Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2019 року

Київ

справа №820/5407/17

адміністративне провадження №К/9901/47579/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанови Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Супруна Ю.О. від 30 листопада 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів Макаренко Я.М., Бартош Н.С. від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач/ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/ГУ ДФС), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 05 вересня 2017 року №40168-17.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань по земельному податку, несплата яких стала підставою для формування ГУ ДФС оскаржуваної податкової вимоги, оскаржені у судовому порядку, у зв'язку з чим в силу вимог пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) такі грошові зобов'язання вважаються неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для надсилання податкової вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, позов задоволено.

Свої рішення суди обґрунтовували тим, що за змістом положень пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а відтак, оскільки на момент оформлення спірної податкової вимоги грошові зобов'язання, визначені у оскаржених до суду податкових повідомленнях-рішеннях від 04 травня 2017 року №2761044-1303 та №2761046-1303, вважалися неузгодженими й не набули статусу податкового боргу, а тому податкова вимога прийнята всупереч норм ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, обмежуючись виключно цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у дійсності податкової вимоги з підстав наявності податкового боргу платника податків, який не сплачений у встановлений законом строк.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. До того ж зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі №820/3171/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до ГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 травня 2017 року №2761044-1303 та №2761046-1303 задоволено повністю.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 05 вересня 2017 року №40168-17, згідно якої станом день її прийняття за ОСОБА_2 значиться податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням із земельного податку з фізичних осіб в сумі 12571,76 грн.

Зазначений борг розрахований відповідачем з урахуванням розміру земельного податку ОСОБА_2 на 2017 рік в сумі 15692,47 грн., визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 04 травня 2017 року №2761044-1303 в сумі 5774,82 грн. та №2761046-1303 в сумі 9917,63 грн., враховуючи наявність переплати із земельного податку за 2015 рік в сумі 3129,69 грн. (15892,47 - 3120,69 = 12571,76 грн.), що підтверджується даними облікової картки платника податку.

Водночас установлено, що вказані податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року №2761044-1303 та №2761046-1303 були оскаржені позивачем 27 липня 2017 року до Харківського окружного адміністративного суду, який постановою від 14 вересня 2017 року у справі №820/3171/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував рішення контролюючого органу.

Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність вимогам законодавства оскаржуваної податкової вимоги з огляду на таке.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже подання платником податків позову до суду, предметом оскарження якого є податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, означає, що з моменту відкриття провадження у справі й до набрання судовим рішенням законної сили визначені ним грошові зобов'язання не вважаються узгодженими, а податкове повідомлення-рішення, відповідно, не вважається таким, що створює для платника податків юридичний обов'язок.

За встановлених у даній справі обставин оскарження позивачем 27 липня 2017 року податкових повідомлень-рішень від 04 травня 2017 року №2761044-1303 та №2761046-1303 у судовому порядку правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що в силу вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України визначена ними сума грошових зобов'язань по земельному податку не вважалася узгодженою та статусу податкового боргу не набула, що виключало законодавчі підстави для надсилання відповідачем податкової вимоги від 05 вересня 2017 року №40168-17.

До того ж вказані податкові повідомлення-рішення визнані судом протиправними та скасовані, постанова суду набрала законної сили, що, як наслідок, свідчить про відсутність у позивача юридичного обов'язку сплати визначених ними зобов'язань.

Враховуючи зазначене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права й з дотриманням процесуальних норм.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду