Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 820/849/18

адміністративне провадження № К/9901/53282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (суддя - Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді: Лях О.П., Яковенко М.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у нерозгляді її заяв на виправлення технічної помилки від 04.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065273; від 07.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065426; від 09.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065468; від 13.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065630;

визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у нескладанні в електронній та паперовій формі протоколу виправлення помилки за формою, наведеною в додатку 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, згідно її заявам від 04.12.2017, обліковий номер заяви: 3В 000000000065273; від 07.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065426, від 09.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065468; від 13.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065630;

зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області скласти в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою, наведеною в додатку 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру за її заявами від 04.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065273; від 07.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065426; від 09.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-00000000006548 від 13.12.2017, обліковий номер заяви: ЗВ-000000000065630.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 152 від 15.04.2003 позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.05.2003.

У 2016 році ТОВ "Характерник" за замовленням позивача розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

03.11.2016 позивачка звернулась до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

11.11.2016 рішенням державного кадастрового реєстратора Рибалко А.В. № РВ-6300697762016 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із встановленими перетинами із земельними ділянками третіх осіб.

Як стверджує позивачка, 04.12.2017, 07.12.2017 та 13.12.2017 через офіційний сайт відповідача (http://map.land.ua) вона подала заяви на виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:003:0006, яка містить наступні помилки: ділянка не знайдена, кадастровий номер не знайдено. Її заяви були зареєстровані за № 3В-000000000065273, 3В-000000000065426, 3В-000000000065468 та 3В-000000000065630.

Листом № С-103/0/9,1-122/0/21-18 від 31.01.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянуло звернення позивача щодо виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, щодо земельної ділянки , яка розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. У вказаному листі повідомлено, що за інформацією Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 03.11.2016 позивачка звернулась до управління із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки у відповідності до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр». При розгляді документів управлінням було встановлено їх невідповідність вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та надано рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-6300697762016, а саме, підставою відмови у внесенні відомостей зазначено перетин з ділянками 6325185000:03:010:0230, 6325185000:03:010:0246, 6325185000:03:010:0242, 6325185000:03:010:0234, 6325185000:03:010:0249. Право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Циркунівської сільської ради та надана позивачу для ведення особистого селянського господарства, було набуте в 2003 році, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Таким чином, встановити перетин спірних земельних ділянок з ділянкою позивачки буде неможливо.

Не погодившись з тим, що вказані заяви не були розглянуті відповідачем, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що посилання позивача на ч.3 ст. 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є необґрунтованими, оскільки рішенням державного кадастрового реєстратора Рибалко А.В. № РВ-6300697762016 від 11.11.2016 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із встановленими перетинами із земельними ділянками третіх осіб, а зазначена норма передбачає виправлення технічних помилок, допущених саме у відомостях Державного земельного кадастру.

Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення про виправлення помилок направлено позивачем не у встановлений спосіб.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивачка покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в разі відсутності реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі, вона не має права вимагати виправлення помилок, оскільки земельна ділянка не була зареєстрована з причини виникнення помилки, яку допустив відповідач, реєструючи землю за деякими громадянами.

Крім того, покликається на те, що посилання суду апеляційної інстанції на Закон України «Про звернення громадян» не скасовує факту подачі нею через офіційний електронний сайт Держгеокадастру заяви про виправлення помилки в Державному земельному кадастрі, а листи, на які посилається суд, як на відмову в задоволенні апеляційної скарги, є доказом того, що вказані заяви спочатку розглядались Держгеокадастром, а потім були перенаправлені до розгляду відповідачу після отримання технічної документації.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Положеннями частини шостої статті 24 Закону № 3613-VI передбачено, що підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3613-VI у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв`язку із встановленими перетинами земельної ділянки позивача із земельними ділянками третіх осіб відповідач відмовив позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку позивача до Державного земельного кадастру.

Позивачем наявність таких перетинів не заперечується.

Відсутність відомостей в кадастрі виключала можливість розгляду заяв позивача про внесення в порядку статті 37 Закону № 3613-VI виправлень у відомості, про що відповідач повідомив позивача за наслідками розгляду його звернень.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не прийняття рішення про внесення виправлень у відомості Державного земельного кадастру та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що належна їй земельна ділянка не була зареєстрована у земельному кадастрі через помилку, яку допустив відповідач під час реєстрації інших земельних ділянок, є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки рішення відповідача про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку позивача не є предметом оскарження в межах цієї справи, а перешкоди, які слугували підставою для такої відмови, не можуть бути усунуті шляхом внесення виправлень в неіснуючий запис.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук