Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.08.2019 року у справі №825/1552/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №825/1552/16

адміністративне провадження №К/9901/16101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 825/1552/16

за позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Семенівське відділення Менської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельничука В.П., суддів: Мацедонської В.Е., Костюк Л.О.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, остаточно просить визнати неправомірною бездіяльність Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області та зобов`язати Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та надіслати вказану постанову до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для зняття тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконанні ВДВС Семенівського РУЮ знаходився виконавчий лист № 2а/2570/210/12, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн. Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань без вилучення паспортного документу. Також зазначає, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн., було закінчено, а оригінал виконавчого листа повернуто стягувачу - ДПІ у м. Чернігові. На протязі року стягувач не звернувся за виконавчим листом до ВДВС Семенівського РУЮ та заявою про відкриття виконавчого провадження, а отже прострочив термін повторного звернення, а отже термін повторного звернення минув. У зв`язку з тим, що вище вказане провадження відносно ОСОБА_1 , закінчено, а стягувач у встановлений законом термін повторно не звернувся із відповідною заявою про питання відкриття виконавчого провадження, позивач вважає обмеження у вигляді заборони виїзду за межі України, накладене Семенівським місцевим судом на боржника, безпідставним, необґрунтованим та таким, що обмежує конституційні права ОСОБА_1 , передбачені ст. 33 Конституції України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області.

Зобов`язано Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та надіслати вказану постанову до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для зняття тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 апеляційну скаргу Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області - задоволено, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Семенівське відділення Менської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівсбкій області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 04 січня 2017 року ОСОБА_1 (касатор) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить:

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 825/1552/16 та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участі позивача.

9. 20 березня 2017 року відповідачем було подано заперечення на касаційну скаргу, в якій Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 825/1552/16 - без змін.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 року для розгляду справи № 825/1552/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шарапа В.М., суддів: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 року для розгляду справи № 825/1552/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач вказує, що рішення суду апеляційної інстанції не спрямоване на захист його конституційних прав. Звертаючись до Верховного Суду, позивач обґрунтовує, що судом першої інстанції було прийнято законне рішення та правильно застосував норми права.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області знаходився виконавчий лист № 2а/2570/210/12, виданий 20.03.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 гривень.

13. 05 червня 2014 старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області Міц Р.Ю. на підставі виконавчого листа № 2а/2570/210/12, виданого 20.03.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 гривень.

14. У зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилася безрезультатними, старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області Шумейко Л.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Вказаною постановою припинена чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Встанволено, що ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань без вилучення паспортного документу.

15. Листом за вих. № 02-09/16 представник позивача звернувся до Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області щодо надання офіційної інформації щодо стадії виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн та з вимогою винести відповідну постанову, на підставі якої Державною прикордонною службою з ОСОБА_1 буде знято тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

16. 22 серпня 2016 листом за вих. № 20-28/1919 представника позивача повідомлено про те, що станом на 22.08.2016 на виконанні у відділі ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , останнє виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а/2570/210/12 про стягнення боргу на суму 52706,71 грн. повернуто без виконання 11.08.2015, про що винесена постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.08.2015. Також зазначено, що Інструкцією примусового виконання рішень передбачено порядок зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а саме п. 12.4 передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав, на підставі частини першої статті 48 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов`язань щодо сплати періодичних платежів.

17. Державним виконавцем жодної з вище вказаних постанов не виносилось, тому зняття обмеження в праві виїзду з України є не можливим.

18. Вважаючи бездіяльність Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України від 28 червня 1996 року

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV

20.1. Відповідно до частини першої статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

20.2. Згідно зі статтею 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

20.3. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (частина 1 статті 19 Закону).

20.4. У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

20.5. Згідно ч. 2 ст. 30 цього Закону державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

20.6. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

20.7. У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

20.8. Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

20.9. В контексті ст. 49 Закону закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення - це і є встановлений законом строк для виконання стягнення: постанови майнового характеру - 6 місяців і 2 місяці для рішень немайнового характеру (ст. 30 цього ж закону).

20.10. У відповідності до ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

21. Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"

21.1. У відповідності до п. 12.1. Наказу у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

21.2. Згідно п. 12.4. Наказу тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов`язань щодо сплати періодичних платежів.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

23. Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено порядок зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а саме п. 12.4 передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав, на підставі частини першої статті 48 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов`язань щодо сплати періодичних платежів. Державним виконавцем жодної з вище вказаних постанов не виносилось, тому зняття обмеження в праві виїзду з України є не можливим.

24. Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач обґрунтовує свої вимоги п. 12.4 зазначеної Інструкції.

25. Колегія суддів апеляційної інстанції правильно дійшла висновку, що таке посилання є необґрунтованим, оскільки вказаний пункт Інструкції передбачає порядок зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав, на підставі частини першої статті 48 Закону, тобто в разі, коли виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

26. Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, яким правильно встановлено, що виконавчий документ було повернуто з інших підстав, ніж передбачені ч. 1 ст. 48 Закону України та п. 12.4 зазначеної вище Інструкції, а тому доводи позивача про наявність у спірних правовідносинах бездіяльності відповідача є безпідставними.

27. Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанцій обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

28. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

29. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

32. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.