Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

17.04.2018 К/9901/5906/18 826/14637/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року №0008632213, №0008642213, податкову вимогу від 29 липня 2014 року №14197-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 вересня 2014 року №1275/26-59-25-01-14.

10 грудня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 липня 2014 року № 14197-25, визнане протиправним та скасоване рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 22 вересня 2014 року № 1275/26-59-25-01-14, в решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки нараховані податковим органом грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є неузгодженими (на час винесення податкової вимоги платник податків мав право здійснити досудове оскарження спірних податкових повідомлень-рішень), то така податкова вимога та рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу є протиправними. Водночас, висновок суду щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень оснований на тому, що реальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» не підтверджена з огляду на фіктивність контрагента позивача, встановлену судовим вироком, а також з огляду на обставини, встановлені в ході досудового розслідування, фігурантами якого є посадові особи такого контрагента.

19 лютого 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2015 року, постанову суду першої інстанції від 10 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано та прийнято нову постанову, якою визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року №0008642213 та №0008632213, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції, підтримана Вищим адміністратиним судом України, мотивована тим, що реальний характер спірних господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а також обставинами, встановленими ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року у справі 908/777/14, якою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» у 2012 та 2014 роках здійснювало господарську діяльність і подавало податкову звітність. Доводи податкового органу щодо неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента Товариства, посилання на факт підписання від імені цього контрагента первинних документів особою, яка заперечувала свою участь в діяльності юридичної особи (ОСОБА_1.), а також посилання на наявність вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к, відхилені судом як безпідставні.

У серпні 2016 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати судові рішення судів апеляційної і касаційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однакових за змістом норм матеріального права, зокрема положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своєї позиції посилається на постанови Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року у справі №К/800/29981/15, від 14 квітня 2011 року у справі №К-20475/08, від 21 жовтня 2015 року у справі №К/800/24885/14, ухвали цього суду від 18 лютого 2015 року у справі №К/800/64655/14, від 26 березня 2014 року у справі №К/9991/28864/11, від 21 травня 2014 року у справі №К/800/12819/13, від 16 червня 2014 року у справі №К/800/45861/13, від 1 вересня 2011 року у справі №К-29003/09, від 6 квітня 2016 року у справі №К/800/41082/13, від 16 лютого 2016 року у справі №К/800/55597/14, в яких суд касаційної інстанції, оцінивши встановлені у справах обставини, дійшов висновку про безтоварність спірних господарських операцій позивачів із іхніми контрагентами, а також на постанову Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, в якій суд дійшов висновку, що статус фіктивного підприємства, установлений судовим вироком, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, суди мають перевіряти та оцінювати такі доводи органу влади і що обставини фіктивності контрагента позивача у сукупності із відсутністю належного обсягу первинних документів свідчать про безтоварність господарських операцій з таким контрагентом.

12 жовтня 2016 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

12 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №826/14637/14 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

22 січня 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №826/14637/14 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м.Києві від 25 березня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки, відповідно до Наказу начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 квітня 2014 року №83, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2014 року №1013/22-13/37558998.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 2013 році на загальну суму 13 769 763,00 грн, та порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 303 034,00 грн, в тому числі за листопад 2013 року в сумі 7 313 295,00грн, за грудень 2013 року в сумі 7 181 192,00грн, за січень 2014 року в сумі 808 547,00 грн.

13 червня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0008642213, яким Товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204,00грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 13 769 763,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 442 441,00 грн; №0008632213, яким Товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 128 793,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 15 303 034,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 825 759,00 грн.

29 липня 2014 року на підставі статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України податковим органом винесено податкову вимогу №14197-25, відповідно до змісту якої станом на 28 липня 2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 36 340 996,00 грн, в тому числі: за платежем податок на прибуток підприємств - на загальну суму 17 212 204,00 грн та за платежем податок на додану вартість - на загальну суму 19 128 793,00 грн.

22 вересня 2014 року відповідачем на підставі статті 89 Податкового кодексу України винесено рішення №1275/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки, полягає в тому, що позивачем неправомірно сформовано витрати і завищено податковий кредит з податку на додану вартість за правовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» з огляду на нереальність, на думку відповідача, господарських операцій між позивачем та його контрагентом упродовж 2012-2014 років. Такий висновок зроблений із посиланням на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к відносно громадянина ОСОБА_2, протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директор і засновник контрагента позивача) від 2 квітня 2014 року.

На основі встановлених у справі обставин (в тому числі з огляду на встановлені ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №908/777/14 обставини щодо подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» податкової звітності за 2012 та 2014 роки) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу щодо нереальності спірних господарських операцій Товариства з його контрагентом і відсутність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомленнь-рішеннь, підтримавши позицію суду апеляційної інстанції.

В силу встановлених главою третьою Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень суду та підстав перегляду судових рішень суду (судів) касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості повторно досліджувати встановлені і оцінені судами фактичні обставини справи.

Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №К/800/24885/14, від 14 квітня 2011 року у справі №К-20475/08 та ухвали цього суду від 26 березня 2014 року у справі №К/9991/28864/11, від 21 травня 2014 року у справі №К/800/12819/13, від 16 червня 2014 року у справі №К/800/45861/13, від 1 вересня 2011 року у справі №К-29003/09, від 6 квітня 2016 року у справі №К/800/41082/13, від 16 лютого 2016 року у справі №К/800/55597/14, прийняті за відмінних від даної справи фактичних обставин справ і за відміного правового регулювання спірних правовідносин, що виключає зіставлення правозастосування, здійсненого судом у цих судових рішеннях та у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву.

Так, суд касацйної інстанції, вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій позивачів з їхніми контрагентами, застосував положення законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та «;Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР у справах №К/9991/28864/11, К-20475/08, К/800/41082/13, К/800/55597/14, К/800/24885/14.

Водночас, судові рішення суду касаційної інстанції в іншій групі справ прийняті за відмінних фактичних обставин, що зумовило різну їх оцінку судом, зокрема характер спірних правовідносин, обставини, що входили до предметів доказування у цих справах, виключають зіставлення правозастосування, здійсненого судом у цих судових рішеннях та у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву.

Так, предметом спірних господарських операцій у справі №К/800/12816/13 була поставка комп'ютерного обладнання, а судове рішення щодо безтоварності таких операцій прийняте з урахуванням оцінки факту відсутності товарно-транспортних накладних і трудових та матеріальних ресурсів у контрагента позивача, предметом спірних господарських операцій у справі К/800/45861/13 була поставка будівельних матеріалів, а судове рішення щодо безтоварності таких операцій прийняте з урахуванням оцінки факту відсутності товарно-транспортних накладних. В обох справах відсутні обставини, які б свідчили про фіктивність контрагентів позивачів.

Справа №К-29003/09 стосувалась визнання недійсним договору поставки транспортного засобу, у ній відмінні і обставини, і застосоване судом право.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року у справі №К/800/29981/15 та ухвала цього суду від 18 лютого 2015 року у справі №К/800/64655/14 мотивовані тим, що реальність спірних господарських операцій позивачів з їх контрагентами неможливо підтвердити з огляду на встановлені в ході кримінальних проваджень обставини фіктивності контрагентів позивачів (зокрема їх реєстрацію на підставних осіб, які заперечили свою участь у їх створенні та діяльності), а також неподання позивачами первинних документів. В цих судових рішеннях суд касаційної інстанції застосував положення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (справа К/800/29981/15), пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (№К/800/64655/14).

Аналіз судового рішення, про перегляд якого подано заяву, а також судових рішень, наданих на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, що зумовило різну оцінку обставин справ судом.

Факт неоднакового застосування судом касаційної інстанції однакових за змістом норм матеріального права свого підтвердження не знайшов.

Посилання податкового органу на неврахування касаційним судом правового висновку Верховного Суду України, викладеному в його постанові від 1 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, щодо того, що статус фіктивного підприємства, установлений судовим вироком, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки у Верховний Суд України зазначив, що суди мають обов'язково перевіряти та оцінювати такі доводи органу влади, а висновок щодо безтоварності спірних господарських операцій у справі №21-3788а15 судом зроблено на основі сукупної оцінки обставин фіктивності контрагента позивача та відсутності належного обсягу первинних документів.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

З аналізу доводів заяви податкового органу висновується, що відповідач фактично незгодний із кінцевим судовим рішенням, яке набрало законної сили, і просить здійснити його перегляд, а не ставить перед Верховним Судом питання вирішення проблеми неоднакового правозастосування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2015 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер