Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №808/7057/15

касаційне провадження №К/9901/28125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі № 808/7057/15 за позовом Державної фіскальної служби України до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Державна фіскальна служба України звернулась до суду з адміністративним позовом до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1233825,98 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21.04.2016 позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення від 13.07.2015 № 000386 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування своїх вимог Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує, що суди, стягуючи з відповідача спірну суму фінансових санкцій, помилково виходили з правомірності рішення від 13.07.2015 № 000386.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 30.04.2015 № 0003/08/25/21/00203625.

На підставі зазначеного акта перевірки позивачем прийнято рішення від 13.07.2015 № 000386, згідно з яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1233825,98 грн.

Названий акт індивідуальної дії оскаржено Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015 у справі № 826/15341/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016, відмовлено в задоволенні позову.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, оскільки зазначене рішення про застосування фінансових санкцій не скасовано в судовому порядку, тобто є чинним та пройшло судовий контроль, проте застосовану за ним суму фінансових санкцій у розмірі 1233825,98 грн. не сплачено відповідачем самостійно, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення із Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» спірної суми заборгованості.

Доводи відповідача про протиправність рішення від 13.07.2015 № 000386, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1233825,98 грн., колегія суддів відхиляє.

Адже, по-перше, згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення фінансових санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення санкцій в судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

По-друге, слід враховувати, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.11.1999 у справі «Brumarescu v. Romania» наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі № 808/7057/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк