Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №820/19374/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №820/19374/14

адміністративне провадження №К/9901/8168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у складі судді Мар`єнко Л.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у складі колегії суддів Старостіна В.В., Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. у справі №820/19374/14 за позовом Куп`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Закритого акціонерного товариства «Домобудівник», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 828718,58 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Куп`янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Домобудівник» (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Товариства у розмірі 828718,58 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

18 березня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задоволено в повному обсязі, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу Закритого акціонерного товариства "Домобудівник" у розмірі 828718,58 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, пункту 8.1, підпунктів 8.2.2, 8.2.3 пункту 8.2, пункту 8.3. статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (який був чинний на момент існування спірних правовідносин, далі - Закон №2181-ІІІ), пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, встановили та врахували фактичні обставини справи щодо наявності непогашеної податкової заборгованості, рішення про опис майна у податкову заставу №1 від 29 січня 2010 року, в якому визначено майно платника податків, яке вводиться у податкову заставу - під'їзна колія (протяжністю 1100 м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Інвентарний номер 424, рік вводу в експлуатацію 1976 рік), на підставі якого 29 січня 2010 року податковим органом складено акт опису майна № 1 відносно ЗАТ "Домобудівник" (підписаний директором Мошноріз А.А. без заперечень), та з урахуванням наведеного визнали позовні вимоги обґрунтованими.

18 червня 2015 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга третьої особи ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у позові податкового органу відмовити повністю.

Касаційна скарга третьої особи мотивована обставинами про те, що 26 лютого 2008 року до державного реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна внесено інформацію про обтяження та заборону відчуження майнового комплексу, який розташований в АДРЕСА_1, а всі інженерні комунікації, включаючи під'їзні дороги, як автомобільні так і залізничні, за позицією ОСОБА_1, є невід'ємною частиною комплексу. Обтяження на підставі підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ (податкова застава) виникло пізніше - 4 листопада 2008 року. Аналізуючи положення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №2181-ІІІ, підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», третя особа зазначає, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається до черговості їх реєстрації. При цьому стягнення на предмет податкової застави не допускається за рахунок майна, яке вже є предметом іншої застави/іпотеки. Вказує на те, що у 2014 році він, як іпотекодержатель (04 березня 2010 року за договором уступки права вимоги до нього перейшло від ОСОБА_3 право вимоги за договором позики та договором іпотеки) реалізував своє право іпотекодержателя та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на майновий комплекс (предмет іпотеки). Вважає, що судами неправильно застосовані наведені вище норми матеріального права, а також положення статей 37, 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 17 Закону України «Про іпотеку».

19 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою третьої особи, витребувано справу №820/19374/14 з суду першої інстанції.

26 липня 2015 року справа №820/19374/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

13 липня 2015 року від позивача на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу третьої особи, в яких податковий орган просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

24 січня 2018 року справа №820/19374/14 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Закрите акціонерне товариство "Домобудівник" зареєстроване в якості юридичної особи 12 липня 1994 року та перебуває на обліку в Куп`янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з 17 жовтня 1994 року.

Закрите акціонерне товариство "Домобудівник" має податковий борг перед бюджетом у розмірі 828 718,58 грн, який виник на підставі наступних зобов'язань зі сплати податків:

- самостійно подано декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): № 1818 від 20 лютого 2012 року, згідно якої загальна сума боргу становить 236181,48 грн., № 9007445157 від 18 лютого 2013 року, згідно якої загальна сума боргу становить 240 124,78 грн., №9007946960 від 18 лютого 2014 року, згідно якої загальна сума боргу становить 200 104 грн.

- податкові зобов'язання, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями: №0001351520 від 05 березня 2012 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 6724,49 грн, №0002801520 від 03 вересня 2012 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 11207,49 грн, №0003481520 від 17 грудня 2013 року, яким позивачу нараховано суму зобов'язань з податку у розмірі 13290,77 грн, №0003491520 від 17 грудня 2013 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 13 грн. Всі податкові повідомлення-рішення отримано директором Товариства, що підтверджується підписами на копіях зазначених податкових повідомлень - рішень;

- заборгованість по пені у розмірі 39680,19 грн., що підтверджується відомостями з облікової картки по відповідачу та розрахунком пені.

З метою стягнення сум заборгованості позивач звертався до суду з адміністративними позовами до відповідача про стягнення сум податкового боргу. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року по справі №820/4983/13-а задоволено позовні вимоги податкового органу та стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету заборгованість у розмірі 79421,76 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року по справі №820/2226/13-а задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків Товариства податковий борг у розмірі 82843,08 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року по справі №2а-13933/12/2070 задоволено позов податкового органу та стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету заборгованість у розмірі 127730,79 грн.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

На виконання зазначених постанов до установ банків направлялись інкасові доручення, які повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках, про що свідчать копії інкасових доручень, які містяться в матеріалах справи.

З Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що всі активи платника податків - Закритого акціонерного товариства "Домобудівник" за погодженням з обтяжувачем перебувають у податковій заставі від 04 листопада 2008 року.

З листа Голови Наглядової Ради Закритого акціонерного товариства "Домобудівник" ОСОБА_1 встановлено, що Голова Наглядової Ради Закритого акціонерного товариства "Домобудівник" просив незалежного експерта провести незалежну оцінку залізничної під'їзної колії, яка починається від стрілки залізничної колії/в напрям Купянського КХП/та закінчується на території Закритого акціонерного товариства "Домобудівник". Інвентарний №424. Рік вводу в експлуатацію січень 1976, протяжність колії 1100 м.

До матеріалів справи залучено Звіт про оцінку вартості під'їзної колії від 28 січня 2010 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що директор Закритого акціонерного товариства "Домобудівник" Мошноріз А.А. звертався до податкового органу з листом від 29 січня 2010 року, яким запропонував в якості активів для податкової застави включити під'їзну колію (протяжністю 1100 м., яка належить Закритого акціонерного товариства "Домобудівник" , Інвентарний номер 424 , рік вводу в експлуатацію 1976 рік).

Згідно висновку податкового керуючого Лейба С.В. від 29 січня 2010 року станом на цю дату податковий борг Товариства становив 261728,60 грн. та на підставі пункту 8.9 статті 8 Закону №2181-ІІІ, Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби" від 28 серпня 2001 року №338, та посилаючись на Рішення Конституційного суду від 24 березня 2005 року №2-пр/2005 у справі №1-9/2005, можливо залишити в податковій заставі залізничну під'їзну колію, довжиною 1100 м, експертна оцінка якої складає 574733,00 грн. (без ПДВ) та вивести з податкової застави інше майно Товариства.

29 січня 2010 року позивачем складено рішення про опис майна у податкову заставу №1, в якому визначено майно платника податків, яке вводиться у податкову заставу - під'їзна колія (протяжністю 1100 м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Інвентарний номер 424 , рік вводу в експлуатацію 1976 рік).

29 січня 2010 року на підставі цього рішення позивачем складено акт опису майна №1 відносно Товариства, згідно якого проведено опис майна та визначено його вартість, а саме, загальна сума вартості майна платника податків, яке вводиться у податкову заставу, складає 574733 грн. (без ПДВ).

Акт опису майна №1 від 29 січня 2010 року підписано директором Товариства Мошноріз А.А. без заперечень.

Позивачем зареєстроване обтяження - всі активи платника податків ЗАТ "Домобудівник" згідно опису майна від 29 січня 2010 року №1 і реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Встановлені обставини у справі не є спірними між сторонами.

Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає наступне.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час звернення до суду), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно зі статтею 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Визнаючи обґрунтованими позовні вимоги податкового органу, суди попередніх інстанцій застосували положення підпунктів 8.2.2, 8.2.3 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ, за якими право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу, вбачали дотримання податковим органом положень цих норм, а також врахували наявність рішення про опис майна у податкову заставу №1, акт опис майна № 1 від 29 січня 2010 року. Саме з посиланням на ці норми права суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи третьої особи щодо неможливості стягнення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту «а» підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону №2181-ІІІ, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення зокрема майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави. Аналогічна норма визначена підпунктом 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 90.1 статті 90 Податкового кодексу України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюються відповідно до закону.

Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (набрав чинності з 01 січня 2004 року, далі - Закон № 1255-IV) визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 2 Розділ ІХ Прикінцеві та перехідні положення).

За положеннями статті 14 Закону № 1255-IV, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

За змістом статті 37 Закону N 1255-IV податкова застава та накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом відносяться до публічних обтяжень. Публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Статтею 39 Закону N 1255-IV передбачено, що публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Відтак, за наявності декількох зареєстрованих обтяжень одного і того ж рухомого майна, пріоритет має те обтяження, яке зареєстроване раніше.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом податкової застави є під'їзна колія (протяжністю 1100 м., яка належить Закритому акціонерному товариству "Домобудівник", Інвентарний номер 424, рік вводу в експлуатацію 1976 рік).

При цьому в матеріалах справи містяться наступні документи: договір іпотеки, за яким на забезпечення виконання зобов'язання за договором позики іпотекодавець (ЗАТ «Домобудівник») передає в іпотеку іпотекодержателю належний йому майновий комплекс, що знаходиться за адресою 63702, Харківська область, АДРЕСА_1), витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (26 лютого 2008 року зареєстровано об'єкт обтяження - предмет іпотеки), договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги за договором іпотеки перейшло до третьої особи ОСОБА_1, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого третя особа ОСОБА_1 зареєстрував право власності на майновий комплекс.

Ці документи свідчать про наявність в межах спірних відносин ще одного обтяження на під'їзну колію, яка була власністю Закритого акціонерного товариства "Домобудівник", знаходиться за адресою 63702, Харківська область, АДРЕСА_1, є частиною майнового комплексу в розумінні статті 191 Цивільного кодексу України.

Проте вказані документи не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст, та правові наслідки цих документів не встановлені. Не вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин наявність або відсутність іншого зареєстрованого обтяження на рухоме майно, що знаходиться у податковій заставі, не надано оцінку тому, чи є під'їзна колія (предмет податкової застави) частиною майнового комплексу (предмету іпотеки), а також яке з обтяжень зареєстровано раніше у часі, є пріоритетним та має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати, справу №820/19374/14 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер