Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №813/4266/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №813/4266/15

адміністративне провадження №К/9901/42044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у складі судді Гулькевич І.З.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у складі колегії суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А., Ільчишин Н.В.

у справі №813/4266/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд»

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

11 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року №0002771501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 150 500,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

17 грудня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року №0002771501 з мотивів його протиправності та встановлення правомірності формування Товариством податкового кредиту за результатами взаємовідносин з Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» з дотриманням умов подання до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

У січні 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Касаційна скарга утримує викладення змісту норм підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 201.10 статті 201, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 цього кодексу, пункту 21 розділу ІІІ Наказу від 23 вересня 2014 року № 966 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044) «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», без жодних мотивів того, у чому полягає неправильне застосування цих норм.

13 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу №813/4266/15.

01 лютого 2017 року справа №813/4266/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №813/4266/15 разом з матеріалами касаційної скарги №К/9901/42044/18 з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд» за податковою декларацією з податку на додану вартість №9078035640 від 16 січня 2015 року за грудень 2014 року, за результатами якої складений акт від 20 лютого 2015 року №143/13-50-15-01 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що свідчить про завищення суми податкового кредиту (р.17) та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19), заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 150 500,00 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки Товариство подало заперечення до податкового органу від 28 лютого 2015 року, яке відповідно до штампу отримано центром обслуговування платників ДФС у Львівській області 02 березня 2015 року, долучивши договір, платіжні доручення та податкові накладні.

11 березня 2015 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 20.1.4 пункт 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002771501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 150 500,00 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом серед іншого на підставі того, що до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації за грудень 2014 року) не надано копії товарних чеків, інших первинних документів, складених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладений пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України серед іншого передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту є подання платником податків до податкової декларації заяви зі скаргою на постачальника, до якої в обов'язковому порядку додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідачем проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності Товариства з податку на додану вартість за грудень 2014 року, при перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 16 січня 2015 року №9078035640.

Відповідно до поданої Декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року Товариством задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 398 515 грн.

Підставою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість визначено наступне: Товариством 16 січня 2015 року по звітності за грудень 2014 року подано додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» на ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», не зазначивши період виписки податкових накладних та не надавши копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, що передбачено вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що 15 серпня 2007 року між Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (Замовник), ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Львівміськбуд» (Інвестор) та ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (Генпідрядник) укладено Договір №1/06-07-1 на будівництво багатоповерхового житлового будинку, який Додатковою угодою від 18 жовтня 2012 року викладено в новій редакції.

Предметом договору відповідно до пункту 1.1 Договору є фінансування та будівництво за кошти населення багатоповерхового житлового будинку загальною площею 8460 м. кв. з вбудованими офісно-торговими приміщеннями і підземною автостоянкою на вулиці Скрипника у місті Львові відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №126 від 09 березня 2007 року та Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №628 від 14 вересня 2012 року.

Згідно з пунктами 2.7 та 2.8 Договору, оплату проектних та будівельних робіт, необхідних для створення об'єкту здійснює Інвестор на підставі погоджених Сторонами довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3, актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в). Кінцеві розрахунки проводяться не пізніше 10 днів до терміну здачі Об'єкту в експлуатацію, при цьому враховується інфляційне подорожчання робіт і матеріалів.

Сторонами підписано акт №08-12/14 від 31 грудня 2014 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року на загальну суму 1 864 024,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 310 670,79 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року.

На підтвердження реальності здійснення оплати за виконаними роботами за грудень 2014 року згідно Додаткової угоди від 18 жовтня 2012 року, Товариством подано платіжні дорученням №9 від 16 грудня 2014 року, №7 від 11 грудня 2014 року, №1 від 02 грудня 2014 року, картку рахунку 631 за грудень 2014 року.

Товариство включило до складу податкового кредиту та документально відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року суми ПДВ, які були сплачені контрагенту на загальну суму 150 500,00 грн.

16 січня 2015 року по звітності за грудень 2014 року Товариством подано додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» на ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» у якій зазначено, що продавцем допущено порушення дати виникнення податкового зобов'язання 02 грудня 2014 року по податковій накладні №2 від 15 грудня 2014 року на суму податку на додану вартість 50000,00 грн. та порушено порядок нумерації по податковій накладній №5 від 16 грудня 2014 року на суму податку на додану вартість 100 500,00 грн.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні спору застосовані та проаналізовані положення пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, за якими у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в матеріалах справи наявний супровідний лист до заперечення на акт від 20 лютого 2015 року №143/13-50-15-01 та заперечення, з яких вбачається, що таке заперечення разом з доданими документами (договором, платіжними дорученнями та податковими накладними) податковим органом отримано 02 березня 2015 року, з проханням Товариства повідомити про дату розгляду заперечень на акт перевірки податковим органом, оскільки представник Товариства бажав брати участь у їх розгляді, однак відповідачем не подано судам попередніх інстанцій доказів в підтвердження розгляду поданих заперечень з інформацією про поінформування скаржника про дату розгляду та прийняття відповідного рішення за результатами такого розгляду.

В суді касаційної інстанції висновки судів попередніх інстанцій скаржником не спростовуються.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Враховуючи факт подання Товариством на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 та з врахуванням пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України Декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатком 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» на ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», а в подальшому подання заперечення на акт перевірки з документами на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача були наявні докази в підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту (р.17) та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19), заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 150500,00 грн. зроблені без дотримання вимог чинного законодавства та принципів, передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про відсутність в діях Товариства складу податкового правопорушення, що в свою чергу доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі №813/4266/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер