ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №825/1093/16

адміністративне провадження №К/9901/13514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (суддя Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 (судді: Сорочко Є.О. (головуючий), Земляна Г.В., Межевич М.В.) у справі № 825/1093/16 за позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 02.03.2016 № 102000010/2016/000053/1, від 26.05.2016 № 102000010/2016/000128/2 та карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00085, № 102110001/2016/00122.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару відповідачу були надані передбачені ч. 2 ст. 53 Митним кодексом України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення - за ціною договору. Позивач стверджує, що подані ним разом з митною декларацією для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість документи не містили в собі розбіжностей та не мали явних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, а тому відмова у прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Підприємством, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2014 між позивачем та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD (Китай) укладено контракт №BASM10/09/14, відповідно до умов якого CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов`язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

З метою митного оформлення поставленого товару згідно контракту №BASM10/09/14 ПП "Національні традиції" (договір від 20.10.2014 №20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів) звернулося до митного органу з електронними митними деклараціями №102110001/2016/020893 та № 102110001/2016/200977.

Митна вартість товару була заявлена за основним методом - за ціною договору.

Разом з декларацією митному органу було надано пакет товаросупровідних та комерційних документів: контракт від 10.09.2014 №BASM10/09/14; інвойси №ВТСN2015453 від 23.12.2016 та №ВТСN2016162 від 06.04.2016; пакувальні листи до вказаних інвойсів; видаткові накладні №0000002015453 від 21.12.2015 та №0000002016162 від 05.04.2016; відвантажувальні специфікації №ВТСN2015453/188-4/1 від 24.12.2015 та №ВТСN2016162/462-1 від 07.04.2016.

Чернігівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості і визначення її за резервним методом від 02.03.2016 №102000010/2016/000053/1, від 26.05.2016 №102000010/2016/000128/2 та картки відмови в прийнятті №102110002/2016/00085, №102110001/2016/00122.

7. Коригування митної вартості оскаржуваними рішеннями, відповідачем було обґрунтовано тим, що:

- джерела інформації, на які посилається оцінювач у звіті про оцінку майна від 01.02.2016 №05-04/02/12 або не знайдені в мережі Інтернет, або не містять інформації щодо оцінюваних товарів; містить посилання на сайти з мережі Інтернет, в той час як додатки до звіту роздруковані з сайту www.alibaba.com, який не зазначено в списку наведених джерел інформації;

- цінова інформація стосується інших товарів, відмінних від оцінюваних та надана на умовах FOB, в той час як умови поставки згідно CFR-m.ILYICHEVSK;

- перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 17.12.2015 неможливо. Неподання до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати;

- калькуляція собівартості на товари від 04.01.2016 №BTCN2015453/01 дійсна на період з 05.10.2015 по 05.12.2015, в той час як завантаження товару здійснено 23.12.2015, згідно інвойсу від 23.12.2015 № BTCN 2015453;

- прайс-лист від 18.12.2015. №901188-4 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн на які поширюється дана цінова пропозиція, а отже надані до митного оформлення документи відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- звіт про оцінку майна від 26.05.2016 № 05-04/05/93 поданий в неповному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення;

- калькуляція собівартості товарів від 18.04.2016 №BTCN 2016162/01 дійсна на період з 11.01.2016 р. по 11.03.2016 р., в той час як завантаження товару здійснено 06.04.2016 згідно інвойсу від 06.04.2016 №BTCN 2016162;

- прайс-лист від 01.04.2016 №90462 не містить інформації щодо період дії цін. Перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 03.02.2016 № 79 неможливо;

- відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, на думку Підприємства при митному оформленні товару ним були наданні документи, які містять відомості про митну вартість товару, а всі зауваження контролюючого органу не свідчать про дійсну наявність розбіжностей та неможливість визначення вартості імпортованого товару на підставі наданих документів. Також позивач вважає, що у митного органу не було жодних законних підстав визначати митну вартість за резервним методом, а не за ціною договору, що був заявлений позивачем.

9. Контролюючий орган заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про правильність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем не було надано необхідний пакет підтверджуючих документів, в яких чітко визначена ціна придбаного товару, та з яких не вбачається розбіжностей чи обставин, які впливають на числове значення заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

11.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

11.3. Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

11.4. Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

11.5. Частина п`ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

11.6. Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

11.7. Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

11.8. Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

11.9. Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

11.10. Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

11.11. Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

11.13. Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

11.12. Частина четверта статті 57.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

11.13. Частина восьма статті 57.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

13. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

17. Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Розв`язуючи спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог Підприємства з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

20. Як вбачається з рішення суду першої інстанції, висновки якого фактично також було підтримано і судом апеляційної інстанції, висновок про правомірність коригування вартості імпортованого товару обґрунтовано тим, що під час митного оформлення тимчасової митної декларації від 01.02.2016 № 102110001/2016/020425 у відповідача виникли сумніви щодо правильності визначення коду товару, за результатами проведеного дослідження змінено код товару з "5515119000" на "540793000" згідно УКТ ЗЕД, а враховуючи, що документи, які наведені у переліку статті 53 Митного кодексу України, на підтвердження митної вартості за кодом товару, що визначив сам позивач, останнім ані митному органу, ані суду не надано, то відповідно і коригування контролюючим органом здійснено правомірно.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товару, контролюючим органом для здійснення коригування не вказувалась така підстава як зміна коду УКТЗЕД.

Судом першої інстанції підстави з яких було здійснено коригування (зазначено в рішеннях про коригування) фактично досліджено не було та будь - яких висновків щодо таких судове рішення не містить.

21. Судом апеляційної інстанції, окрім вказаної вище підстави для коригування - зміна коду УКТЗЕД, було досліджено таку підставу для невизнання вартості імпортованого товару як ненадання позивачем документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та його страхування. Зокрема судом апеляційної інстанції було встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах CFR-m.ILYICHEVSK, тобто покупець (позивач) не здійснював витрати на транспортування та страхування товару, які фактично включались у вартість товару.

Проте на підставі встановленого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме позивач поніс витрати на транспортування товару, які повинні бути документально підтверджені, однак такі документи позивачем не надані.

Вказаний висновок суперечить встановленим обставинам у справі.

22. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що звіти про оцінку майна, які подано ПП "Семенівська мануфактура" до митного органу не містили інформації ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, не містили інформації щодо використаних конкретних джерел інформації, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар. Тому висновки таких звітів відповідачем обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки перевірити достовірність цінової інформації у цьому звіті неможливо.

Відносно вказаного Суд зазначає, що звіт про оцінку майна (висновок) не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, оскільки не є обов`язковим документом в розумінні Митного кодексу України (частина друга статті 53), який підтверджує митну вартість товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер, а тому навіть якщо такий і містить якісь недоліки чи не повну інформацію то це не може свідчити про недостовірність вартості об`єкта оцінювання. Крім того, звіт про оцінку майна експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, у зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача.

23. Інші підстави, які були зазначені митним органом в оскаржуваних рішеннях, як підстави для їх прийняття та коригування митної вартості імпортованого товару судами фактично досліджені не були та оцінки таким надано не було та з якими (підставами) не погоджувався позивач про що ним було зазначено, зокрема і в позовній заяві.

24. Також необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача відносно неотримання ним від митного органу письмової вимоги щодо надання додаткових документів, оскільки в матеріалах справи міститься копія електронного повідомлення, яким позивачу було запропоновано провести консультацію, проте з матеріалів справи не вбачається наявність копії такого електронного повідомлення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

26. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

27. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

29. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

31. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

32. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

33. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі №825/1093/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду