Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №815/3451/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №815/3451/17

провадження №К/9901/58403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Потоцької Н. В., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Градовського Ю. М., Крусян А. В., Лук`янчук О. В.

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (надалі також відповідач, ГУ НП в Одеській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 4 травня 2017 року № 1439;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області за від 31 травня 2017 року № 952 о/с «По особовому складу»;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-криміналіста сектору криміналістичного забезпечення Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції з 2 червня 2017 року;

1.4. стягнути на його користь втрачене грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 2 червня 2017 року до дати винесення судового рішення у справі.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив таке.

2.1. У березні 2017 року наказом ГУНП в Одеській області № 784 призначено службове розслідування за інформацією з Управління внутрішньої безпеки в Одеській області, яка 10 березня 2017 року надійшла до ГУНП в Одеській області про те, що майор поліції ОСОБА_1 , всупереч порядку і правилам, здійснив виїзд за кордон без повідомлення керівництва відділу поліції.

2.2. Під час службового розслідування ГУНП встановлено, що 22 листопада 2016 року майор поліції ОСОБА_1 через рухомий комплекс № 200301, «Каланчак» здійснив виїзд за межі території України до окупованої території АР Крим і 26 листопада 2016 року через зазначений комплекс повернувся. В подальшому, 30 грудня 2016 року майор поліції ОСОБА_1 , повторно, через пункт пропуску «Бачівськ» перетнув російську ділянку кордону в режимі «виїзд» до Росії та 6 січня 2017 року через вказаний пункт пропуску повернувся на територію України.

2.3. На підставі встановлених фактів під час службового розслідування, наказом ГУНП в Одеській області «Про покарання працівників Малиновського ВП та Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП та покарання винних» за від 4 травня 2017 року № 1439 до інспектора-криміналіста сектору кримінального забезпечення Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції.

2.4. На підставі вищевказаного майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

2.5. Позивач вважає, що його звільнено безпідставно, оскільки виїзд за межі України йому був потрібний із сімейних обставин, про внутрішні накази міністерства йому нічого не було відомо, а тому вважає дії та рішення ГУНП в Одеській області протиправними та незаконними.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наголошував на їх безпідставності з огляду на дотримання чинного законодавства під час проведення службового розслідування та правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з учиненням дисциплінарного проступку.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 14 березня 2017 року наказом ГУНП в Одеській області № 784 призначено службове розслідування за інформацією з Управління внутрішньої безпеки в Одеській області, яка 10 березня 2017 року надійшла до ГУНП в Одеській області, про те, що майор поліції ОСОБА_1 здійснив виїзд за кордон без повідомлення керівництва відділу поліції.

5. В межах службового розслідування встановлено, що 22 листопада 2016 року майор поліції ОСОБА_1 через рухомий комплекс № 200301, «Каланчак» здійснив виїзд за межі України до АР Крим та 26 листопада 2016 року через зазначений комплекс повернувся.

6. 30 грудня 2016 року майор поліції ОСОБА_1 через пункт пропуску «Бачівськ» перетнув російську ділянку кордону в режимі «виїзд» до Росії та 6 січня 2017 року через указаний пункт пропуску повернувся в Україну.

7. Згідно з висновком службового розслідування, майор поліції ОСОБА_1 з рапортом до керівництва ГУНП в Одеській області про надання дозволу на виїзд за кордон не звертався та відповідно дозвіл на виїзд не отримував, тим самим самовільно залишив місце несення служби.

8. Під час службового розслідування майор поліції ОСОБА_1 надав довідку ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» від 29 грудня 2016 року № 9341 про тимчасову непрацездатність поліцейського, яку видав лікар терапевт указаної установи ОСОБА_2 , про те, що він з 29 грудня 2016 року по 7 січня 2017 року перебував на лікарняному. При цьому надана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського від 29 грудня 2016 року № 9341 має видимі ознаки виправлення.

9. З метою перевірки достовірності зазначеної довідки, до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» надіслано запит.

10. Відповідно до довідки від 23 березня 2017 року № 33/36-158, виданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області», у період з 21 по 27 листопада 2016 року та з 29 грудня 2016 року по 7 січня 2017 року поліцейський ОСОБА_1 до вказаної поліклініки не звертався. Відповідно даних журналу прийому хворих дільничним терапевтом ОСОБА_2 , журналу реєстрації листків непрацездатності атестованих працівників у термін з 21 по 27 листопада 2016 року та з 29 грудня 2016 року по 7 січня 2017 року поліцейському ОСОБА_1 довідка про тимчасову непрацездатність не видавалась.

11. Також у рамках проведення службового розслідування опитана лікар терапевт ОСОБА_2 , яка заперечила факт видачі поліцейському ОСОБА_1 довідки про тимчасову непрацездатність від 29 грудня 2016 року № 9341, вказані пояснення підтверджені поясненнями медсестер ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , записами у журналі прийому хворих дільничним терапевтом ОСОБА_2 , журналом реєстрації видачі листків непрацездатності поліцейських.

12. 7 квітня 2017 року затверджено висновок службового розслідування.

13. Пунктом 1 наказу ГУНП в Одеській області від 4 травня 2017 року № 1439 «Про покарання працівників Малиновського ВП та Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП та покарання винних», за грубе порушення статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, Присяги працівника поліції, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Законом України «Про Національну поліцію», пункту 4.1 наказу ГУНП в Одеській області від 28 квітня 2016 року № 876, пункту 4 наказу ГУНП в Одеській області від 15 грудня 2015 року № 150 та пункту 6 наказу ГУНП в Одеській області від 30 листопада 2016 року № 3000, що виразилося у безпідставному, самовільному залишенні місця несення служби та відсутності на робочому місці в період з 21 листопада 2016 року по 27 листопада 2016 року та з 29 грудня 2016 року по 7 січня 2017 року, виїзду в зазначений період без дозволу за кордон, наданні недостовірних відомостей про перебування на лікарняному, проявлену нещирість під час проведення службового розслідування до інспектора-криміналіста сектору кримінального забезпечення Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції.

14. Наказом ГУНП в Одеській області від 31 травня 2017 року № 952 по особовому складу, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пункту 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1

15. Незгода ОСОБА_5 із вказаними наказами зумовила звернення до суду.

16. Крім того, судом направлявся запит до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» з метою отримання інформацію щодо реєстрації довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського ОСОБА_1 за № 9341 від 29 грудня 2016 року, що видана лікарем ОСОБА_2 , в журналі обліку бланків листків непрацездатності.

17. Отримано відповідь від 3 жовтня 2017 року № 33/36-518, до якої додано копію витягу з журналу обліку листків непрацездатності (форми № 036/о), згідно з яким довідка № 9341 видавалась ОСОБА_6 (1990 р. н., місце роботи: БЛО № 1 в Одеській області) лікарем ОСОБА_2 з 2 січня 2017 року по 10 січня 2017 року (діагноз ОРЗ).

18. Також, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року прокуратурою Одеської області за вих. № 17п/1-367917 повідомлено, що першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області розслідується кримінальне провадження № 42017160000000568 від 4 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, стосовно факту подачі колишнім інспектором-криміналістом сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділення Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ОСОБА_1 завідомо підробленого документу - довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України № 9341. Станом на 7 листопада 2017 року у вказаному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення будь-кому з фігурантів не повідомлялось. Досудове розслідування триває.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, в позові відмовив.

20. Такі свої рішення суди мотивували тим, що відповідач мав правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не допустив порушень під час проведення службового розслідування.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

22. З-поміж іншого, у касаційній скарзі позивач зауважував на тому, що він не має жодного статусу в кримінальному провадженні № 42017160000000568 від 4 травня 2017 року, а тому висновки відповідача про надання підробленої довідки є передчасними.

23. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його вимог.

24. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання та мотиви Верховного Суду

25. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

27. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

29. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу оскаржуваних судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

31. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

34. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

35. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

36. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» набрав чинності 7 жовтня 2018 року.

37. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

38. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

39. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

40. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

41. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

42. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, з-поміж іншого, повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

43. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

44. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

45. У силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

46. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині визначення виду стягнення.

47. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

48. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.

49. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

50. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.

51. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.

52. При цьому суди надали належну оцінку доводам позивача щодо недотримання з боку відповідача приписів Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зокрема, в частині строків проведення та накладення дисциплінарного стягнення.

VІІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

53. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІI. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 815/3451/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич