Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2018 року у справі №826/20092/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 826/20092/16

адміністративне провадження № К/9901/60402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/20092/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Васильченко І. П.) від 27 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Земляної Г. В., Ісаєнко Ю. А., Лічевецького І. О.) від 22 травня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просило:

А) визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

- від 17 липня 2014 року № 267 про відмову в задоволенні заяви у переоформленні ліцензії на мовлення від 19 лютого 2003 року НР № 0522-м та про застосування санкцій у вигляді оголошення попередженню та визнати протиправним;

- від 24 липня 2014 року № 489 про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень;

Б) стягнути з Державного бюджету України судові витрати, пов'язані з розглядом даного спору.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (далі - ТОВ «ТРК «Дивосвіт») залишено без розгляду на підставі ст.123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить;

- зупинити дію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року;

- скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалами Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/20092/16.

5. 24 жовтня 2018 року від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 липня 2014 року Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення у відношенні TOB «ТРК «Дивосвіт» прийнято рішення № 267, яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви про переоформлення ліцензії на мовлення від 19 лютого 2003 року HP № 0522-м та оголошено попередження, у зв'язку з порушенням ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

8. 24 липня 2014 року Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення прийнято рішення № 489, яким визнано порушення TOB «ТРК «Дивосвіт» абз. 4, 6 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 28 Закону України «Про інформацію» та оголошено попередження.

9. 21 липня 2014 року Національною радою на адресу TOB «ТРК «Дивосвіт» рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про вручення було надіслано розпорядження про усунення порушень законодавства від 21 липня 2014 року. До відповідного розпорядження додавалась копія рішення від 17 липня 2014 року № 267. Проте, лист було повернуто до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення із зазначенням того, що адресат за відповідною адресою не значиться.

Копію рішення від 24 липня 2014 року № 489 було передано TOB «ТРК «Дивосвіт» представником Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення нарочно /а. с. 18-20/.

10. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в Окружному адміністративному суді міста Києва розглядалась справа № 826/10933/16 за позовною заявою TOB «ТРК «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень від 17 липня 2014 року № 267 та від 24 липня 2014 року № 489, за результатами розгляду якої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року задоволено клопотання позивача про відкликання позовної заяви та залишено позовну заяву без розгляду.

11. Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року по справі № 826/16462/16, позов TOB «ТРК «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень від 17 липня 2014 року № 267 та від 24 липня 2014 року № 489 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду та керуючись ст. 122, 123 КАС України, зазначив про пропуск позивачем, встановленого КАС України, шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом для захисту свого порушеного права та про відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- всупереч вимогам Інструкції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про порядок здійсненна перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 20 листопада 2003 року № 1481, та ст. 75 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», рішення від 17 липня 2014 року № 267 та від 24 липня 2014 року № 489, прийняті Нацрадою у відношенні ТОВ «ТРК «Дивосвіт», не були вручені позивачу (у відповідача відсутні жодні документи, які б підтверджували факт отримання даних документів), у зв'язку з цим, керівництво позивача не було ознайомлено з актом моніторингу та вищезазначеними рішеннями;

- позивачу стало відомо про існування рішень від 17 липня 2014 року № 267 та від 24 липня 2014 року № 489 лише 27 вересня 2016 року, після того як позивач направив запит до Нацради про отримання доступу до публічної інформації та у відповідь на який отримав копії вказаних рішень;

- позивач звернувся до суду з позовом про оскарження прийнятих відповідачем рішень 21 грудня 2016 року, що свідчить про дотримання ТОВ «ТРК «Дивосвіт» строків, передбачених КАС України для звернення до адміністративного суду з метою захисту порушених прав та інтересів;

- відповідач «факт обізнаності» позивача про вищевказані рішення необґрунтовано пов'язує з копією конверта, який повернувся за закінченням терміну зберігання:

1) відсутній опис вкладень направлених Нацрадою листів, тобто відсутні жодні докази, які підтверджували, що саме оскаржувані рішення були направлені на адресу ліцензіата;

2) повернення конверту доводить факт неповідомлення ліцензіата про прийняті Нацрадою оскаржувані рішення про застосування санкцій;

3) Нацрада не довела, що використала всі способи повідомлення ліцензіата, використовуючи засоби зв'язку, які містяться у відкритому доступі (в ліцензії, ліцензійній справі, ЄДРПОУ): електронні адреси, контактні номери телефонів ліцензіата та його представника;

- в матеріалах справи також відсутні жодні розписки про вручення рішення від 24 липня 20104 року № 489 представнику позивача;

- суди дійшли хибного висновку, що ТОВ «ТРК «Дивосвіт» знало про обставини прийняття оскаржуваних рішень і не було перешкод (для позивача) для того щоб дізнатися про те, які рішення прийняті;

- незнання позивача про порушення його прав виникло не через його байдужість або небажання дізнатися, як зазначив у своїй постанові суд першої інстанції, а через порушення закону відповідачем - недодержання законодавчо встановленої процедури прийняття рішень про застосування санкцій і неповідомлення про прийняття таких рішень позивача в обумовлений законом строк.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з наступного.

15. Відповідно ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

16. Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинною на момент звернення з позовом у цій справі) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинною на момент звернення з позовом у цій справі) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинною на момент звернення з позовом у цій справі) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

19. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде встановлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

21. Колегія суддів зазначає, що вирішальним щодо визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод або інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

22. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про визнання порушення і застосування передбачених Законом санкцій; проведення додаткової перевірки; відсутність фактів порушення. Копія рішення протягом 10 днів вручається або надсилається ліцензіату.

23. Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» з метою виконання рішення про застосування санкції Національна рада повідомляє ліцензіата про прийняте щодо нього рішення шляхом оприлюднення відповідного повідомлення про прийняте рішення на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилає ліцензіату копію відповідного рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Ліцензіат вважається належно повідомленим Національною радою про прийняте рішення через п'ять днів з моменту надсилання йому копії такого рішення рекомендованим листом.

24. У п. 3 розділу IV Регламенту Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, затвердженого рішенням НР № 281 від 18 лютого 2009 року, визначено, що узгоджений проект порядку денного доводиться організаційним відділом до керівників структурних підрозділів та розміщується відділом зв'язків із засобами масової інформації на веб-сайті напередодні засідання не пізніше 17 години. Усі прийняті рішення розмішуються на веб-сайті Національної ради в мережі Інтернет (пп. 11.1. пункту 11, розділу IV Регламенту Національної ради).

25. Отже, позивач про оскаржувані рішення міг дізнатись з сайту Національної ради України. Проте, з позовними вимогами позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову) та ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення).

26. А тому посилання позивача на ту обставину, що про порушення своїх прав йому стало відомо після ознайомлення з ліцензійною справою у вересні 2016 року, а до того не знав і не міг знати про існування оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними.

27. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «ТРК «Дивосвіт», звернувшись до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у березні 2014 року із заявою про переоформлення ліцензії на мовлення НР № 0522-м від 19 лютого 2003 року, повинно було цікавитись результатом розгляду своєї заяви, а тому мало змогу та повинно було дізнатися про оскаржувані рішення відповідача. Натомість, як свідчать матеріали, не вчиняло жодних дій для цього, а лише через 2 роки після прийняття оскаржуваних рішень у грудні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

28. За вказаних обставин, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про залишення адміністративного позову без розгляду.

29. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та є безпідставними.

30. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/20092/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб