Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №520/1347/19 Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №520/13...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №520/1347/19



ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2021 року

Київ

справа №520/1347/19

адміністративне провадження № К/9901/26689/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Стародуба О. П., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від
26.03.2019 (головуючий суддя: Шляхова О. М. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 (головуючий суддя: Бартош Н. С., судді:

Подобайло З. Г., Григоров А. М. ) у справі №520/1347/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач-1), Харківського обласного військового комісаріату (далі - Харківський ОВК або відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 35 протоколу №138 від 28.12.2018;

зобов'язати Харківський ОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міноборони України;

зобов'язати Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ~law5~) у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975) у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Харківському ОВК для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1;

зобов'язати Міноборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, позов задоволено частково:

визнано протиправним і скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 35 протоколу № 138 від 28.12.2018;

зобов'язано Харківський ОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міноборони України;

зобов'язано Міноборони України повторно розглянути документи, надані Харківським ОВК щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law6~ відповідно до Порядку №975, у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи - з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 26.04.1979 по
10.07.1981 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з них у період з 05.02.1980 по 10.07.1981 приймав участь у бойових діях в складі діючої армії Республіці Афганістан, що підтверджується відомостями, зазначеними у військовому квитку та архівній довідці.

За інформацією, зазначеною у витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 367 від 09.03.2011 - захворювання рядового у відставці ОСОБА_1, як наслідки перенесеної контузії головного мозку (1980 р. ) та наслідки перенесених інфекційних захворювань в ДРА - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №161344 від 07.03.2012 позивачу з 06.03.2012 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок контузії, захворювань, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З 11.04.2016 позивачу без зміни причин встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 444103 від 11.04.2016.

У вересні 2017 року позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою та доданими до неї документами про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення 2 групи інвалідності.

Листом №2350/ВСЗ від 20.09.2017 Харківський ОВК повідомив позивача про відсутність підстав для призначення та виплати ОГД.

Не погоджуючись із рішенням Харківського ОВК, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.11.2017 у справі №642/4831/17, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, позов ОСОБА_1 до Харківського ОВК задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Харківського ОВК щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law7~;

зобов'язано Харківський ОВК подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law8~ та Порядком №975, у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності за формою, встановленою Додатком 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

За результатом розгляду поданого Харківським ОВК висновку та документів, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №39 від 13.04.2018, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови слугувало те, що інвалідність встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, а також зміна групи інвалідності відбулося понад дворічний термін, що не узгоджується із вимогами абз.2 ~law9~ та пунктом 8 Порядку №975.

Вважаючи відмову протиправною, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі №820/3602/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018, за позовом ОСОБА_1 до Міноборони України, Харківського ОВК задоволено частково:

визнано протиправною відмову Міноборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law10~;

скасовано рішення Комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 4 протоколу № 39 від 13.04.2018;

зобов'язано Міноборони України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law11~ у відповідності з Порядком №975, у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

На виконання вказаних судових рішень у справі №820/3602/18 Комісія Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 28.12.2018 № 138 (пункт 35), яким скасувала попереднє рішення від 13.04.2018 №39, п. 4, та прийняла нове, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини контузії, який відповідно до пунктів 11 Порядку №975, є обов'язковим для призначення допомоги відповідно до ~law12~.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із встановлення 2 групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, витяг з протоколу №367 від 09.03.2011 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України, а також довідка МСЕК є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Також позивач наголосив, що право на отримання ним одноразової грошової допомоги встановлено судовим рішенням у справі №820/3602/18, яке набрало законної сили.

При вирішенні справи просив врахувати правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 21.08.2018 у справі №295/13892/16-а та від 29.01.2019 у справі №293/342/17.

Міноборони України позов не визнало. Стверджує, що позивач не виконав вимоги Порядку №975 та не надав документ, що свідчить про причини та обставини контузії, зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги немає.

Харківський ОВК у відзиві на позовну заяву також зазначив, що позивачем разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документу, що свідчить про причини та обставини контузії, тому просив у задоволенні позову відмовити.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України, а тому, відмова Міноборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law13~ є протиправною. Водночас, за висновками суду першої інстанції належним способом захисту порушених прав позивача в контексті спірних правовідносин є зобов'язання Міноборони України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, однак виходив з того, що Міноборони України при розгляді заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги не досліджувалося питання причини, внаслідок якої позивач став інвалідом, а саме, що інвалідність настала внаслідок захворювання, а не поранення. З цих підстав, суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від
10.04.2019 в справі №822/220/18, щодо належності документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що вимога Міноборони України про необхідність подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною. На переконання скаржника, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. З огляду на те, що належних документів, які містять інформацію про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) позивачем до заяви додано не було, відповідач-1 вважає відмову у призначенні та виплаті ОГД обґрунтованою та законною.

Також скаржник зазначає про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про недослідження ним питання причин настання інвалідності. Стверджує, що отримане позивачем захворювання є наслідком контузії отриманої позивачем під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Тому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував при вирішенні справи правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18.

Інші учасники справи процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Спір виник щодо права позивача на отримання грошової допомоги на підставі поданої ним заяви та долучених до заяви документів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (далі-Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ~law15~ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ~law16~.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені ~law17~, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

~law18~ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до ~law19~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ~law20~ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України

На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 11 цього Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі №740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, та сформулював наступний правовий висновок: "документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування".

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зміст витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону свідчить, що він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 367 від 09.03.2011 вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень.

Інших документів, які містять відомості про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності IІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки ним подано не всі передбачені Порядком №975 документи для отримання такої допомоги.

Також, згідно інформації, зазначеній у витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №367 від 09.03.2011, захворювання позивача є наслідком перенесеної ОСОБА_1 контузії, відповідно суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі якщо інвалідність пов'язана із захворюванням, то для вирішення питання призначення та виплати ОГД передбачена інша процедура розгляду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував при розгляді справи висновки Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у справі №822/220/18. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів вважає помилковими посилання судів попередніх інстанцій на преюдиційність обставин, встановлених у судовому рішенні в справі №820/3602/18, оскільки у зазначеній справі судами надавалася правова оцінка іншим підставам для відмови у виплаті ОГД. Питання відповідності поданих на розгляд документів в контексті додержання вимог пункту 11 Порядку №975 судами у справі №820/3602/18 не досліджувалося.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №520/1347/19 скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати