Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

17.04.2018 К/9901/20053/18 820/9931/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олондар» до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олондар" (далі -Товариство, платник податку, позивач у справі), звернулося із позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив визнати протиправними дії Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області зі встановлення висновків в акті перевірки від 15 липня 2014 року №116/22/39458254; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001392200, №0000392200, №0000372200, №0000382200, №0004062101, №0004082101, №0004072101, №0000922101, від 25 серпня 2015 року №0000882200, №0000892200, від 26 серпня 2015 року №0000912101; визнати протиправними дії відповідачів щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар", внесених на підставі висновків акту від 15 липня 2014 року №116/22/39458254; зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті від 15 липня 2014 року №116/22/39458254.

1 грудня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001392200, №0000392200, №0000372200, №0000382200, №0004062101, №0004082101, №0004072101, №0000922101, від 25 серпня 2015 року №0000882200, №0000892200, від 26 серпня 2015 року №0000912101; зобов'язано Козятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар» в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит" зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 15 липня 2015 року №116/22/39458254, в решті позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2015 року №0000392200, 0000372200, 0000382200, 0000922101, 0001392200, 0004082101, 0004062101, 0004072101 та від 26 серпня 2015 року №0000912101, якими Товариству нараховані грошові зобов'язання зі сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, суд виходив з того, що позивач не зобов'язаний сплачувати акцизний податок при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС іншим юридичним особам для їх комерційного використання.

30 травня 2016 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасовано в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2015 року №0000392200, 0000372200, 0000382200, 0000922101, 0001392200, 0004082101, 0004062101, 0004072101 та від 26 серпня 2015 року №0000912101 та зобов'язання Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 15 липня 2015 року №116/22/39458254. Ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач був зобов'язаний сплатити 5-відсотковий акцизний податок, оскільки здійснював роздрібний продаж підакцизних товарів при безпосередньому відпуску нафтопродуктів з колонок через мережу АЗС кінцевим споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготоівкова), під час здійснення розрахункових операцій, а тому спірні податкові повідослення-рішення є правомірниими.

29 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2015 року №0001392200, №0000392200, №0000372200, №0000382200, №0004062101, №0004082101, №0004072101, №0000922101, від 25 серпня 2015 року №0000882200, №0000892200, від 26 серпня 2015 року №0000912101, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року в частині задоволення цих позовних вимог залишено в силі.

Підтримуючи позицію суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки купівля нафтопродуктів будь-яким підприємством можлива лише для комерційного використання у власній господарській діяльності (такий висновок зроблений на основі аналізу понять «комерційна діяльність» та «підприємництво»), то позивач не був зобов'язанний сплачувати акцизний податок за операції з продажу іншим суб'єктам господарювання нафтопродуктів через мережу АЗС.

У квітні 2017 року до Верховного Суду України представником податкового органу подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

В якості підстав для перегляду судового рішення посилається на випадки неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, на підтвердження чого надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року у справі №К/800/54544/15 та від 15 вересня 2016 року у справі №К/800/52006/15, прийняті у справах з аналогічними правовідносинами, в яких суд дійшов висновку, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки, а отже відповідні операції підлягають оподаткуванню акцизним податком за 5-відсотковою ставкою.

15 червня 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі №820/9931/15, доручено членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді України за адміністративно-правовою спеціалізацією підготувати науковий висновок щодо норм права, які, на думку заявника, неоднаково застосовані судом касаційної інстанцї (висновок наявний в матеріалах справи).

12 січня 2018 року заяву податкового органу разом з матеріалами справи №820/9931/15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

16 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №820/9931/15 прийнято до провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Судами попередніх інстанцій установлено такі обставини.

28 серпня 2015 року податковим органом на підставі висновків акту перевірки від 15 липня 2014 року №116/22/39458254 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товаристова з обмеженою відповідальністю Олондар з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 28 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року», згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000392200, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 109 584.5 грн за основним платежем та 27 396,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000372200, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 160 410,6 грн за основним платежем та 40 102,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000382200, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 159 836,7 грн за основним платежем та 39 959,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000922101, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 59 731,3 грн за основним платежем та 14 933 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001392200, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 72 182,4 грн за основним платежем та 18 045,6 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0004082101, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 244 288 грн за основним платежем та 61 072 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0004062101, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 875 732 грн за основним платежем та 218 933 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0004072101, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 141 118 грн за основним платежем та 35 280 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 26 серпня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000912101, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з акцизного податку у сумі 199 861 грн за основним платежем та 49 965,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Товариством підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено суму задекларованого акцизного податку в розмірі 2 022 744,20 грн, в тому числі за січень 2015 року - 97 459,4 грн, за лютий 2015 року - 699 068,65 грн, за березень 2015 року - 619 846,85 грн, за квітень 2015 року - 606369,3 грн.

Проблемою даного спору є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в основу яких покладені податкові правопорушення, що полягають в обов'язку сплати позивачем, як платником податків, акцизного податку з реалізованих нафтопродуктів через АЗС.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать у тому числі нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци 1, 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 215.3.10. пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2016 року), для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20 грудня 1997 року № 1442 (далі - Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Разом з тим, у висновку, наданому членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, зазначено, що з'ясування юридичного значення словосполучення «для їх особистого некомерційного використання», вжитого в абз.2 підпункту 14.1.212 Податкового кодексу України, має вирішальне значення для кваліфікації господарських операцій суб'єкта роздрібної торгівлі як об'єкта справляння акцизного полдатку.

Щодо поняття «некомерційного використання», то Cуд вважає, що у значенні, в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим прийняті податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено підпункт 14.1.212 Податкового кодексу України згідно із яким під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Доводи заяви про те, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а відповідно такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком, є обґрунтованими.

З огляду на суть акцизного податку як непрямого податку, що включається до ціни товару, законодавчу регламентацію порядку його справляння, об'єкту, бази оподаткування і платників акцизного податку, операції з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС кінцевим споживачам (незалежно від того, є вони фізичними чи юридичними особами) є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про задоволення заяви податкового органу, скасування судових рішень судів першої і касаційної інстанцій та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 243 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року скасувати, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер