Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №817/2405/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2018 року

Київ

справа №817/2405/16

касаційне провадження №К/9901/37097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 (суддя - Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді - Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Митниці, у просив: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000035/2 від 15.09.2016, №204000009/2016/000046/2 від 31.10.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00033 від 15.09.2016, №204000009/2016/00027 від 31.10.2016, прийняті Митницею.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення бувших у використанні автомобілів із механічними пошкодженнями після дорожньо-транспортної пригоди, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу. Митниця відмовила у прийнятті митних декларацій з підстав того, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість транспортних засобів, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортних засобів, та не надано додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, на вимогу митного органу, у зв'язку з чим Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару та склала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважаючи картки відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 29.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходив з того, що митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а матеріалами справи підтверджено проведення Митницею необхідних консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Також суд виходив з того, що правомірність застосування Митницею другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару та неможливість послідовного застосування інших методів зумовлена відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості на основі віднімання чи додавання вартості.

ОСОБА_2 оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні норм, викладених у статтях 49, 53, 54 Митного кодексу України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки: судами не було з'ясовано чому Митницею не були враховані рахунки-фактури (інвойси), касові чеки про оплату вартості автомобілів, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості транспортних засобів, визначеної декларантом за основним методом - ціною договору; працівники Митниці, які здійснювали оцінку митної вартості транспортних засобів, не мають кваліфікаційного свідоцтва оцінювача; митним органам забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи; Митниця не вказала, які саме документи повинен був надати декларант, які б підтвердили перевезення транспортних засобів, оскільки ввезення транспортних засобів на митну територію України здійснювалось не за контрактом і не за договором про транспортування вказаних автомобілів, а особисто ОСОБА_2, з урахуванням того, що заявлена декларантом вартість перевезення транспортних засобів у розмірі 50 Євро, була додана до вартості автомобіля, що була фактично сплачена і яка внесена у декларації країни відправника.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.09.2018 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_2 до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 18.09.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що декларанти ОСОБА_2 15.09.2016 та 28.10.2016 подали до Митниці митні декларації за формою МД-2 №204050003/2016/014779 та №204050003/2016/020403, згідно яких заявлено до митного оформлення транспортні засоби: легковий автомобіль бувший у використанні, марка «CITROEN», модель «С4 РІСАSSO», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2; вантажний автомобіль бувший у використанні, марка «FІАТ», модель «FIORINO», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_4. Імпортер - громадянин України ОСОБА_2 Фактурна вартість транспортних засобів згідно рахунку, наданого до митного оформлення від 30.08.2016 №20151 188 становить 3800 Євро, від 24.10.2016 №20162522 - становить 1650 Євро. До вантажних митних декларацій позивачем була надані наступні документи: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; рахунок-фактура (інвойс); договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю; декларація про походження товару; копія митної декларації країни відправлення; інші некласифіковані документи. Митна вартість транспортних засобів, придбаних на підставі договорів купівлі-продажу, була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1). За результатом проведеного митного контролю Митниця витребувала у позивача додаткові документи та у з огляду на ненадання таких прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 204000009/2016/000035/2 від 15.09.2016, № 204000009/2016/000046/2 від 31.10.2016, відповідно до яких здійснила коригування задекларованої Товариством митної вартості товарів на підставі наявних у Митниці відомостей (періодичне видання: довідник Schwackeliste 2016 SPS-D 9/2016, сторінка 256; періодичне видання: довідник Schwackeliste 2016 NFZ-D 4/2016, сторінка 81) із застосуванням другорядного (резервного) методу. При цьому, для визначення митної вартості транспортних засобів Митниця використала наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/2092 та довідкової інформації. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила ненадання додаткових вичерпних документів, витребуваних Митницею (висновок експерта-товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, відомості щодо яких вказані у акті про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу та технічному паспорті; документів щодо вартості перевезення транспортного засобу); заявлення неповних відомостей митної вартості товару, оскільки транспортні засоби переміщуються на причепі (автомобілі-евакуаторі), при цьому до митного оформлення не додано жодного документа, який би свідчив про вартість транспортування. Також, у зазначених рішеннях Митниця вказала про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України). Також, Митниця склала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00033 від 15.09.2016, №204000009/2016/00027 від 31.10.2016.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості Митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями пунктів 2, 4 частини другої цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

На виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000035/2 від 15.09.2016, №204000009/2016/000046/2 від 31.10.2016, Митниця використовувала наступні джерела: періодичне видання: довідник Schwackeliste 2016 SPS-D 9/2016, сторінка 256; періодичне видання: довідник Schwackeliste 2016 NFZ-D 4/2016, сторінка 81; наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092.

Разом з цим, наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» має рекомендаційний характер, а Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 із номером №1074/2092, взагалі не існує.

Також, матеріали справи не містять копії 81 сторінки довідника Schwackeliste 2016 NFZ-D 4/2016 та акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.10.2016, а якість наявної у матеріалах справи копії акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 28.10.2016 взагалі не дає можливості встановити будь-якої інформації.

Крім іншого, інформація про пошкодження транспортного засобу, вказана у акті про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 15.09.2016 б/н, не відповідає інформації щодо наявних пошкоджень, зазначеній у акті проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.09.2016, на інформацію якого міститься посилання у акті від 15.09.2016.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено дотримання митним органом вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, а також судами не був дотриманий принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплений у пункті 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з чим касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна