Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №819/818/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №819/818/17

адміністративне провадження №К/9901/39636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у складі судді Данилевич Н. А.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у складі суддів Рибачука А.І., Багрія В.М., Старунського Д.М.

у справі №819/818/17

за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

29 травня 2017 року Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 15 листопада 2016 року №0014381300 на суму 26453,04 грн, від 17 листопада 2016 року № 0036531300 на суму 23545,25 грн, податкове повідомлення-рішення б/н і б/д на суму 11260,41 грн, податкове повідомлення-рішення від б/н і б/д на суму 340,0 грн, податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0004001700 на суму 23182,44 грн, податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2016 року № 008031305 на суму 18657,82 грн, № 0003761300 на суму 30927,92 грн, податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року № 0085061914 на суму 13211,65 грн, № 0085041914 на суму 884,50 грн, № 0085011914 на суму 340,0 грн, № 0085021914 на суму 0,17 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

07 серпня 2017 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 15 листопада 2016 року № 0014381300 на суму 26 453 грн. 04 коп. (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят три гривні чотири копійки), від 17 листопада 2016 року № 0036531300 на суму 23 545 грн. 25 коп. (двадцять три тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень двадцять п'ять копійок), б/н і б/д на суму 11 260 грн. 41 коп. (одинадцять тисяч двісті шістдесят гривень сорок одна копійка), б/н і б/д на суму 340 грн. 00 коп. ( триста сорок гривень нуль копійок), від 11 листопада 2016 року № 0004001700 на суму 23 182 грн. 44 коп. (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві гривні сорок чотири копійки), від 10 листопада 2016 року № 008031305 на суму 18 657 грн. 82 коп. (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень вісімдесят дві копійки), від 10 листопада 2016 року № 0003761300 на суму 30 927 грн. 92 коп. (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень дев'яносто дві копійки), від 08 листопада 2016 року № 0085061914 на суму 13 211 грн. 65 коп. (тринадцять тисяч двісті одинадцять гривень шістдесят п'ять копійок), від 08 листопада 2016 року № 0085041914 на суму 884 грн. 50 коп. ( вісімсот вісімдесят чотири гривні п'ятдесят копійок), від 08 листопада 2016 року № 0085011914 на суму 340 грн. 00 коп. (триста сорок гривень нуль копійок), від 08 листопада 2016 року № 0085021914 на суму 00 грн. 17 коп. (нуль гривень сімнадцять копійок), з мотивів недоведеності податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

20 листопада 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не надання належної правової оцінки фактичним обставинам справи, неповністю з'ясованим обставинам справи та не надання належної оцінки представленим податковим органом доказам, які мають суттєве значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

21 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №819/818/17 з Тернопільського окружного адміністративного суду.

19 січня 2018 року справа №819/818/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №819/818/17 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/39636/18 передана до Верховного Суду.

Підприємством відзив на касаційну скаргу податкового органу не подавався, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Державною службою автомобільних доріг утворено Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 09 квітня 2002 року № 156 «Про створення Дочірніх підприємств Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створено Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Наказом Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 24 травня 2002 року № 13 «Про створення філій Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створено філії вказаного вище дочірнього підприємства.

Філія «Борщівський райавтодор», філія «Бучацький райавтодор», філія «Чортківський райавтодор», філія «Шумський райавтодор», філія «Заліщицька дорожньо-експлуатаційна дільниця», філія «Підволочиський райавтодор», філія «Теребовлянський райавтодор» є відокремленими підрозділами ДП «Тернопільський облавтодор», відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 червня 2014 року.

Керівником податкового органу згідно підпунктів 54.3.1, 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі актів перевірки від 06 жовтня 2016 року № 431/22-26197508, від 07 жовтня 2016 року № 409/19-00-14-01/26197514, № 408/19-00-14-01/26197603, № 414/14-01/26197572, №402/19-00-14-01/26197595 та № 421/19-00-14-01/26197618, від 11 жовтня 2016 року № 421/19-00-14-01/2697618, складених за результатами планових виїзних перевірок вказаних вище філій з питань зокрема дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0014381300, № 0036531300, № 0004001700, № 008031305, № 0003761300, № 0085061914, № 0085041914, № 0085021914 та податкове повідомлення-рішення без дати та номера, якими відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України філіям ДП «Тернопільський облавтодор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 148463.20 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0085011914 і податкове повідомлення-рішення без дати та номера, якими відповідно до пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 цього кодексу на філії «Чортківський райавтодор» та «Теребовлянський райавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор» накладено штраф за неподання податкових декларацій в розмірі 340.00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що належне позивачу нерухоме майно належить до будівель промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України та того, що філії ДП «Тернопільський облавтодор» не є власниками вказаного нерухомого майна, а відтак вони не можуть бути платниками податку на таке майно.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якими врегульовані загальні питання подання звітності та випадки визначення грошових зобов'язань контролюючим органом, положення підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1., 266.3.2. пункту 266.3, підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 цього кодексу, за яким об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка та положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, який зумовив висновок про те, що Податковим кодексом України чітко визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та встановлено пільги зі сплати вказаного податку, зокрема, щодо будівель промисловості.

Суди попередніх інстанцій встановили, що видами діяльності Підприємства є вантажний автомобільний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, інша професійна наукова та технічна діяльність, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво доріг і автострад, будівництво мостів і тунелів, які обумовили висновок про те, що належні йому на праві власності будівлі відносяться до категорії будівель промисловості в розумінні статті 266 Податкового кодексу України, а відповідно такі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Доводи позивача основані на посиланні на Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, суди попередніх інстанцій визнали неприйнятними з огляду на те, що цей класифікатор є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації та призначений для вирішення інших завдань, ніж класифікація об'єктів нерухомого майна для цілей оподаткування.

Також судами попередніх інстанцій досліджена організаційно-правова форма Підприємства, з огляду на те, що поняття, види, організаційно - правові форми, структура тощо юридичних осіб визначені Цивільним кодексом України, судовими рішеннями викладені положення статті 80 Цивільного кодексу України, за якою юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Застосовуючи викладені норми та дослідивши Положення про філії ДП «Тернопільський облавтодор» суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що філії Підприємства не є юридичними особами, діють під керівництвом органів управління ДП «Тернопільський облавтодор», не володіють на праві власності об'єктами нерухомого майна, а відповідно не є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визначення Підприємству податку, застосуванню штрафних (фінансових) санкцій з цього податку, відсутність підстав для застосування штрафу до Філій Підприємства та про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є крім іншого фактичне її використання як об'єкту промисловості.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають Верховному Суду підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин ці обов'язкові умови є наявними, оскільки мова йде про виробничі приміщення.

Відтак, об'єкти нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі №819/818/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер