Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.01.2020 року у справі №826/4271/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2020 року

Київ

справа №826/4271/16

адміністративне провадження №К/9901/15020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кабінету Міністрів України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Мазур А.С., Федорчука А.Б. від 10.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 28.07.2016

у справі № 826/4271/16

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Міністерство освіти і науки України,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Міністерство освіти і науки України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України відносно неприйняття порядку і умов реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти порядок і умови реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету;

- стягнути з державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті за навчання його доньки, ОСОБА_2 - студентки Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, за 2015-2016 навчальні роки у розмірі 19400,00 грн.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України відносно неприйняття порядку і умов реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету; зобов`язано Кабінет Міністрів України виконати вимоги частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та розробити Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти категоріями громадян, визначених частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. 16.08.2016 до Вищого адміністративного суду України від Кабінету Міністрів України надійшла касаційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 30.04.2015, з 13.07.2014 по 06.03.2015 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції знову мобілізований.

8. Донька позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається за контрактом на 3 курсі Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

9. 25.08.2015 дружина позивача звернулась до керівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого із проханням на виконання приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надати дочці ОСОБА_2 , студентці Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України, визначені вказаним Законом пільги по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді повної оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету до закінчення навчального закладу, оскільки її батько ОСОБА_1 має статус учасника антитерористичної операції.

10. Керівництво Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відмовило у наданні заявлених пільг у зв`язку із відсутністю визначеного Кабінетом Міністрів України порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти категоріям громадян, які зазначені в даному законі.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Кабінет Міністрів України всупереч приписам частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не визначив порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти категоріям громадян, які зазначені в даному законі, що унеможливлює реалізацію його права як учасника бойових дій на отримання державної цільової підтримки його донькою.

12. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що надання державної цільової підтримки учасникам бойових дій та їхнім дітям для здобуття професійно-технічної та вищої освіти можливо лише при наявності фінансових ресурсів та соціально-економічних можливостей держави. Кабінет Міністрів України вчиняє дії щодо визначення порядку та умов надання відповідної державної цільової допомоги.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що норма частини сімнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» та норми частин сьомої та дев`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є нормами прямої дії та підлягають обов`язковому виконанню. Зазначені положення передбачають обов`язок Кабінету Міністрів України визначити порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним в частині сьомій статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам. Під час розгляду справи відповідачем не було надано до суду жодних доказів, які б свідчили про розроблення Кабінетом Міністрів України зазначеного порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним в частині сьомій статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам. Також відповідачем не було надано до суду не лише доказів належного виконання Міністром освіти України доручення Прем`єр-міністра України від 17.06.2015 за №23575/1/1-15, але й інформації щодо стадії його виконання. З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України відносно неприйняття порядку і умов реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов`язання відповідача прийняти такі є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат по сплаті за навчання його доньки, ОСОБА_2 - студентки Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, за 2015-2016 навчальні роки у сумі 19 400,00 грн задоволенню не підлягає та є передчасною, оскільки згідно з приписами частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплаті допомоги передує встановлення порядку її призначення та виплати, обов`язок розробити який покладено на Кабінет Міністрів України.

14. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про наявність протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка проявилась у неналежному здійсненні контролю за погодженням проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання деяким категоріям громадян державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» та про правильність висновку суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами неправильно надано правову оцінку обставинам справи відносно роботи щодо розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання деяким категоріям громадян державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти», оскільки відповідач вчиняє відповідні дії щодо розроблення та прийняття такого. Суди не врахували те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм їх реалізації може бути змінений державою, зокрема, через неможливість фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Суди не врахували, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо сприяння погодженню чи непогодженню іншими центральними органами виконавчої влади проектів нормативно-правових актів. Правові акти Кабінету Міністрів України є формою реалізації дискреційних повноважень відповідача, а тому вимоги зобов`язального характеру у даній справі суперечать повноваженням адміністративного суду.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, згідно з положеннями якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Оскільки судові рішення оскаржуються відповідачем лише в частині, якою позов задоволено, суд касаційної інстанції переглядає зазначені судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

18. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

19. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (далі також - Закон № 794-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

20. Частиною 1 статті 49 Закону № 794-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

21. У частині 2 статті 49 Закону № 794-VII зазначено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

22. Відповідно до частин 2, 3 статті 50 Закону № 794-VІІ проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

23. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

24. Отже, Кабінет Міністрів України уповноважений видавати акти нормативного характеру у формі постанов на основі та на виконання законів України.

25. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі також - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

26. Згідно з частинами сьомою та дев`ятою статті 12 Закону №3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

27. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

28. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

29. Відповідні зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були прийняті у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» від 14.05.2015 та набрання такими чинності 05.07.2015.

30. Відповідно до частини 17 статті 44 Закону України «Про вищу освіту» (далі також - Закон № 1556-VII) держава забезпечує особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

31. Системний аналіз вищевикладених положень законодавства дає змогу дійти висновку, що повноваження на встановлення умов та порядку реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

32. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на момент розгляду справи Кабінетом Міністрів України відповідний акт не прийнято і умови та порядок реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету не визначено.

33. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, процедурні питання його діяльності передбачені статтею 50 Закону №794-VII та Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі також - Регламент).

34. Згідно з вимогами статті 50 Закону №794-VII право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем`єр-міністром України, Першим віце-прем`єр-міністром України, віце-прем`єр-міністрами України.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп`ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов`язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

35. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 параграфу 32 Регламенту розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи.

36. Така ж норма узгоджується з пунктом 2 § 33 Регламенту, де зазначено, що розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції, крім того пунктом 5 § 33 проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

37. Частиною 1 та 2 § 37 Регламенту встановлено, що розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

38. Якщо розробником проекту акта Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, проект надсилається заінтересованому органу лише після його погодження відповідним міністром.

39. Також абзацом 1 §38 Регламенту визначено, що розробник визначає строк погодження проекту акта Кабінету Міністрів заінтересованими органами виходячи із складності та обсягу проекту з урахуванням строків виконання завдань, установлених актами законодавства, протокольними рішеннями Кабінету Міністрів, але не більш як 10 робочих днів.

40. Згідно з частиною 1 §44 Регламенту передбачено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідкою, зазначеною у пункті 3 § 36 цього Регламенту.

41. Проект акта Кабінету Міністрів, який розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи, обов`язково погоджується керівником юридичної служби відповідного органу.

42. Якщо розробником є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, проект акта Кабінету Міністрів також обов`язково погоджується керівником юридичної служби відповідного міністерства.

43. Параграфом 46 встановлено, що за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

44. Мін`юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів.

45. Відповідно до §52 Регламенту Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов`язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його та у разі потреби узгоджує поправки з головним розробником). Порядок проведення експертизи проектів актів встановлює Міністр Кабінету Міністрів.

46. Згідно з §53 за результатами експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє експертний висновок.

47. Розгляд проектів актів Кабінету Міністрів України встановлений главою 7 Регламенту, так, зокрема, частиною першою §55 встановлено, що опрацьований проект акта Кабінету Міністрів разом з матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету.

48. Параграф 55-1 передбачає, що розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом.

49. Частиною 2 §55-1 встановлено, що акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень.

50. Також частинами 4-5 §55-1 передбачено, що прийняті акти Кабінету Міністрів Прем`єр-міністр підписує на засіданні Кабінету Міністрів. Акт, прийнятий Кабінетом Міністрів з поправками, оформляється у визначений ним строк.

51. Після підписання акта Кабінету Міністрів внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних та стилістичних помилок, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Кабінету Міністрів.

52. Аналіз викладених положень Регламенту Кабінету Міністрів України, якими встановлена процедура підготовки, погодження, експертизи, внесення на розгляд та затвердження актів Кабінету Міністрів України, дає змогу дійти висновку, що для прийняття відповідного акта проект такого має пройти певні етапи, кожен з яких здійснюється різними суб`єктами, та на здійснення відповідними суб`єктами своїх повноважень щодо розроблення, погодження та прийняття акта встановлені певні строки.

53. Разом із тим, відповідно до положень частини 2 статті 1 Закону №794-VII та пункту 9 частини першої статті 2 цього ж Закону Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження, зокрема, через міністерства, а також спрямовує та координує роботу міністерств, здійснює контроль за їх діяльністю.

54. Відповідно до частини другої статті 21 Закону №794-VII міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

55. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 17.06.2015 Прем`єр-міністр України видав доручення № 23575/1/1-15, яким зокрема, зобов`язав профільні міністерства підготувати і подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект нормативно-правового акта щодо визначення порядку та умов надання державної цільової підтримки.

56. На виконання даного доручення Міністерство освіти і науки розробило проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання деяким категоріям громадян державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти деяким категоріям громадян».

57. Також Міністерство освіти і науки України у грудні 2015 року звернулось до відповідних міністерств з проханням терміново надати інформацію щодо приведення актів Уряду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти».

58. Станом на 07.04.2016 Міністерство соціальної політики України листом від 01.02.2016 №1332/0/14-16/172 повідомило, що в Мінсоцполітики відсутні акти Уряду, які потребують приведення у відповідність до Закону. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 01.03.2016 №3612-06/6077-03 повідомило, що у міністерстві відсутні власні нормативно-правові акти, що потребують приведення у відповідність із Законом. Також Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначило, що у разі надходження відповідних проектів нормативно-правових актів візьме участь у опрацюванні в установленому порядку. Міністерство фінансів України інформації з даного питання не надіслало.

59. Міністерство освіти і науки України повторно з урахуванням зауважень, висловлених Міністерством фінансів України у листі від 04.01.2016 № 31-07010-07-5/164, надіслало на погодження до Міністерства фінансів України проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання деяким категоріям громадян державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» з проханням погодити зазначений проект постанови в одноденний термін (лист від 26.01.2016 № 1/12 364).

60. Міністерство фінансів України листом від 29.01.2016 № 31-07010-07-5/2880 не погодило проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти деяким категоріям громадян», надало зауваження, які спрямовані на неухильне дотримання видатків, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», та повернуло Міністерству освіти і науки проект акта на доопрацювання.

61. Додатково листом від 08.02.2016 № 31-07010-07/23-240/358 Міністерство фінансів повідомило, що пунктом 16 Заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65, припинено підготовку проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету.

62. Листом від 10.03.2016 № 31-07010-07-5/6916 Міністерство фінансів України повторно зазначило, що здобуття професійно-технічної та вищої освіти має здійснюватися у межах загального обсягу видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на підготовку кадрів.

63. Міністерство освіти і науки листом від 01.03.2016 № 1/10-637 направило Прем`єр-міністру України доповідну записку щодо нагальної потреби виділення Міністерством фінансів додаткових коштів на забезпечення зазначеної державної цільової підтримки.

64. Міністерство освіти і науки листом від 25.03.2016 №1/12-1389 повторно звернулося до Міністерства фінансів щодо остаточного вирішення фінансового забезпечення державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти деяким категоріям громадян, визначених Законом України від 14.05.2015 № 425-УШ.

65. Міністерство фінансів листом від 04.04.2016 № 31-07010-07-5/9663 зазначило, що реалізація проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти деяким категоріям громадян" потребує додаткового бюджетного фінансування у сумі понад 441,1 млн. грн. Водночас у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатки на вказані цілі не передбачені. Щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у частині виділення додаткових коштів на надання державної підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти для вищевказаних категорій осіб, то відповідно до статті 52 Бюджетного кодексу України зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» можуть вноситися у разі перевиконання за підсумками трьох кварталів надходжень Державного бюджету України, врахованих у розписі Державного бюджету України на відповідний період, більше, ніж на 15 відсотків відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу. Після погодження Міністерства фінансів України та проведення правової експертизи Міністерства юстиції України зазначений проект постанови буде невідкладно внесено на розгляд Кабінету Міністрів України.

66. Частиною 2 параграфу 9 Регламенту №950 визначено, що Прем`єр-міністр, керуючи роботою Кабінету Міністрів, дає доручення, які є обов`язковими для виконання, членам Кабінету Міністрів, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головам місцевих держадміністрацій. У разі коли питання, що потребує вирішення, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, доручення Прем`єр-міністра надається такому міністрові. Доручення Прем`єр-міністра оформляється як офіційний документ організаційно-розпорядчого характеру на спеціальному бланку.

67. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

68. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

69. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

70. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (Заява N 63134/00, пункт 26) констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

71. З урахуванням вищевикладеного, зокрема того, що Міністерство фінансів України як на підставу для відмови у погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання деяким категоріям громадян державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» вказує на відсутність коштів у держаному бюджеті на відповідний період, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Кабінет Міністрів України неналежним чином здійснював свої повноваження щодо координації та контролю за діяльністю підвідомчих міністерств, а посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що соціально-економічні права не є абсолютними та механізм їх реалізації може бути змінений державою, не спростовують факт невиконання закону.

72. У зв`язку з наведеним, оскільки відповідач не затвердив умови та порядок реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету та така бездіяльність продовжувала тривати на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, такі дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

73. При цьому слід зазначити, що в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria», заява № 30985/96, пункт 96).

74. Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

75. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 817/864/18, від 20.11.2019 у справі № 520/1235/19, від 10.12.2019 у справах №825/1297/16 та № 808/5619/14.

76. Верховний Суд звертає увагу, що, як встановлено судами, Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухилявся від прийняття рішення про встановлення порядку та умов реалізації Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг по державній цільовій підтримці для дітей учасників бойових дій у вигляді оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету, необхідність прийняття яких Законом №794-VII покладено саме на відповідача, що призвело до численних звернень громадян до центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення їхніх прав на державну цільову допомогу.

77. Враховуючи наведене, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суди попередніх інстанцій правильно зобов`язали Кабінет Міністрів України виконати вимоги частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та розробити Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти категоріям громадян, визначених частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відтак Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.

78. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 під час розгляду спору у подібних правовідносинах.

79. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

80. Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

81. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

82. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

83. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

84. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін