Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №814/792/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №814/792/16

адміністративне провадження №К/9901/3555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (суддя - Гордієнко Т. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (головуючий суддя - Танасогло Т. М., судді - Бойко А. В., Яковлєв О. В. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

третя особа Атестаційна комісія №6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

про визнання протиправними і скасування наказу в частині звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області) про: визнання протиправним і скасування наказу ГУНП в Миколаївській області № 53 о/с від 24 березня 2016 року, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проведення атестування є незаконним, висновок атестаційної комісії не породжує обов'язку відповідача прийняти наказ про звільнення позивача. Позивача було звільнено в період тимчасової непрацездатності, що є порушенням ст.40 КЗпП України, тому наказ необхідно визнати протиправним і скасувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року позов задоволено частково:

3.1. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 24 березня 2016 року № 53 о/с в частині звільнення ОСОБА_1.

3.2. Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 125 о/с від 06.06.2016 року в частині внесення змін до наказу від
24.03.2016 року № 53 о/с щодо дати звільнення з 25.03.2016 року старшого лейтенанта поліції Бундака Сергія Петровича.

3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 26.03.2016 року.

3.4. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з
26.03.2016 року по 14.06.2016 року в сумі 8998,08 гривень.

3.5. У решті позову відмовлено.

3.6. Присуджено на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

3.7. Присуджено на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5 308,40
грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних якостей поліцейських при призначені на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність поліцейського. Позивача наказом від 07.11.2015 року призначили на посаду безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, тому проводити його атестацію можливо лише в разі виникнення індивідуальних підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону № 580, але відповідач не зазначив, цих підстав.

Атестаційною комісією не вказано, з яких підстав комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді, якими критеріями вона керувалась, як дійшла висновку про те, що позивач не викликає довіру членів комісії щодо своєї мотивації та чесності. На підставі ст.162 КАС України, суд вважав за необхідне скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 125 о/с від 06.06.2016 року, яким внесені зміни до наказу від
24.03.2016 року № 53 о/с в частині дати звільнення з 25.03.2016 року.

5. Крім того, суд зазначив, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги № 2 від 15.04.2016 року, яким передбачено, що вартість однієї години роботи становить 551,20 грн., з 01.05.2016 року становить 580 грн., додаток до договору № 1 в якому наведений остаточний розрахунок погодинної вартості послуг (9,5 годин), акти здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від
22.04.2016 року, № 2 від 08.06.2016 року, квитанції від 06.05.2016 року,
09.06.2016 року про оплату послуг позивачем. Позивачем надано суду документально підтверджені судові витрати по сплаті правової допомоги, тому судові витрати на правову допомогу в сумі 5 308,40 грн. підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

7. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року залишено без змін.

8. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. До того ж, такі підстави для проведення атестації, як вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби. Метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей. Оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу про призначення за його згодою, він вважається, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", призначеним безстроково. Не проходження особою конкурсу під час прийняття на службу, не може служити додатковою підставою для проведення атестації. Доказів того, що позивач не відповідає займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

9. ГУНП в Миколаївській області (далі - скаржник) в грудні 2016 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року.

10. В касаційній скарзі ГУНП в Миколаївській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

11. В обґрунтування поданої касаційної скарги ГУНП в Миколаївській області зазначило, що протокол ОП №15.00004431.0021860 від 04 березня 2016 року повністю відповідає формі, визначеній законодавством. Комісією були досліджені усі критерії, визначені п. 16 розділу IV Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, а суд зробив безпідставний висновок про те, що комісія не дослідила усіх критеріїв.

Законодавство дало можливість атестаційним комісіям самостійно оцінювати відомості і приймати рішення, керуючись виключно власними переконаннями щодо можливості проходження певною особою подальшої служби. Суди не можуть підміняти собою атестаційну комісію. Поставити під сумнів кваліфікацію членів комісій можливо виключно оскарженням наказів про їх включення до складу таких комісій.

Вважає, що суди вирішили питання про необґрунтованість і незаконність висновку атестаційної комісії відносно позивача без належної оцінки протоколу атестаційної комісії, без доказів, які б підтверджували пояснення позивача щодо упередженого та суб'єктивного ставлення до нього членів комісії. Посилається на те, що рішення атестаційної комісії не повинно відповідати відомостям атестаційного листа, а є прийнятим колегіально, на підставі внутрішнього переконання членів атестаційної комісії, і не може бути переоцінене судом. ОСОБА_1 не подолав мінімального порогу по професійному тесту, що свідчить, зокрема, про недостатній рівень професійних навичок позивача і, як наслідок, неспроможність займати посади в поліції.

12. Крім того, висновок (рішення) атестаційної комісії не було визнано протиправним або скасовано. Атестування позивача проведено в порядку атестації всіх поліцейських з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням ~law20~. Діюче законодавство не містить будь-яких заборон на проведення атестації поліцейських за власним бажанням. ОСОБА_1 проходив атестацію як працівник поліції з метою призначення на посаду в постійно діючому штаті ГУНП в Миколаївській області. Керівник поліції, видаючи оскаржуваний наказ про звільнення, маючи рішення атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, видав наказ по особовому складу на виконання п.28 розділу IV Інструкції і не повинен мати інших доказів. Судом при присудженні оплати за час вимушеного прогулу не було враховано виплачене матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 5156,15 грн.

13. Також скаржник вважає помилковим стягнення судом першої інстанції сплаченого позивачем судового збору з відповідача, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору. Скаржник не погоджується с висновком суду щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки в наданому розрахунку не визначено часових витрат. Попередня консультація і підготовка адвокатських запитів та позовної заяви не можуть компенсуватися, оскільки не входять до поняття правової допомоги, наданої під час судового засідання або під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, з якими Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" пов'язує можливість компенсації. У доповненні до касаційної скарги скаржник також не погоджується з додатковою ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, якою стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1740,00 грн., оскільки позивачем не надано касових прибуткових ордерів, чеків, інших банківських документів, які б підтверджували суми витрачених коштів на правову допомогу. Складання заперечень на апеляційну скаргу та її подання до суду апеляційної інстанції не відноситься до витрат, з якими законодавство пов'язує можливість їх компенсації.

14. Касаційна скарга не містить клопотання ГУНП в Миколаївській області про розгляд справи за участі його представника.

15. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 2006 року.

17. Наказом ГУНП в Миколаївській області № 1 о/с від 07 листопада 2015 року "По особовому складу", відповідно до п.п. 9, 12 розділу 11 Закону України "Про національну поліцію", у порядку переатестування з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим Корабельного відділу поліції.

18.01 лютого 2016 року відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області №52 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону № 580 та вимогами Інструкції № 1465, наказано, зокрема: провести атестування поліцейських ГУНП в Миколаївській області та підпорядкованих підрозділів атестаційною комісією починаючи з 22 лютого 2016 року; створити атестаційні комісії № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8.

19. На виконання доручення Національної поліції України від 28 січня 2016 року ГУНП в Миколаївській області було видано наказ № 52 від 01 лютого 2016 року "Про проведення атестування особового складу ГУНП України в Миколаївській області" на підставі ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17 листопада 2015 року № 1465.

20. Позивача включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

21.04 березня 2016 року позивач проходив атестацію.

22. За результатами розгляду матеріалів та проведеної співбесіди Атестаційною комісією № 6 ГУНП в Миколаївській області прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

23.24 березня 2016 року наказом т. в. о начальника ГУНП в Миколаївській області № 53 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1., оперуповноваженого Корабельного відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол атестаційної комісії від 04 березня 2016 року № 15.00004431.0021860.

24. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 125 о/с від 06.06.2016 року внесені зміни до наказу від 24.03.2016 року № 53 о/с в частині дати звільнення з 25.03.2016 року на підставі листка непрацездатності від 11.03.2016 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

25. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

27. Частина 4 статті 52 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію": комплектуванню в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації.

28. Стаття 57 Закону України "Про Національну поліцію": атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

29. Частина 1 статті 58 Закону України "Про Національну поліцію": призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

30. Пункт 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію": поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через службову невідповідність.

31. Частини 2 та 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію": днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

32. Пункт 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію": працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", упродовж трьох місяців з дня опублікування п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

33. Пункт 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. За № 669/28799 (далі - Порядок №260): поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

34. Пункт 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України
17.11.2015р. № 1465, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 р. за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465): атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

35. Пункт 5 розділу І Інструкції № 1465: атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

36. Пункт 1 розділу IV Інструкції № 1465: організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.

37. Пункт 10-12 розділу IV Інструкції № 1465: з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

38. Пункт 15-20 розділу IV Інструкції № 1465: атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

39. Пункт 28 Інструкції № 1465: керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

40. Стаття 87 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року): судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

41. Частини 1 та 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року): витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

42. Частини 1 та 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року): якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

43. Пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір": судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

44. Пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір": від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

45. Пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір": сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

46. Стаття 1 Закону України від 20 грудня 2011 року №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах": розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

47. Пункти 3 та 4 частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу": правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

49. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

51. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що предметом оскарження може бути як рішення (висновок) атестаційної комісії в сукупності з наказом про звільнення, так і окремо наказ керівника органу поліції про звільнення поліцейського, оскільки такий наказ є формою виконання відповідного рішення (висновку) атестаційної комісії.

52. При цьому, висновок атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами по справі, незалежно від того, є він предметом спору чи ні. Так само суди мають надати оцінку аргументам позивача щодо наявності підстав для проведення його атестування.

53. Зі змісту встановлених судами обставин випливає, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

54. Отже, питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено в листопаді 2015 року на момент видання наказу про призначення на посаду.

55. Разом з цим, приписами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції.

56. Перелік підстав проведення атестування поліцейських передбачений статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише поліцейські: а) які претендують на вищу посаду; б) щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду; в) щодо яких вирішується питання про звільнення через службову невідповідність. Відповідно, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

57. При цьому, кожна із зазначених у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

58. Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про Національну поліцію".

59. Колегія суддів зазначає, що мета атестування, закріплена в частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними в частині другій згаданої статті.

60. Також колегія суддів вважає, що рішення керівника поліції не може бути самостійною підставою для проведення атестування, оскільки вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений в частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію". Натомість, частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає особу, яка, за наявності підстав, уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

61. Під час розгляду цієї справи відповідачем не доведено наявність підстав для проведення атестування, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

62. Проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", суперечить вимогам частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

63. Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним висновкам.

64. Також Суд зазначає, що статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження в добровільному порядку.

65. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення.

66. Крім того, Суд зазначає, що, перевіряючи рішення атестаційної комісії згідно ч.3 ст.2 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року), у тому числі на відповідність критерію обґрунтованості, суди попередніх інстанцій не втручалися в дискреційні повноваження цієї комісії та не приймали власних висновків щодо відповідності або не відповідності позивача займаній посаді.

67. За змістом наведених приписів пункту 6 розділу ІІІ Порядку №260, виплата грошового забезпечення проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

68. Посилання скаржника на необхідність зменшення розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з огляду на пункт 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини 3 статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248-15 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України".

69. Указана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2017 року ( № 6-2597цс16).

70. Щодо доводів касаційної скарги про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Суд зауважує наступне.

71. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

72. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

73. Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

74. Водночас, КАС України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою) не передбачав, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами.

75. За приписами ч. 3 ст. 90 КАС України законом установлюється граничний розмір компенсації таких витрат.

76. Велика Палата Верховного Суду в постанові 27 червня 2018 року № 826/1216/16 наголосила на тому, що ~law41~ визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

77. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

78. Судом першої інстанції було досліджено докази, які документально підтверджують витрати позивача на правову допомогу, а також відповідний розрахунок погодинної вартості цих послуг (9,5 годин).

79. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо не визначення часових витрат у відповідному розрахунку та неналежність зазначених у розрахунку правових послуг до послуг, які зазначені в ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" - є необґрунтованими і не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо присудження понесених позивачем витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Миколаївській області.

80. Щодо доводів касаційної скарги в частині незгоди з додатковою ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, суд зазначає, що це судове рішення згідно ч.5 ст.168 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) могло бути оскаржене відповідачем, проте ГУНП в Миколаївській області не подало касаційної скарги на це судове рішення.

81. Також у цій справі, з огляду на предмет оскарження, позивач звільнений від сплати судового збору, але при зверненні до суду з цим позовом він його усе ж сплатив. Втім, та обставина, що позивач сплатив судовий збір і судове рішення постановлено на його користь, не може бути підставою для стягнення понесених ним витрат по сплаті судового збору з іншої сторони. У такому випадку помилково сплачений судовий збір підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача, а не стягненню з ГУНП в Миколаївській області.

82. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

83. З огляду на те, що підстав для стягнення з відповідача судового збору в цій справі не було, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій є правильними та обґрунтованими.

84. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

85. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - задовольнити частково.

86. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року в частині присудження ОСОБА_1 судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в сумі 551,20 грн. - скасувати, в іншій частині - залишити без змін.

87. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа