Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №826/3200/14

адміністративне провадження №К/9901/4116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуМалого приватного підприємства «Традиція-98»на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014 (суддя - Б.В. Санін)на ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 (колегія суддів: Саприкіна І.В., Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.) у справі № 826/3200/14 за позовомМалого приватного підприємства «Традиція-98»доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Традиція-98» (далі - Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2013 року № 0008272202 та № 0008282202 про застосування штрафних фінансових санкцій.

Обґрунтовуючи позов вказав, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки, у зв`язку із чим винесені за її наслідками податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Зокрема наказ та дії про призначення такої перевірки у судовому порядку, під час розгляду іншої адміністративної справи, були визнані протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у задоволені позову відмовлено.

Так рішення були зумовлені тим, що позивачем ні під час податкової перевірки ні під час розгляду справи у судах не надано жодних первинних чи бухгалтерських документів на підтвердження правомірності його дій щодо правомірності ведення податкового обліку в перевіряємий період. Крім того, суди зазначили, що позивач отримавши наказ про призначення перевірки та відповідне направлення, фактично допустив до проведення до такої, а тому можливі допущені порушення під час такої не може бути підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а позов задовольнити повністю. Серед іншого вказується, що запитувані податковою та судами документи бухгалтерського та податкового обліку ним не надавались умисно, з огляду на відсутність правих підстав для можливості у податкової проводити таку перевірку, що встановлено під час судового розгляду в іншій судовій справі. Крім того, висловлені мотиви судів попередніх інстанцій про відсутність наданих під час перевірки, в тому числі, до суду запитуваних документів свідчить, та підвереджує, дійсний факт того, що відповідач проводив перевірку без залучення представників позивача, який не допускав інспекторів-ревізорів до її проведення.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 29.05.2013 ДПІ на адресу позивача було направлено запит №12774/10/15.2-55 «Про надання пояснень та документальних підтверджень», в якому відповідач просив надати в десятиденний строк з моменту отримання вказаного запиту первині документи з питань взаємовідносин із ТОВ «Лізінг-Сіті» за період з липня 2012 року по вересень 2012 року.

У зв`язку із ненаданням позивачем документів та відповіді на вказаний запит, у період з 13.08.2013 по 19.08.2013 податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 27.08.2013 року № 403/26-54-22-02-10/30045559 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства МПП «Традиція-98» при взаємовідносинах з ТОВ «Лізінг-Сіті» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року».

Перевіркою встановлено порушення МПП «Традиція-98» вимог законодавства, а саме:

пп.14.1.27 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 та п.44.6 ст.44, п.138.2 та п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ст. 1 та ст. 9 Закону «Про ратифікацію Рішення Економічної ради Співдружності Незалежних Держав про внесення змін до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце», а також пп.1.2, пп.2.1 та пп.2.4 Положення №88, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 327 206,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2012 р. - 327 206,00 грн.;

п.44.1 та п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1-198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 311 624,00 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. - 237 291,00 грн.; за серпень 2012 р. - 55 500,00 грн.; за вересень 2012 р. - 18 833,00 грн.

07.10.2013 на підставі зазначеного ДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: за формою «Р» №0008272202, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 490 809,00 грн. (з яких 327 206,00 грн. - за основним платежем, 163 603,00 грн. - за штрафними санкціями); за формою «Р» №0008282202, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 467 436,00 грн. (з яких 311 624,00 грн. - за основним платежем, 155 812,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не отримавши позитивного результату від адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду, який встановив обставину наявності судових рішень, якими вирішено питання незаконності наказу про проведення перевірки відносно позивача, відмовив у задоволені позову.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції про законність податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно із пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 4 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1. статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З огляду на наведені положення ПК України, Верховний Суд зауважує, що такий вид перевірок як виїзна документальна може проводиться за наявності декількох підстав, якими є: дійсне місце її проведення, що слідує із назви, - «виїзна» та процедури допуску ревізорів-інспекторів контролюючого органу до перевірки, що в свою чергу обумовлюється також рядом послідовних дій, таких як пред`явленням повноважним особам платника наказу на призначення перевірки, повідомлення про її проведення та службових посвідчень ревізорів-інспекторів, які будуть проводити перевірку.

Разом з тим, не дотримання вимог ПК України може бути підставою для недопущення повноважними особами платника до проведення виїзної перевірки ревізорів-інспекторів контролюючого органу, що оформлюється актом та може мати інші правові наслідки чим ті, що мають місце в даній справі.

У зв`язку із чим, Верховний Суд звертає увагу на доводи позивача в касаційній скарзі про недопущення ним ревізорів-інспекторів контролюючого органу до проведення податкової перевірки, так як такі не були предметом належного судового розгляду судами попередніх інстанцій піж час вирішення даної справи.

Так, суди попередніх інстанцій зазначили про отримання наказу про проведення перевірки, та направлення на проведення перевірки засновником позивача. Разом з тим, судами не надана правова оцінки фактичного місця проведення перевірки та дійсної процедури допущення ревізорів-інспекторів контролюючого органу до проведення податкової перевірки.

При цьому, важливим елементом таких висновків слугує відсутність дослідженого факту місця отримання представником позивача вказаних документів, оскільки з інформації викладеної в акті перевірки, зокрема в підпункті 2.3.2 пункту 2 розділу 2, зазначено: «Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 04114 м. Київ, вул. Вишгородська буд. 46 кв. 41 . Перевіркою за вказаною адресою було встановлено відсутність МІНІ «Традиція-98» та посадових осіб МПП «Традиція-98» або його законних (уповноважених) представників. ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Кнсві 02.08.2013 прийнято Рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18-ОПП (Рішення « 632 від 02.08.2013)».

Крім того, Верховний Суд, проаналізувавши зміст судових рішень попередніх інстанцій вважає, що вони не містять належних мотивів по не врахуванню під час розгляду даної справи постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013 (набрало законної сили 26.02.2014), права №826/13091/13-а, згідно якої скасований відповідний наказ про проведення податкової перевірки позивача та визнано протиправними дії податкової щодо призначення такої перевірки, наслідками якої прийняті спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У відповідності до приписів частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущенні тільки цим судом.

Враховуючи, що допущені судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Традиція-98» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду