Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №822/2039/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №822/2039/17

адміністративне провадження №К/9901/39430/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року у складі суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г.

у справі № 822/2039/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

19 липня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач у справі) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2017 року № 0000991405 про застосування до позивача штрафу за неподання звітності, не надрукування та не зберігання контрольних стрічок, з мотивів безпідставності його прийняття.

17 серпня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позов задоволено. Суд встановив відсутність порушень позивачем вимог статей 3, 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині суми 66 640 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за вчинення порушень, передбачених пунктом 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію незалежно від кількості випадків не створення в електронній формі та не переданих по каналах зв'язку контрольних стрічок.

У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у грудні 2017 року надав Суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, наводить мотиви, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковий орган здійснив фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «;Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «;Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «;Про оплату праці», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу законів про працю України.

За наслідками перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки від 15 лютого 2017 року №0028/22/01/14/НОМЕР_2, яким зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 7, 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту фактичної перевірки, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2017 року № 0000991405, яким застосував до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 67 150,00 грн., з яких 170 грн. за неподання звітності, та 66 980 грн. за не надрукування та не зберігання 394 контрольних стрічок (394 х 170 грн. = 66 980 грн.).

Спірним питанням є законність застосування штрафної (фінансової) санкції за кожну не роздруковану стрічку.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон 265).

Відповідно до підпунктів 7, 9, 10 статті 3 Закону 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

- подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

- друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Положеннями статті 2 Закону 265 передбачено, що контрольна стрічка - копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі. Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Згідно з пунктом 5 статті 17 Закону 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Верховний Суд погоджується з думкою суду апеляційної інстанції, що вирішуючи спір суд першої інстанції помилково не врахував висновки щодо застосування норм статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, викладені у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року № 3874/10/2670, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-89а13, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального чека та/або його не зберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), оскільки в такому випадку вчиняється продовжуване порушення.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування штрафу за кожне окреме порушення та не вбачає підстав відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до пункту 8 Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15 грудня 2017 року.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року у справі № 822/2039/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер