Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №804/8301/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №804/8301/16

адміністративне провадження №К/9901/36129/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у складі судді Верба І.О.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В.

у справі №804/8301/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання надати висновок,

У С Т А Н О В И В :

25 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання неправомірною бездіяльності податкового органу щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головному управлінню Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Товариства за липень 2016 року у сумі 789770,79 грн. та зобов'язання відповідача надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головному управлінню Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Товариства за липень 2016 року в сумі 789770,79 грн.

24 січня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи спірні судові рішення, висновувалися на встановленні у Товариства права на бюджетне відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, дотриманні всіх умов для такого відшкодування.

У квітні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю. У чому полягає неправильне застосування норм права відповідач касаційною скаргою не визначає, вказує на не підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами по яким не простежується ланцюг постачання.

07 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали цього суду від 27 квітня 2017 року, справа №804/8301/16 витребувана з суду першої інстанції.

01 серпня 2017 року справа №804/8301/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

12 березня 2018 року справа №804/8301/16 разом з матеріалами касаційної скарги № К/9901/36129/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якій викладені доводи на спростування висновків скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 серпня 2016 року Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року, в якій заявлено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1), у розмірі 68 327 508 грн., а також подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ) у розмірі 68 327 508 грн, в якій позивачем зазначено про його відповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

Вказаний пакет документів прийнятий податковим органом 19 серпня 2016 року, що підтверджується квитанцією №2.

Податковим органом проведено камеральну перевірку поданої податкової декларації за липень 2016 року, яка тривала по 19 вересня 2016 року, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, не спростовано відповідачем, перевіркою не встановлено порушень при відображенні товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року від'ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 68 327 508 грн.

На момент звернення позивача до суду з позовом сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до відшкодування в розмірі 68 327 508 грн, частково відшкодована в сумі 67 537737,21 грн на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням №290 від 18 жовтня 2016 року про відшкодування податку на додану вартість за декларацією за липень 2016 року.

Підстави невідшкодування суми 789770,79 грн - різниці між заявленою і узгодженою в установленому порядку сумою грошового зобов'язання з податку на додану вартість 68327508 грн та сумою, виплаченою на користь позивача 67537737,21 грн, відповідачем не визначені, з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачаються.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги висновувався з того, що положеннями пунктів 200.7, 200.10, 200.12-200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлений обов'язок відповідача надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо суми відшкодування податку на додану за липень 2016 року. Передумови для цього - податкова декларація, заява платника податків, проведення перевірки такого платника були наявні.

В свою чергу, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України у відповідності до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України мав видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідачем вказаний обов'язок в повному обсязі виконаний не був, у зв'язку з чим суд визнав відповідну бездіяльність протиправною та зобов'язав вчинити дії, що передбачені законом, який був чинний на час існування спірних правовідносин.

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що системний аналіз наведених вище норм матеріального права, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що право платника на бюджетне відшкодування реалізується ним шляхом подання податкової декларації за відповідний період та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яку відображено у податковій декларації, що мало місце у межах спірних правовідносин.

Контролюючий орган був зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або прийняти на підставі пунктів 200.14, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України податкове повідомлення, чого в межах спірних відносин в розмірі 789770,79 грн не здійснено.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, мав видавати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені положення Податкового кодексу України при правовій оцінці бездіяльності відповідача.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №804/8301/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер