Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №826/21658/15

адміністративне провадження №К/9901/6724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 представника Міністра Кабінету Міністрів України Онищенко Ганни Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року (головуючий суддя Качур І.А., судді: Данилишин В.М., Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (головуючий суддя Літвіна Н.М., Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) у справі № 826/21658/15 за позовом ОСОБА_3 до Міністра Кабінету Міністрів України Онищенко Ганни Володимирівни (далі - Міністр КМУ Онищенко Г.В.), заступника Міністра Кабінету Міністрів України Федорчука Володимира Ярославовича (далі - Заступника Міністра КМУ), треті особи: начальник Управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України Конюхов Сергій Данилович (далі - Начальник управління Секретаріату КМУ), заступник начальника Управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України - начальник сектору прийому громадян Городецький Вадим Вікторович (далі - Заступник начальника Секретаріату КМУ), про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міністра КМУ Онищенко Г.В. та його Заступника, у якому просила зобов'язати Міністра КМУ Онищенко Г.В. розглянути заяву позивача від 2 липня 2015 року за вхідним № 41-і-014205/26П відповідно до вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, позов задовольнив, а саме - зобов'язав Міністра КМУ Онищенко Г.В. розглянути заяву ОСОБА_3 від 2 липня 2015 року за вхідним №41-і-014205/26П відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник Міністра КМУ Онищенко Г.В. - ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають критеріям, визначеним статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто є незаконними та необґрунтованими.

ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких не погоджується із доводами касаційної скарги, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 липня 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її із суду першої інстанції.

У відповідності до вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, матеріали цієї адміністративної справи передано з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 квітня 2018 року прийняв адміністративну справу до свого провадження та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи на 18 квітня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на них, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 2 липня 2015 року на ім'я Міністра КМУ Онищенко Г.В. подана заява ОСОБА_3 про сприяння реалізації права на розгляд звернення.

Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 6 липня 2015 року за № 41-1-014205/26П заява повернута позивачеві, як така, що не відповідає статті 3 Закону № 393/96-ВР та вимогам передбаченим статтею 5 цього Закону, оскільки за викладеним у заяві проханням неможливо прийняти обґрунтоване рішення.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що заява позивача від 2 липня 2015 року не була розглянута по суті та у визначеному Законом №393/96-ВР порядку, і тому, відповідно, зобов'язав Міністра КМУ розглянути згадану заяву згідно з вимогами Закону № 393/96-ВР.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на нижченаведене.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, та Законом, який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон № 393/96-ВР.

Частиною першою статті 1 цього Закону встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (частина третя статті 3 Закону № 393/96-ВР).

Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина четверта статті 3 зазначеного Закону).

Статтею 5 Закону № 393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, зокрема, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Вимоги до звернення, що визначені статтею 5 Закону № 393/96-ВР, є вичерпними.

За правилами частини першої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Отже, звернення повертається заявнику у разі недотримання вимог, передбачених статтею 5 Закону № 393/96-ВР, а у разі належного його оформлення і подання у встановленому порядку, воно підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подана позивачем заява від 2 липня 2015 року відповідає вимогам, викладеним в статті 5 Закону № 393/96-ВР. Крім того, в даній скарзі викладено суть порушеного питання та вимоги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанції щодо наявності підстав до задоволення позовних вимог, оскільки заява позивача не розглянута по суті та у визначеному Законом порядку.

Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді справи не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, представника Міністра Кабінету Міністрів України Онищенко Ганни Володимирівни, - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.А. Данилевич