Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №826/15294/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/15294/15

адміністративне провадження №К/9901/36793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О.

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015 (головуючий суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Грибана І.О., суддів Беспалова О.О. та Парінова А.Б.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення щодо визнання нікчемним договору від 05.06.2014 №8387, укладеного позивачем з ПАТ "Старокиївський банк" (далі - банк), а також договору від 05.06.2014 №43, укладеного позивачем з ТОВ «Київпроект М»;

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо не включення позивача до повного переліку вкладників вказаного банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до згаданого переліку;

- зобов'язати відповідача-1 надати відповідачу-2 додаткову інформацію про вкладника (позивача), якій необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом в банку за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до Реєстру вкладників (Загального реєстру вкладників) банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015 позов задоволений частково.

3. Визнано протиправним і скасовано спірне рішення, визнано протиправними спірні дії відповідача-1, а також зобов'язано відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і надати відповідачу-2 інформацію про позивача, як вкладника, якій необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом в банку за рахунок Фонду. В іншій частині - відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. У задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову залишено без змін.

5. Відповідач-1 подав на вищевказані судові рішення касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

6. Вищий адміністративний суд ухвалою від 25.07.2017 відкрив касаційне провадження.

7. У зв'язку з його ліквідацією справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 05.06.2014 позивач уклала із вищезгаданим банком договір №8387 банківського рахунку, відповідно до якого відкрито поточний (на вимогу) рахунок №26208501011001 у гривні.

9. Того ж дня на цей рахунок позивача від ТОВ «Київпроект М» надійшли грошові кошти у сумі 100890 грн. в якості безвідсоткової поворотної позики відповідно до договору позики №1 від 05.06.2014.

10. Відповідно до виписки Відділення №1 банку станом на 06.06.2014 залишок суми на рахунку позивача становив 100890,00 грн.

11. 17.06.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 №365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №50 про запровадження з 18.06.2014 на 3 місяці тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Пантіну Любов Олександрівну.

12. Відповідач-1 прийняла наказ №61 від 29.08.2014 щодо погодження рішення виконавчої дирекції Фонду №182/14 від 21.08.2014 та №188/14 від 28.08.2014, відповідно до якого визнано нікчемними договори, зазначені у додатку, в тому числі і договір банківського рахунку позивача №8387 від 05.06.2014.

13. Виплата грошових коштів за такими рахунками фізичних осіб-вкладників банку згідно з переліком заблокована.

14. 11.09.2014 постановою правління Національного банку України №563 відкликано ліцензію вказаного банку.

15. 17.09.2014 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №92 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Пантіну Любов Олександрівну на період з 18.09.2014 до 18.09.2015 включно.

16. Позивач неодноразово подавала заяви про включення її до переліку вкладників. Однак відповідей не отримала. Тому звернулася в суд з позовною заявою.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

17. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що отримані кошти на її рахунку вважаються вкладом і мають бути відшкодовані за рахунок Фонду у встановлений законом спосіб, а рішення щодо визнання нікчемними правочинів є протиправним.

18. Відповідачі заперечували проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку через нікчемність відповідних правочинів.

19. Вважають, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок «дроблення» великого вкладу іншого клієнта з метою створення штучного зобов'язання Фонду на відшкодування коштів за рахунок держави.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Проаналізувавши ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.2, 26, 27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), п.6 розділу III, пп.2, 3 та 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі не довели наявність підстав для визнання правочинів позивача недійсними та не включення позивача до переліків вкладників банку.

21. Тому позов задовольнив частково та відмовив у задоволенні вимоги щодо зобов'язання включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду , як передчасної.

22. Суд апеляційної інстанції погодився із загальним висновком суду першої інстанції щодо поширення на отримані від іншого клієнта кошти гарантій Закону №4452-VI та відсутності підстав визнавати нікчемним правочини позивача.

23. Додатково застосував до спірних відносин ст.ст.1046-1047 ЦК України, ст.ст.67, 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 3, 4 розділу ІІІ, п.9 розділу ІV Порядку №14, пп.5.1-5.3 глави 5 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління НБУ №346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902.

24. Зазначив, що вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

25. Водночас, посилаючись на п.6 розділу ІІІ Порядку №14, не погодився з судом першої інстанції щодо необхідності зобов'язувати відповідача-1 включити позивача у перелік вкладників. У зв'язку з цим у цій частині постанову суду скасував та відмовив у цій частині позовних вимог.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Відповідач-1 у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

27. Стверджує, що суди дійшли хибних висновків щодо відсутності підстав визнання правочинів позивача нікчемними та неправильно вирішили спір, втрутилися в дискреційні повноваження.

28. Не звернули увагу, що спірне рішення є правом відповідача-1 і не порушує прав позивача. Не врахували, що банк уклав договір з позивачем всупереч встановленим постановою НБУ №275/БТ обмеженням і взяв на себе зобов'язання, які виконати неспроможний.

29. Внаслідок укладення правочинів кредитор банку - ТОВ «Київпроект М» надані переваги перед іншими кредиторами, прямо не встановлені законом або внутрішніми документами банку, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

30. Акцентує, що позивач не надав судам передбаченого договором №8387 свідоцтва про відкриття рахунку, що свідчить про порушення вимог до письмової форми оформлення договорів і відповідно до ч.2 ст.1059 ЦК України, пп.3, 7 ст.38 Закону №4452-VI нікчемність договору банківського рахунку.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

32. Основні доводи касаційної скарги відповідають запереченням на позов, що були детально оцінені судами в оскаржуваних рішеннях.

33. Відповідно до ч.1 ст.351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. Загальні висновки судів у оскаржуваних рішеннях узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у подібній категорії справ.

35. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №826/1476/15) зазначила, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

36. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

37. Частина 3 ст.38 Закону № 4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

38. З огляду на встановлені судами в цій справі обставини та досліджені докази, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що посилання на положення ст.38 Закону № 4452-VI, як на правову підставу визнання правочинів нікчемними, є необґрунтованими, належними доказами - не доведені.

39. Відповідно до ч.3 ст.2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

40. Отже кошти позивача, перераховані іншим клієнтом, вважаються вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені ст.26 Закону №4452-VI, і відповідний висновок судів є правильним і норми матеріального права застосовані вірно.

41. Інші доводи касаційної скарги правильності висновків судів у цій частині не спростовують.

42. Водночас, вирішуючи по суті спір в частині оскарженого рішення, суди допустили порушення вимог процесуального права.

43. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку щодо визнання нікчемними правочинів не належить до публічно-правових спорів, оскільки є внутрішнім документом банку, дія якого на інших осіб не поширюється.

44. Тому у цій частині судові рішення підлягають скасуванню із закриттям на підставі ст.354 КАС України провадження.

45. Врахувавши викладене вище Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О. задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 скасувати в частині розгляду позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення щодо визнання нікчемними договору від 05.06.2014 №8387, укладеного ОСОБА_3 з ПАТ "Старокиївський банк", та договору від 05.06.2014 №43, укладеного ОСОБА_3 з ТОВ «Київпроект М». У цій частині провадження закрити.

3. В іншій частині постанови суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова