Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №820/2370/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №820/2370/17

адміністративне провадження №К/9901/649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів Жигилія С. П., Дюкарєвої С. В. Перцової Т. С. у справі 820/2370/17 за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі по тексту платник податків, позивач у справ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту податковий орган, відповідач у справі) про визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними, скасування рішення № 004261304, яким донараховано 76140,82 грн. єдиного внеску, скасування вимоги від 01 грудня 2016 року № Ф-077 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 76 140 грн. 82 коп., з мотивів їх протиправності та безпідставності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних наказу про проведення перевірки, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач діяв в межах, у спосіб та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування рішення податкового органу від 01 грудня 2016 року № 004261304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги податкового органу від 01 грудня 2016 року № Ф-077 про сплату боргу в сумі 76140,82 грн.

Прийнято у цій частині нову постанову, якою скасовані рішення податкового органу від 01 грудня 2016 року № 004261304 про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога податкового органу від 01 грудня 2016 року № Ф-077 про сплату боргу в сумі 76140,82 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року залишено без змін.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позивних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач здійснив невірне тлумачення статті 7 Закону № 2464-VI та вийшов за межі дійсного змісту цієї статті, оскільки при визначенні бази нарахування єдиного внеску виходив із середньомісячного доходу всупереч положень цієї статті.

03 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного від 09 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року. Зокрема, доводить помилкове застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, підпункту 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі по тексту - Порядок № 449).

24 січня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

ОСОБА_1 є самозайнятою особою - приватним нотаріусом, має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 2410, з 15 жовтня 2016 року перебуває на обліку податкового органу, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску).

Базу нарахування єдиного внеску позивачем визначено на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік у розмірі 39926,00, з якого сплачено суму єдиного внеску в розмірі 13854,32 грн.

У жовтні 2016 року на підставі наказу начальника податкового органу від 09 вересня 2016 року № 1100 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 4 листопада 2016 року № 4273/20-30-13-04/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 5 частини третьої розділу III Інструкції про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

1 грудня 2016 року податковим органом винесено рішення № 004261304 про застосування штрафних санкцій, яким донараховано позивачу єдиний внесок за 2015 рік у сумі 76140,82 грн.

У цей же день податковим органом сформовано вимогу відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI про сплату платником податків боргу (недоїмки) у сумі 76 140 грн. 82 коп.

Положення пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлюють, що для платників, серед яких фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

За змістом пункту 5 частини третьої розділу ІІІ Порядку № 449 платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Скасовуючи спірні рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) суд апеляційної інстанцій виходив з того, що відповідач здійснив невірне тлумачення положень статті 7 Закону № 2464 та вийшов за межі дійсного змісту цієї, а саме визначив базу нарахування єдиного внеску на рівні середньомісячного доходу, що не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки у відповідності до положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 для приватних нотаріусів базою нарахування єдиного внеску є чистий оподаткований дохід, отриманий від їх діяльності за результатами календарного року і зазначений у податковій декларації за відповідний рік, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Спірне рішення не утримує в собі підставу визначення єдиного внеску, що доводить його невідповідність критеріям, встановленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, не зазначена підстава визначення єдиного внеску спірним рішенням, що вказує на прийняття його необґрунтовано, з порушенням принципу добросовісності та пропорційності.

У будь-якому випадку, виходячи з положень частини другої статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був у спірному рішенні визначити правову підставу обчислення єдиного внеску. Рішення є способом реалізації владних управлінських функцій, не визначення підстави його прийняття та донарахування єдиного внеску є неприпустимим.

Спірним рішенням крім визначення єдиного внеску застосовані штрафні санкції у розмірі 7614,08 грн.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності застосування штрафу, обумовленого безпідставністю визначення недоїмки.

Вимога про сплату боргу є похідною від прийняття спірного рішення, яким донарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції, протиправність яких обумовлює відсутність підстав формування вимоги згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI.

Верховний Суд погоджується в висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено неправильність визначення позивачем бази оподаткування єдиного внеску у 2015 році і, відповідно, протиправно винесено рішення від 1 грудня 2016 року про донарахування єдиного внеску на суму 76140,82 грн. та вимогу № Ф-077 про стягнення цієї суми на підставі положень статті 25 Закону №2464-VI.

Колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині та рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року в частині, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 820/2370/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

В.П.Юрченко