Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №826/23621/15

адміністративне провадження №К/9901/46884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківську районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017 (суддя - Літвінова А.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/23621/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0032941506.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ під час проведення камеральної перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, відтак у контролюючого органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо застосування до Товариства штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, позов Товариства задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15.06.2015 № 0032941506.

Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу ДПІ просив залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з авансових внесків з податку на прибуток Товариства за березень 2014 року - лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2015 № 322/26-59-15-06-94.

У висновку акта перевірки ДПІ зазначила про встановлення факту порушення Товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 02.07.2014 за 2013 рік позивачем задекларовано 843 755 грн. авансового внеску, що несвоєчасно сплачувався платником (затримка до 30 днів).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0032941506, яким до Товариства на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 415 610,49 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивувала тим, що камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, положеннями статті 153 Податкового кодексу України визначено механізм оподаткування операцій особливого виду, зокрема, оподаткування дивідендів.

Так, згідно з підпунктом 155.3.3 пункту 153.3 вказаної статті платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Задовольнивши адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень статті 72 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) врахували обставини, встановлені під час розгляду справи № 826/7727/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Предметом зазначеної справи були питання сплати Товариством суми податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за 2013 рік у розмірі 425 515,47 грн.

Так, Окружним адміністративним судом м. Києва у постанові від 30.07.2015, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, встановлено, що враховуючи наявну у Товариства переплату зі сплати податку на прибуток підприємств за рахунок внесення ним авансових внесків з податку, позивачем правомірно визначено у звітному (податковому) періоді 2013 рік задеклароване від'ємне значення суми податку, яка підлягає сплаті у відповідному періоді. З огляду на це суд визнав, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, зобов'язаний був врахувати відомості, зазначені у податковій звітності, однак цього не зробив, що призвело до безпідставного визначення податкового боргу позивачу.

Враховуючи вищевикладене та залучені до матеріалів справи докази, зокрема лист Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників від 28.03.2016, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що існуюча, на думку ДПІ, недоїмка зі сплати податку на прибуток підприємств виникла з вини самого контролюючого органу через невідображення на особовому рахунку позивача існуючої переплати цього податку в розмірі 417 413 грн.

Наведене унеможливлює застосування до Товариства передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України штрафу за порушення правил сплати (перерахування) податків.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківську районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова