Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.09.2019 року у справі №826/2552/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №826/2552/15

адміністративне провадження №К/9901/5917/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2015 (суддя - Арсірій Р. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
18.06.2015 (головуючий суддя - Лічевецький І. О., судді: Грищенко Т. М., Мацедонська В. Е.)

у справі № 826/2552/15 за позовом Приватного підприємства "Торгінвестгруп" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Приватне підприємство "Торгінвестгруп" (далі - ПП "Торгінвестгруп") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 29.01.2015 №0000222202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи надані позивачем на підтвердження господарських операцій із спірним контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Торгінвестгруп" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Реаларго-Центр" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.12.2014 № 6907/26-58-22-02-17/35347488, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2713864,00 грн.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі господарських взаємовідносин ТОВ "Реаларго-Центр" з ПСП "Старосільське" та ФГ "Куценко" (виробники с/г продукції, які не були безпосередніми постачальниками на адресу позивача), в результаті чого відповідачем зроблено висновок про те, що фактично соняшник підприємствами виробниками ПСП "СТАРОСІЛЬСЬКЕ" та ФГ "КУЦЕНКО" для виготовлення олії на завод виробник олії - ТОВ "ГРАДОЛІЯ" від ТОВ "РЕАЛАГРО ЦЕНТР" не поставлявся, оскільки посівні площі, трудові ресурси, техніка сільськогосподарського призначення щодо обробки земельних ділянок для посіву та збирання соняшника у вищезазначених підприємств відсутні; відповідно до акту невиїзної перевірки від 07.08.2014 № 1790/26-59-22-05/38688742 контролюючим органом не встановлено укладення ПСП "Старосільське" договорів оренди відповідних земельних ділянок для вирощування с/г продукції, зазначено про неподання даним підприємством загальних податкових декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2013-2014 роки; ФГ "Куценко" не мало можливостей для вирощування значної кількості с/г продукції з огляду на відсутність основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваної операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 № 0000222202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 3392330,00

грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 2713864,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 678466,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами також встановлено, що господарські операції між позивачем і ТОВ "Реалагро-Центр" з придбання соняшника підтверджуються належним чином завіреними копіями договору № 22/11-13 від 22.11.2013, додаткових угод до договору № 9-13, податкових накладних, видаткових накладних та актів приймання-передачі соняшникової олії.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП "Торгінвестгруп" розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами також з'ясовано, що подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності ПП "Торгінвестгруп" підтверджується договором з переробки давальницької сировини № 09/2013 від 22.11.2013 та додатковою угодою до нього, копіями належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та декларацій заводу-виробника соняшникової олії.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірна господарська операція з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Реалагро-Центр" є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ "Реалагро-Центр", оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки товару, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.

Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду