Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/14748/19

адміністративне провадження № К/9901/20700/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 (судді - Василенко Я.М., Чаку Є.В., Шурко О.І.)

у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до державного підприємства Завод "Арсенал" про стягнення заборгованості,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з державного підприємства Завод «Арсенал» заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.11.2017 по 30.06.2019 за Списком 1 та Списком 2 у загальному розмірі 1 764 796, 67 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства оборонної промисловості СРСР від 13.01.1975 №4 на базі заводу «Арсенал» ім. В.І. Леніна створено виробниче об`єднання «Завод Арсенал».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 №227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства» та відповідно до Закону України від 10.09.1991 №1540-ХІІ «Про підприємства», учасники об`єднання, в тому числі головна структурна одиниця завод «Арсенал», перереєстрували свої статути і вийшли зі складу об`єднання.

Відповідно до Статуту виробничого об`єднання «Завод Арсенал», затвердженого головою Держоборонпроммашу України 14.11.1991, до складу об`єднання крім інших входили: Завод «Арсенал» ім. В.І. Леніна - головна структурна одиниця та Центральне конструкторське бюро - структурна одиниця.

Суб`єкти господарювання, що входили до складу зазначеного об`єднання, були самостійними і мали статус юридичної особи, діяли на підставі своїх статутів.

У грудні 1993 року Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України затверджено статут державного підприємства Завод «Арсенал», зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 07.04.1994.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 №987 центральне конструкторське бюро «Арсенал» перетворене на казенне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал», а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2009 № 525-р - на КП СПБ «Арсенал».

Відповідно до пункту 2 вищевказаного розпорядження вирішено реорганізувати ДП завод «Арсенал» і державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного Приладобудування» шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», а також Національне космічне агентство України зобов`язано здійснити в установленому порядку заходи, пов`язані з реорганізацією зазначених підприємств, та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства у зв`язку з прийняттям цього розпорядження.

28.05.2009 наказом НКАУ «Про реорганізацію ДП завод «Арсенал» №141 (далі - наказ № 141) на виконання розпорядження №525-р реорганізовано завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал», припинено діяльність державного підприємства завод «Арсенал». 16.11.2009 комісією з припинення заводу «Арсенал» та КП СПБ «Арсенал» було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов`язків заводу «Арсенал» до КП СПБ «Арсенал» в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18.11.2009 № 376.

Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а КП СПБ «Арсенал» прийняло все майно, права та обов`язки об`єкта приєднання заводу «Арсенал» згідно з даними результатів інвентаризації станом на 01.06.2009 та балансу заводу «Арсенал» станом на 1.10.2009, а 24.11.2009 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи заводу «Арсенал».

24.03.2011 Київським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову у справі №2а-6913/09/2670, якою задоволено позов первинної профспілкової організації заводу «Арсенал» до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів КП СПБ «Арсенал», про часткове визнання незаконним пункту 2 розпорядження №525-р та наказу №141; визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал»; визнано незаконним та скасовано наказ №141.

19.05.2011 державним реєстратором скасовано реєстрацію щодо припинення юридичної особи - ДП завод «Арсенал».

Згідно з наказом державного космічного агентства України від 26.12.2011 №411 завод «Арсенал» поновив свою діяльність внаслідок виділення з КП СПБ «Арсенал».

29.02.2012 складено розподільчий баланс прав та обов`язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП Завод «Арсенал», затвердженим наказом державного космічного агентства України від 07.09.2012 №327.

Державне підприємство Завод «Арсенал» перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-»з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено ДП Завод «Арсенал» до сплати розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком 1 у розмірі 820 281, 15 грн., та за Списком 2 у розмірі 944 515, 52 грн. за період з 01.11.2017 по 30.06.2019, що в загальному розмірі становить 1 764 796, 67 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вказаний період у розмірі 1 764 796, 67 грн., позивач звернувся до суду з позовом.

В обгрунтування позовних вимог внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.11.2017 по 30.06.2019 у останнього утворилась заборгованість, яка відповідачем самостійно не сплачена.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2019 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства Завод "Арсенал" заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.11.2017 по 30.06.2019 за Списком 1 та Списком 2 у загальному розмірі 1 764 796 (один мільйон сімсот шістдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто шість) гривень 67 копійок на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до державного підприємства Завод «Арсенал» про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявними матеріалами справи підтверджується заборгованість у ДП Завод «Арсенал» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком 1 та 2 шкідливих професій за період з листопада 2017 року по червень 2019 року включно в сумі 1 764 796, 67 грн., то вона підлягає стягненню. Також, суд першої інстанції зазначив, що ДП завод «Арсенал», як до припинення своєї державної реєстрації на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2009 за №525-р, так і після поновлення запису про свою державну реєстрацію з 19.05.2011, є правонаступником заводу «Арсенал», як окремої юридичної особи, що входила до складу виробничого об`єднання «Завод Арсенал». При цьому, здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій визначено законодавством і після поновлення державної реєстрації ДП «Завод «Арсенал» цей обов`язок повернувся до підприємства автоматично і жодних актів приймання-передачі для цього укладати не потрібно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після виділу ДП Завод «Арсенал» було повернуто лише 26% основних засобів, що йому належали до приєднання до КП СПБ «Арсенал» та 17% кількості працюючих, що підтверджується аудиторським звітом Державної фінансової інспекції в м. Києві від 28.12.2012 №19-17/8, звітом з праці за січень-жовтень 2009 року та звітом з праці за січень-серпень 2012 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що що державне підприємство Завод «Арсенал» може бути лише частково правонаступником (в межах розподільчого балансу та переданого майна) того державного підприємства завод «Арсенал», що існувало до його приєднання до КП СПБ «Арсенал». Тобто, ДП Завод «Арсенал» може нести відповідальність щодо сплати заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій тільки в межах 26%.

Водночас, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів по яким саме особам нараховано відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах, на якому саме підприємстві вони працювали та здобули необхідний пільговий стаж, апеляційний суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.11.2017 по 30.06.2019 за Списком 1 та Списком 2 у розмірі 1 764 796, 67 грн. є дефектними, а тому стягнення на підставі таких розрахунків є неможливим.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Покликається на те, що апеляційним судом не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Покликається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховані правові висновки, викладені у судових рішеннях Верховного Суду та Вищого адміністративного суду України, при цьому не наведено мотивів відступу від таких.

Просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За правилами частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У справі №826/5835/14, на висновки Верховного Суду у якій позивач покликається як на підставу касаційного оскарження, на виконання вимог Вищого адміністративного суду України, який направив справу на новий розгляд, суди першої та апеляційної інстанцій з?ясовували питання обсягу відповідності відповідача, на якому саме підприємстві до реорганізації працювали його працівники та набули стаж для призначення пенсії.

При цьому, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що вимоги касаційної скарги про розподіл зобов`язань по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до розподільчого балансу майна від 29.02.2012, прав та обов`язків між КП СПБ Арсенал та ДП завод "Арсенал", не узгоджуються з повноваженнями суду касаційної інстанції.

Натомість, у постановах від 21.11.2019 (справа №826/26018/15) та від 04.12.2019 (справа №826/6454/17), постановлених у справах про стягнення з ДП Завод «Арсенал» витрат на виплату пільгових пенсій за інші періоди, Верховний Суд дійшов висновку, що на обсяг відповідальності в спірних правовідносинах впливає період набуття стажу на тому чи іншому підприємстві та розмір переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків внаслідок виділу.

У цих справах Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справи на новий розгляд для з?ясування, на якому з підприємств працював кожен пенсіонер, де і в якому розмірі він набув стаж для призначення пенсії на пільгових умовах, яке саме підприємство надавало довідки про наявний трудовий стаж при призначенні пенсії та у зв`язку з чим, яке майно (і на яку суму), права і обов`язки передані відповідачу за розподільчим балансом від 29.02.2012.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що відповідач може нести часткову відповідальність щодо сплати заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, по яким саме особам нараховано відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах, на якому саме підприємстві вони працювали та здобули необхідний пільговий стаж, в зв?язку з чим розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є дефектними.

Водночас в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення та статті 9 КАС України щодо офіційного з?ясування обставин справи, судами попередніх інстанцій питання обсягу відповідальності відповідача та періодів, у які набуто пільговий стаж пенсіонерами, не з?ясовано і докази на їх підтвердження або ж спростування не досліджено.

При цьому, в матеріалах справи наявні довідки про підтвердження пільгового стажу, які видані у різні періоди колишнім працівникам як ДП «Завод Арсенал» так і КП СПБ Арсенал.

Без дослідження таких доказів висновки суду апеляційної інстанції щодо дефектності розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук