ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №825/1378/17

адміністративне провадження №К/9901/50027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В. Кучма А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві), Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з ГУ МВС України в м. Києві невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у сумі 31056,48 грн за період з 18 листопада 2016 року (дата поновлення на посаді) по 31 жовтня 2017 року (дата звільнення) та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 18 листопада 2016 року (дата поновлення на посаді) по 31 жовтня 2017 року (дата звільнення). Стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві у місячний строк, з дня набрання законної сили постанови суду у справі №825/1378/17, подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині задоволених позовних вимог. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ МВС України в м. Києві 14 грудня 2017 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року, у зв'язку з тим, що відповідачем за подання апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, останню залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків протягом п'яти днів від дня отримання копії ухвали.

ГУ МВС України в м. Києві було подано до суду клопотання, в якому, посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору, просило відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі або продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів від дня отримання копії ухвали.

29 січня 2018 року ГУ МВС України в м. Києві подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору відмовлено та на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліків, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

16 лютого 2018 року ГУ МВС України в м. Києві повторно подало апеляційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, одночасно заявлено клопотання поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 березня 2018 року, з врахуванням приписів статті 298 КАС України, залишив апеляційну скаргу без руху у зв'язку з ненаданням доказів сплати судового збору та її поданням поза межами строку апеляційного оскарження без наведення поважних причин його пропуску.

В межах наданого строку відповідачем надіслано до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення від 22 березня 2018 року №1131 про сплату судового збору у сумі 1920 грн та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги), у зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Ухвалою від 30 березня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку апеляційного оскарження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 березня 2018 року, ГУ МВС України в м. Києві звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і залишення поза увагою наведених ним в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску, просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати, поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

15 грудня 2017 року набрав чинності КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, пунктом 13 Розділу VІІ "Перехідні положення" якого передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною четвертою статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналогічні положення щодо залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження (крім тривалості строку, протягом якого особа може усунути недоліки апеляційної скарги) передбачено у частині третій статті 298 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ МВС України в м. Києві 16 лютого 2018 року звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із апеляційною скаргою.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідачем пропущено строк звернення до суду апеляційної інстанції з повторно поданою апеляційною скаргою у зв'язку з тим, що ГУ МВС України в м. Києві було позбавлено можливості усунути недоліки (при первісному поданні апеляційної скарги), у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням потреб на сплату судового збору та несвоєчасним надходженням коштів на розрахункові рахунки.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом статті 123 цього Кодексу відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом за наявності поважної причини цього пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року підстави, на які посилався відповідач у клопотанні, обґрунтовуючи пропуск строку апеляційного оскарження, визнано неповажними.

Апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві залишено без руху та запропоновано надати до суду: клопотання про поновлення строку, в якому вказати інші поважні підстави для його поновлення та документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування ухвали судом апеляційної інстанції зазначено, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Водночас, частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

Також, у пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, з метою виконання ухвали про залишення скарги без руху, скаржник надав суду платіжне доручення від 22 березня 2018 року №1131 про сплату судового збору в сумі 1920 грн та клопотання про поновлення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, зазначаючи ті ж самі обставини, що і при поданні апеляційної скарги та яким було надано оцінку в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року.

Інших причин пропуску строку скаржник в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не зазначив.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, ГУ МВС України в м. Києві не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо відмови у задоволенні заяви скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення та відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення Інспекції з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 186 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження й не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

В.М.Шарапа