ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2022 року

м. Київ

справа №580/3162/20

адміністративне провадження № К/9901/1814/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.,

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції справу № 580/3162/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ ПФУ

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, ухвалене у складі головуючого судді Тимошенко В. П.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О. В., суддів Карпушової О. В., Степанюка А. Г.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.13.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у перерахунку з 19.02.2020 його довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №02/3134/2020;

зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок і виплачувати йому з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №02/3134/2020 із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період;

в частині виплати щомісячного довічного утримання судді у відставці в межах стягнення суми за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання;

встановити місячний строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". У зв'язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким передбачено, що судді, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач зазначив, що 07.08.2020 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №02/3134/2020, оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди та відповідно виникли правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте ГУ ПФУ протиправно відмовило у здійсненні такого перерахунку.

2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправною відмову ГУ ПФУ у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №02/3134/2020;

зобов'язав ГУ ПФУ з 01.08.2020 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного грошового утримання, на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №02/3134/2020 із врахуванням раніше проведених виплат;

у задоволенні інших позовних вимог - відмовив.

3.14.01.2021 ГУ ПФУ звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від
17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.12.2020, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 29.01.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 №2261/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І. В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від
06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.

6. Протоколом розподілу справи від 14.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А. І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 16.12.2021 прийнято зазначену справу до свого провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

07.08.2020 у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від
19.03.2020 № 02/3134/2020.

Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі - Порядок № 3-1), про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає ~money0~

Відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

ОСОБА_1, вважаючи своє право на перерахунок довічного грошового утримання судді порушеним, звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також з того, що з 19.02.2020 - наступного дня з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від
18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law15~).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційну скаргу відповідач обґрунтував тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ставлять у нерівні умови суддів, що вийшли у відставку та за час роботи пройшли кваліфікаційне оцінювання чи призначились на посаду судді за результатами конкурсу після набрання чинності ~law16~, та суддів, які вийшли у відставку, та яким призначалось довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до частини другої пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, оскільки з одного боку в частині визначення розміру суддівської винагороди для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суди попередніх інстанцій посилаються на втрату чинності пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law17~ та неможливість його застосування, а з іншого боку, у частині визначення відсоткового розміру цього утримання зобов'язують ГУ ПФУ застосовувати базовий відсоток, визначений частиною другою цього ж пункту.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних ГУ ПФУ судових рішень, у зв'язку із чим просить залишити останню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить із такого.

13. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

15. Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

16. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає ~law18~.

17. За приписами ~law19~ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

18. При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (~law23~).

19. Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

20. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

21. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

22. Відповідно до ~law24~ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

23. ~law25~ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

24. Відповідно до ~law26~ базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

25. Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями ~law27~ були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

26. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law28~ було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених ~law29~, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності ~law30~.

Судді, які на день набрання чинності ~law31~ пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень ~law32~.

27. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law33~ до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень ~law34~.

28. Законом України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22,23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law36~.

29. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law37~ розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

30. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law38~ встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному ~law39~, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності ~law40~, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності ~law41~, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ~law42~. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до ~law43~.

31. Так само, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law44~ зі змінами.

32. Так, у пунктах 16,17 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини 6 статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).

33. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному ~law45~.

34. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

35. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

36. У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ~law46~.

37. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

38. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 ~law47~ не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

39. При цьому набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

40. При цьому відповідно до пункту 4 Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

41. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів зазначає, що перерахунок, про який просить позивач, має бути проведений з 19.02.2020 - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, з урахуванням раніше проведених виплат, а не з 01.08.2020, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, оскільки після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення ~law48~ позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ~law49~, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді, а посилання відповідача в оспорюваному рішенні на відсутність підстав для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці є неправомірними.

42. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили
07.08.2020.

43. Разом з цим, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для зміни дати, з якої має бути проведений позивачу перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці.

44. Також колегія суддів звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій припустились помилки при визначенні предмета та підстав позову у цій справі, що у свою чергу вплинуло на визначення предмета доказування, а відповідно на висновки щодо способів захисту порушеного права позивача.

45. Так, звертаючись до суду ОСОБА_1, зокрема просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання виходячи з конкретних відсотків. Водночас такі позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки відповідач відмовився здійснити зазначений вище перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з мотивів відсутності у позивача права на такий перерахунок.

46. Отже, предметом цього позову є відмова територіального органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки виходячи із розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Така відмова обґрунтована відповідачем неприведенням законодавства у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.

47. Колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

48. Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про здійснення перерахунку, виходячи з 86% від суддівської винагороди працюючого судді, з огляду на те, що це не було предметом та мотивом відмови, отже не є предметом судової ревізії, оскільки виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень.

49. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, тому в їх задоволенні слід відмовити.

50. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

51. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

52. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте припустились помилки при визначенні предмета позову внаслідок чого судові рішення підлягають частковому скасуванню в частині зобов'язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди працюючого судді з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди працюючого судді з ухваленням в цій частині ного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від
17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.12.2020 у справі №580/3162/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду