ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа № 464/1703/17

провадження № К/9901/29543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Парфанюк Зоряни Олександрівни про визнання дій протиправними та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 4 квітня 2017 року (суддя Мичка Б.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді Большакова О.О., Глушко І.В., Макарик В . Я.),

І. Суть спору

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Парфанюк Зоряни Олександрівни (далі - Інспектор УПП Парфанюк З.О.) з вимогою скасувати постанову Інспектора УПП Парфанюк З.О. від 28 лютого 2017 року серії АР № 550924 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) та закрити провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях позивача не було складу адміністративного правопорушення, автомобіль припарковано у дозволеному місці і він не створював перешкод для руху іншого транспорту та пішоходів. Також вважає, що постанову у справі про адміністративного правопорушення винесено з порушенням процедури, адже інспектор УПП не склав протоколу про адміністративне правопорушення і не надав позивачу можливості скористатися допомогою захисника.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 28 лютого 2017 року Інспектор УПП Парфанюк З.О. розглянула справу про адміністративне правопорушення, відтак винесла постанову серії АР № 550924, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КпАП. Відповідно до цієї постанови позивач 28 лютого 2017 року о 17.35 год. на вул. В. Великого, 18 у м. Львові здійснив стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилось менше 2 метрів, чим створив суттєву перешкоду для руху пішоходів і порушив пункт 15.10 (в) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Сихівський районний суд м. Львова постановою від 04 квітня 2017 року позов задовольнив частково.

5. Постанову інспектора УПП Парфанюк З.О. від 28 лютого 2017 року серії АР № 550924 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КпАП - скасував.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

7. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

8. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною третьою статті 122 КпАП. У цьому зв'язку зазначили, що правил стоянки позивач не порушив, адже припаркований автомобіль не створював перешкод руху пішоходів, що є обов'язковою об'єктивною ознакою поставленого йому за провину правопорушення. Також суди зазначили, що відповідач не надав доказів правомірності ухваленого рішення.

IV. Касаційне оскарження

9. У касаційні скарзі (з урахуванням доданих до неї уточнень) відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

10. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза вагою його доводи та докази, надані на їх підтвердження, щодо правомірності спірної постанови. Зокрема зауважив, що суди не дослідили всіх доказів у справі (як-от відеозапис з нагрудної камери), тому їхній висновок про задоволення позову є необґрунтованим.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

12. Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

13. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

14. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

15. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

16. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…> частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, <…>).

17. Згідно з частиною третьою статті 122 КпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги у русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

18. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

19. Згідно з пунктом 15.10 (в) ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

VI. Позиція Верховного Суду

20. У справі встановлено, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності за порушення пункту 15.10 (в) ПДР, відповідальність за яке встановлено у частині третій статті 122 КпАП (<…> порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху <…>). Фактичною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугувало те, що позивач припаркував автомобіль на тротуарі таким чином, що для руху пішоходів залишилося менше двох метрів.

21. Твердячи про відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності суди попередніх інстанцій виходили з того, що припаркований автомобіль не створював перешкод дорожньому руху і руху пішоходів, а окрім того відповідач не надав доказів того, що цей автомобіль стояв з порушенням ПДР.

22. Колегія суддів погоджується з тим, що для притягнення до адміністративної відповідальності з наведених підстав необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону. У цьому зв'язку створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху є обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (частина третя статті 122 КпАП).

23. У контексті обставин цієї справи треба зауважити, що сам факт того, що автомобіль припарковано на тротуарі, а не на проїзній частині, не може свідчити про відсутність перешкод дорожньому руху.

24. Пішохід теж є учасником дорожнього руху і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху.

25. На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли поспішного висновку про те, що автомобіль позивача не створював перешкод для руху пішоходів, адже ґрунтується він на поверховому з'ясуванні обставин справи. Суди слушно зауважили, що обов'язок доводити правомірність оскарженого рішення покладено на відповідача. Одним з доказів, на який покликається останній, є відеозапис нагрудної камери патрульного, якого суди, як можна виснувати з їхніх рішень, не досліджували.

26. Зважаючи на особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху цей відеозапис є одним із тих доказів, якому потрібно надати правову оцінку (окремо та у сукупності з іншими доказами), відтак пересвідчитися у правомірності чи неправомірності оскарженої постанови.

27. Суди першої та апеляційної інстанцій, судові рішення яких є предметом касаційного перегляду, помилково залишили доводи відповідача в цій частині поза увагою, тому колегія суддів не може погодитися з їхнім висновком про неправомірність спірної постанови з наведених ними мотивів.

28. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії, колегія суддів не може самостійно з'ясовувати обставини справи та давати їм правову оцінку. Тому з урахуванням наведеного та керуючись вимогами частини другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вирішила, що судові рішення в цій справі треба скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

29. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

2. Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 4 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у цій справі скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець