотримано відповідних норм матеріального права, оскільки Митним кодексом України передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її вартості. При цьому позивач вказує, що ним було надано відповідачу всі документи щодо перевезення товару, а пакувальні матеріали включені до калькуляції вартості та є частиною ціни товару. При цьому зазначає, що претензії щодо підтвердження транспортних витрат виникли у Одеської митниці ДФС вже під час складання самого рішення про коригування митної вартості.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством «АЙТЕКС» та Компанією «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, 30 червня 2015 року укладений зовнішньоекономічний контракт №ІT 30/06/2015, за яким «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, зобов'язалася поставляти, а ПП «АЙТЕКС» приймати та оплачувати товар - плівку БОПС. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця. Кількість, ціни та умови поставки на кожну партію товару вказуються в інвойсі та заявці - додатку, які є невід'ємною частиною контракту.

В межах зазначеного контракту, на підставі комерційної пропозиції від 12 грудня 2016 року та заявки-додатку від 12 грудня 2016 року № 19, «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, зобов'язалася поставити, а ПП «АЙТЕКС» прийняти та оплатити товар - прозору плівку БОПС у кількості: вага - 17 545, 60 кг, на загальну суму 25 441, 12 доларів США, 1,45 доларів США за кг, умови поставки FOB ДА ЧАН БЕЙ, Китай, 100% передплата на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов контракту 20 січня 2017 року позивачем сплачена на користь «WINKO PLASTICS CO., LTD», Китай, вся сума коштів за придбаний товар в розмірі 25 441, 12 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 20 січня 2017 року.

З метою митного оформлення зазначеного вище товару, 06 лютого 2017 року позивачем до відділу митного оформлення митного поста «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація № 500060702/2017/001563, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту та складає 25 441, 12 доларів США, а також документи, які підтверджують вартість товару, зокрема, зовнішньоекономічний контракт від 30 червня 2015 року № ІT30/06/2015 з додатковою угодою, комерційна пропозиція від 12 грудня 2016 року, заявка-додаток від 12 грудня 2016 року № 19, платіжне доручення в іноземній валюті № 173 від 20 січня 2017 року, сертифікат якості від 10 січня 2017 року, пакувальний лист від 30 грудня 2016 року, комерційний інвойс від 30 грудня 2016 року № WINKO16120443, сервісний коносамент, коносамент, наряд №9 від 30 січня 2017 року, сертифікат походження товару, довідка щодо транспортних витрат, прайс-лист, калькуляція вартості від 30 грудня 2016 року, договір транспортного експедирування від 01 вересня 2015 року № 0109/15-1, декларація країни відправлення № 534820160486041650 від 30 грудня 2016 року, лист WINKO (сфера застосування) б/н від 12 грудня 2016 року, лист WINKO (товар не є біржовим) б/н від 10 січня 2017 року, лист WINKO (сайт) б/н від 12 грудня 2016 року, лист WINKO (щодо оплати) б/н від 10 січня 2017 року, лист WINKO (комерційна пропозиція) б/н від 12 грудня 2016 року.

Оскільки, на думку митного органу, подані позивачем разом з електронною митною декларацією документи містили розбіжності, ним 16 лютого 2017 року складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2017/00050 та того ж дня, 16 лютого 2017 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000008/2 за 6 (резервним) методом визначення митної вартості, в якому міститься посилання на розбіжності в поданих до митного оформлення товару документах, а також дані бази ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАІС ДФС про те, що розмитнення аналогічного (подібного) товару серед митних оформлень України є більшим - 1,89 дол. США/кг проти заявленої позивачем на рівні 1,523143 за кг по митній декларації №500060702/2017/001563 від 06 лютого 2017 року.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).

Підпунктом «в» пункту 1 та пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

В силу частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами другою-третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відмова органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, може мати місце лише у разі визначених Митним кодексом України підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Рішення про коригування митної вартості товарів у даній справі мотивоване виявленням розбіжностей у поданих для митного оформлення документах, а саме: відсутня будь-яка інформації щодо включення або невключення до ціни товару вартості пакування, пакувальних матеріалів та робіт, а також ненадання документів, що містять відомості про вартість перевезення товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ПП «АЙТЕКС» надані: виписка з бухгалтерської документації від 07 лютого 2017 року з перекладом, специфікація товару від 07 лютого 2017 року з перекладом, довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати вих. № Our ref.CUO-c № 000063 від 08 лютого 2017 року (строк дії 15 березня 2017 року) про ціну на імпортований з Китаю товар, висновок ТОВ «Експоцентр Одеса» вих. №0063-іnf від 10 лютого 2017 року про якісні та вартісні характеристики товару з додатками на 3-х аркушах, лист WINKO (про пакувальні матеріали) б/н від 07 лютого 2017 року з перекладом, заява ПП «АЙТЕКС» від 09 лютого 2017 року (вих. №21) щодо проведення письмових калькуляцій, первинна документація виробника щодо придбання сировини (order №16014793 від 25 листопада 2016 року та Invoice №16603611 від 01 грудня 2016 року з перекладом).

Однак митним органом відповідні документи не прийняті до уваги із зазначенням того, що вони є непереконливими, оскільки біржова інформація з мережі Інтернет від 10 лютого 2017 року надана не за місяць, в якому здійснений продаж товару, тобто, є не актуальною, марка сировини відмінна від придбаної, довідка Торгово-промислової палати щодо ціни товару від 08 лютого 2017 року № 000063 містить дані, орієнтовані на ПП «АЙТЕКС», а не кон'юнктуру ринку в цілому, не здійснений аналіз цін на подібні (аналогічні товари), а тому, на думку митних органів ціна товару не підтверджена документально та підлягає коригуванню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, вони підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

В свою чергу, встановлено, що пакувальні матеріали включені до калькуляції вартості від 30 грудня 2016 року в пункті «Виробництво» та є частиною ціни на плівку 1,450 дол. США/кг FOB, яка поставлена позивачу.

Крім того, у довідці ТОВ «Формаг-Груп» є посилання на номер контейнеру, номер коносаменту, порт по коносаменту, маршрут товару, що спростовує доводи податкового органу щодо відсутності її прив'язки до договору про надання транспортно-експедиційних послуг за митною декларацією № 500060702/2017/001563 від 06 лютого 2017 року.

Враховуючи зазначені обставини, у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, а розмитнення товару мало бути здійснено за першим методом - за ціною договору.

Пунктом 1 частини третьої статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Разом з тим, відповідачем безпідставно не прийнято до уваги дані Одеської регіональної Торгово-промислової палати вих. № Our ref.CUO-c №000063 від 08 лютого 2017 року (строк дії 15 березня 2017 року) про ціну на імпортований з Китаю товар та висновок ТОВ «Експоцентр Одеса» вих. №0063-іnf від 10 лютого 2017 року, які підтверджують вартість товару, яка співпадає із заявленою позивачем.

Посилання відповідача на непереконливість біржової інформації з мережі Інтернет від 10 лютого 2017 року через те, що вона надана не за місяць, в якому здійснений продаж товару, тобто, є не актуальною, є помилковим, оскільки біржова інформація з мережі Інтернет не є обов'язковим документом, який встановлює митну вартість товару, поставленого позивачу з урахуванням наявного в пакеті документів, наданих для розмитнення товару, листа виробника про те, що цей товар не є біржовим.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані під час розмитнення позивачем товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не вірно застосовано частину дев'яту статті 58 Митного кодексу України, якою передбачено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, підлягають відхиленню, оскільки матеріалами справи підтверджено встановлені обставини.

В свою чергу, перелік у касаційній сказі нормативно-правових актів, які, на думку скаржника, не застосовано чи неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, зокрема, Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України, Загального додатку до міжнародної конвенції і гармонізацію митних процедур, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН, Національного стандарту № 1 «загальні засади оцінки майна і майнових прав», є безпідставним, оскільки положеннями відповідних документів не спростовується належність застосування до спірних правовідносин вимог Митного кодексу України.

Крім того, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною контракту та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що відповідачем у даній справі безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є правильними.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко