Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №826/2526/17

адміністративне провадження №К/9901/60000/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018(колегія у складі суддів: Н.П. Бужак, Л.О. Костюк, О.А. Губська)у справі №826/2526/17за позовомОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) №0000911701 від 14.05.2014.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 (суддя - І.А. Качур) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.05.2014 №0000911701, у зв'язку із відсутністю фактично отриманого позивачем додаткового блага під час прощення банком суми несплаченого розміру кредиту. При цьому більша частина прощеної суми становлять відсотки за користуванням кредитом.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 17.07.2018 рішення суду першої інстанції скасував та у задоволені позову відмовив, стверджуючи, що прощена сума кредиту банком позивачу є його доходом, який підлягає оподаткуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Серед іншого вказується, що загальна сума, яка прощена банком в більшості складається з процентів, які, виходячи із сталої позиції касаційного суду не є доходом, а тому не підлягає оподаткуванню. Вказані доводи і докази на їх підтвердження мали бути надані під час чергового судового засідання, але представник позивача не мав можливості з'явитись у судове засіданні в зв'язку з участю в іншому судовому процесі. Проте, суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі сторони позивача, допустивши порушення норм процесуального права, яке призвело до прийняття незаконного рішення.

У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.03.2014 по 27.03.2014 посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 03.04.2014 року №29/26-50-17-01/НОМЕР_1, яким зафіксовані порушення пунктів 49.1, 49.2 статті 49, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 56 282,28 грн. Суть порушення полягає в невідображенні у податковій звітності та несплати позивачем податку з доходів фізичних осіб з суми боргу анульованого кредитором, - ПАТ «УкрСиббанк».

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911701 від 14.05.2014 року, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 70 352, 85: за основним платежем 56282, 28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14070,57 грн.).

Разом з тим касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суду апеляційної інстанцій про законність податкового повідомлення-рішення ДПІ передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Тобто, до оподатковуваного доходу включається лише сума боргу платника податку, анульованого кредитором.

В подальшому внесено зміни до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналіз наведених норм права з урахуванням змін, дає підстави для висновку, що анульовані кредитором суми процентів, пені, комісії тощо, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Разом з тим, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10.05.2018, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18).

Вирішуючи вказану справу, суд апеляційної інстанції витребував ухвалою від 29.05.2018 в ПАТ «УкрСиббанк» копію рішення про списання простроченої заборгованості позивачу у розмірі 332179,27 грн. з наданням повної розшифровки суми, у тому числі із зазначенням сум з яких складається прощений борг (тіло кредиту, проценти за користуванням тілом кредиту, пеня, штраф, тощо).

Оцінюючи отримані від банку відомості, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що сума прощеного позивачу банком боргу складає 39195,94 доларів США, а за курсом НБУ - 312481,79 грн., без зазначення, з чого саме складається вказана сума прощеного банком позивачу кредиту.

Разом з тим, важливо з'ясувати складові прощеної суми боргу, оскільки як вже зазначалось, лише сума основного боргу може бути доходом, який підлягає оподаткуванню. Позивач стверджує, що основна сума боргу на момент його прощення складала 21226,68 дол. США., але зі змісту листа від ПАТ «УкрСиббанк», зазначено що прощена сума боргу позивачу складається з 1035,35 доларів США - проценти за користування кредитним договором; 38160,39 доларів США - основний борг, а всього 39195,94 доларів США.

Необхідно звернути увагу на неузгодженість суми коштів, які складають прощену суму боргу, адже в акті перевірки, визначена сума у розмірі 332179,27 грн., натомість у отриманих на запит суду апеляційної інстанції даних від банку така сума дорівнює вже 312481,79 грн.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені неточності та суперечливі обставини мають бути досконало досліджені, задля можливості винесення у даній справі законного рішення, у зв'язку із чим справа має бути надіслана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведеного, справу необхідно направити на новий розгляд, де вказаним обставинам слід надати правового значення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду