Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №826/19279/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №826/19279/16

адміністративне провадження №К/9901/47499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 (головуючий суддя - Скочок Т.О.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.)

у справі 826/19279/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»

до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправною відмову Митниці здійснити повернення у встановленому законом порядку з Державного бюджету України Товариству митних платежів у сумі 1 135 925, 37 грн., з яких 946 604,45 грн. - сума ввізного мита, 189 320, 92 грн. - сума податку на додану вартість із ввезеного на митну територію України товару, що були надмірно сплачені до Державного бюджету України Товариством, контроль за сприянням яких здійснюється Митницею;

- зобов'язати Митницю у встановленому порядку здійснити підготовку та направити до виконання органу ДКСУ (ГУ ДКСУ у м. Києві) висновок про повернення з Державного бюджету Україну Товариству митних платежів у сумі: 1 135 925,37 грн., з яких 946 604,45 грн. - сума ввізного мита, 189 320,92 грн. - сума податку на додану вартість із ввезеного на митну територію України товару, що були надмірно сплачені до Державного бюджету України Товариством, за напрямом перерахування коштів: для повернення Товариству на поточний рахунок №26008201305672, відкритий в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Митниця безпідставно відмовила Товариству у поверненні надмірно сплачених останнім митних платежів за період з 22.04.2013 по 31.12.2015 у загальному розмірі 1 135 925,37 грн., оскільки факт такої надмірної сплати встановлено у відповідних судових рішеннях.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що набрання законної сили постановою суду про скасування рішення митниці про визначення коду певного товару, задекларованого раніше за певною митною декларацією, не є підставою для виникнення в імпортера права на повернення обчислених із урахуванням такого рішення надмірно сплачених митних платежів за іншою митною декларацією, за якою ввезено ідентичні товари. Суди дійшли висновку, що відмова Митниці, оформлена листом від 07.10.2016 №0710/1-16, про повернення з Державного бюджету України митних платежів є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства, оскільки факт скасування судами інших рішень про визначення коду товарів не свідчить про «автоматичне» скасування іншого рішення - від 27.03.2013 №КТ-100000000-0110-2013, - яке і слугувало підставою для здійснення позивачем відповідних виплат митних платежів.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Товариство звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що він не зобов'язаний був оскаржувати кожне окреме, прийняте щодо конкретної партії товару, рішення про визначення коду товару, у випадку, коли судовим рішенням, яке набрало законної сили, було скасоване аналогічне рішення про визначення коду ідентичного товару, та в якому Вищий адміністративний суд України встановив, що позивач правильно визначив код ідентичного товару та неправомірність зміни коду товару митним органом. Товариство, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 24.11.2016 у справі «Полімерконтейнер проти України» та від 09.01.2007 «Інтерсплав проти України», вказує на існування беззаперечного та безумного юридичного факту щодо відсутності жодних законних підстав для незастосування до «пластівців гречаних» та «пластівців пшоняних», ввезених позивачем на митну територію України у період з грудня 2010 року по грудень 2015 року, преференційного режиму. За таких обставин, вважає, що факт наявності у Митниці обов'язку здійснити передбачені законом дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів є безспірним та преюдиційним для відповідача.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство звернулось до Митниці із заявою про повернення митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, від 07.10.2016 №0710/1-16, в якій просило повернути у встановленому законом порядку надмірно сплачені та зараховані до бюджету митні платежі у сумі 1 135 925,37 грн., з яких 946 604,45 грн. - ввізне мито та 189 320,92 грн. - податок на додану вартість із ввезеного на митну територію України товару, контроль за справлянням яких здійснюється Митницею.

Вказана заява позивача обґрунтована тим, що за період з 22.04.2013 по 31.12.2015 Товариство надмірно сплатило митні платежі у загальному розмірі 1 135 925,37 грн., оскільки підставою для сплати таких грошових коштів до Державного бюджету України слугувало рішення відповідного митного органу, винесене з підстав, аналогічних тим, які вже були предметом судового розгляду та визнані у встановленому порядку протиправними.

За результатами розгляду заяви від 07.10.2016 №0710/1-16 Митниця листом від 01.11.2016 №8071/10/26-70-19-01 повідомила Товариство про відсутність підстав для повернення з Державного бюджету України митних платежів, оскільки факт скасування судами рішень про визначення коду товарів від 22.12.2010 та від 23.12.2010 не свідчить про «автоматичне» скасування іншого рішення - від 27.02.2013 № КТ-100000000-0110-2013, як помилково вважає позивач.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відмова Митниці у поверненні митних платежів за заявою Товариства від 07.10.2016 №0710/1-16 є обґрунтованою та такою, що відповідає законодавству.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Митного кодексу України (далі - МК України) товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

За змістом частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про товари, зокрема код товару згідно з УКТЗЕД, а також відомості про нарахування митних та інших платежів, зокрема ставки та суми митних платежів.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, декларант, здійснивши класифікацію товарів, самостійно визначає та заявляє шляхом подачі митної декларації відповідні ставку та суму митних платежів, які підлягають сплаті до Державного бюджету України.

У свою чергу митний орган, відповідно до статті 69 МК України, здійснює контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД та у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушених правил класифікації товарів має право самостійно класифікувати такі товари.

Системний аналіз наведених норм митного законодавства свідчить про те, що якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за певною митною декларацією самостійно не приймав рішення про визначення коду товару і погодився з класифікацією товару, здійсненою декларантом, та, відповідно, самостійно визначеною декларантом сумою митних платежів, то підстави вважати таку суму митних платежів надмірно сплаченою та наявне в імпортера право на їх повернення відсутні.

Якщо ж саме митний орган прийняв рішення про визначення коду товару, яке в подальшому буде скасовано, то сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 22.04.2013 по 31.12.2015 позивачем здійснено 28 митних оформлень товарів з Російської Федерації. У кожній із 28 митних декларацій Товариство самостійно визначило код товару згідно з рішенням Митниці про визначення коду товарів від 27.02.2013 № КТ-100000000-0110-2013, яке зазначено в графі 44 кожної декларації, та застосувало ставку мита в розмірі 10%, не вказуючи преференцію по миту.

Таким чином, з огляду на те, що по 28 митних деклараціях позивач самостійно визначив та сплатив суму митних платежів без застосування преференції, а Митниця здійснила митне оформлення по вказаних деклараціях шляхом підтвердження заявлених Товариством даних, то такі суми митних платежів не є надмірно сплаченими, у зв'язку з чим позивач не має права на їх повернення.

Крім того, як з'ясували суди попередніх інстанцій, рішення про визначення коду товарів від 27.02.2013 № КТ-100000000-0110-2013 не було предметом судового розгляду та не скасовано.

Між тим у касаційній скарзі позивач вказує на те, що не зобов'язаний був оскаржувати рішення про визначення коду товарів від 27.02.2013 № КТ-100000000-0110-2013, оскільки воно є незаконним з моменту його прийняття, так як судовими рішеннями, що набрали законної сили, було скасовано два попередні рішення про визначення коду товарів від 02.11.2010 № КТ-100-3350-10 та від 22.12.2010 № КТ-100-3350-10, прийняті за аналогічних обставин щодо ідентичного товару.

Однак колегія суддів вважає такі доводи скаржника безпідставними та погоджується з судами попередніх інстанцій, що набрання законної сили постановою суду про скасування рішення митниці про визначення коду певного товару, задекларованого раніше за певною митною декларацією, не є підставою для виникнення в імпортера права на повернення обчислених із урахуванням такого рішення надмірно сплачених митних платежів за іншою митною декларацією, за якою ввезено ідентичні товари.

Стосовно посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини у справах «Полімерконтейнер проти України» (рішення від 24.11.2016) та «Інтерсплав проти України» (рішення від 09.01.2007), то колегія суддів зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у вказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, оскільки останні були прийняті за інших обставин справ.

Інші доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не беруться судом до уваги, оскільки вони не свідчать про ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного рішення в розумінні частини другої статті 351 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова