Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №820/3763/17

адміністративне провадження №К/9901/3981/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (суддя - Калиновський В.А.) у справі №820/3763/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

у с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив стягнути з відповідача у справі заборгованість перед бюджетом у розмірі 313129,82 гривні з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2017 року адміністративний позов задовольнив: стягнув з відповідача у справі заборгованість перед бюджетом у розмірі 313129,82 гривні з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу скаржника у справі на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року залишено без руху на підставі частини шостої статті 187, частини 3 статті 189, частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано протягом десяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду документ про сплату судового збору.

27 листопада 2017 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від відповідача у справі про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване його незадовільним майновим станом.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року повернуто скаржнику.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Проте, частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, запропоновано відповідачу у справі сплатити судовий збір, в той же час цією ухвалою не роз'яснено прав заявника на подання клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору та надання відповідних доказів.

Однак, скаржником на виконання ухвали суду апеляційної інстанції подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтоване незадовільним майновим станом скаржника, проте жодних доказів, які б підтверджували незадовільний майновий стан до клопотання не додано.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення від сплати судового збору застосовується виключно до осіб, рівень статків яких обмежений. При цьому особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне матеріальне становище та подати до суду відповідні документи.

Проте зазначене положення не було роз'яснено скаржнику на стадії залишення касаційної скарги без руху. Закон України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не зобов'язував заявника надавати докази незадовільного матеріального становища, та не вказував перелік документів, які необхідно додавати до клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, а також суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд апеляційної інстанції не запропонував скаржнику надати докази, які підтверджують його незадовільне матеріальне становище, тим самим порушив норми Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги має бути скасована, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме статей 11 та 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №820/3763/17 скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

С.С.Пасічник

В.П. Юрченко