Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2018 року у справі №750/3679/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2018 року

Київ

справа №750/3679/17

адміністративне провадження №К/9901/29482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Шарапа В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №750/3679/17

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Заяць Івана Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою інспектора роти №2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Заяць Івана Ігоровича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді - Грибана І.О., суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 11.04.2017 року ОСОБА_1 подав позовну заяву до Інспектора роти №2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Заяць І.І., в якій просив визнати неправомірною постанову серії АР № 072945 про адміністративне правопорушення від 22.03.2017 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255 грн., та закрити провадження по справі.

2. Позовна заява мотивована відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспектора щодо складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови є правомірними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

5.1. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 072945 від 22 березня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

5.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП не підтверджено.

Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, що в свою чергу свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, інспектор роти №2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Заяць Іван Ігорович звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

9. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

10.1. Відповідно до п.п.15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, зокрема, 5.38 «Місце для стоянки», встановленими з табличками). Проте, позивач розташував свій автомобіль на ділянці тротуару, на яку дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» не поширював свою дію.

10.2. Із фотознімку, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що поряд із місцем зупинки автомобіля позивача розташований знак 5.38 «Місце для стоянки» із табличкою 7.6.1 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку», відповідно до якої транспортний засіб необхідно ставити так, як це зображено на табличці. Разом з тим, авто позивача було припарковано у інший спосіб, ніж той, що зображений на даній табличці.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. 22.03.2017 року у відношенні позивача інспектором роти №2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Заяць Іваном Ігоровичем було винесено постанову (серія АР № 072945) про накладення штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

12. Відповідно до оскаржуваної постанови позивач, керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1, 22 березня 2017 року о 12 годині 00 хвилин в м.Чернігові по проспекту Миру, 53 здійснив стоянку на тротуарі в місці, не визначеному відповідним дорожнім знаком встановленим з табличкою, чим порушив пункт 15.10 «б» Правил дорожнього руху.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України.

13.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України.

14.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14.2. Пункт 19 статті 4. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

14.3. Стаття 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

14.4. Стаття 19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

14.5. Стаття 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14.7. Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

15. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

15.1. Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

15.2. Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

15.3. Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

15.4. Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

15.5. Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

15.6. Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

15.7. Стаття 279. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

16. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.

16.1. Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

16.2. Пункт 9 розділу ІІІ. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

17. Закону України «Про дорожній рух».

17.1. Стаття 16. Водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

17.2. Стаття 41. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

18. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

18.1. Пункт 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

18.2. Пункт 1.9. Особи (далі ПДР України), які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

18.3. Підпункти б, в пункту 15.10 (б). Стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

18.4. Пункт 15.6. Стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.5 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

18.5. Пункт 11.13. Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Аналіз положень пункту 15.10 у взаємодії з пунктом 15.6 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках:

А) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці;

Б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Із фотознімку, зробленого на місці події, судами встановлено, що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. Поблизу розташовано знак 5.38 «Місце для стоянки» із табличкою 7.6.1 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку», відповідно до якого транспортні засоби повинні ставитися на проїзній частині вздовж тротуару.

В контексті зазначеного колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що автомобіль позивача знаходився на ділянці, на яку не поширює свою дії знак 5.38 «Місце для стоянки» із табличкою 7.6.1.

Суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП застосував положення пункту 15.10 ПДР, який встановлює виняток щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів, якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Зважаючи на те, що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, та розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, суд дійшов вірного висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Доводи касаційної скарги про те, що пункт 15.10 ПДР слід застосовувати у взаємодії із пунктом 11.13, а тому на тротуар можна виїжджати тільки двома колесами передньої або бічною частиною автомобіля, є суб'єктивним трактуванням відповідача норм Правил дорожнього руху, а тому не можуть розцінюватись судом як беззаперечний аргумент щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

21. Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги відсутність відповідних замірів, які підтверджують порушення позивачем вимог, встановлених пунктом 15.10 ПДР, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

22. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, а тому підстави для її задоволення відсутні.

23. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

26. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу інспектора роти №2 Батальйону управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Заяць Івана Ігоровича залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

В.М. Шарапа