Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №808/3395/17

Друк

Пошук

156

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №808/3395/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №808/3395/17

адміністративне провадження №К/9901/51540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі №808/3395/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ) від 05.06.2015 №60-17, згідно з яким визначено зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Запорізької ОДПІ на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2016.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі Запорізька ОДПІ просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 13 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану відповідачем апеляційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2016 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018 залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в розмір 704,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2017 відмовлено у задоволенні клопотання Запорізької ОДПІ про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

У квітні 2018 року Запорізька ОДПІ повторно звернулась з апеляційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2016. В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач посилався на те, що оскільки первинну апеляційну скаргу було подано в межах строку, передбаченого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та повернуто судом, тому скаржник не позбавлений права на повторне подання апеляційної скарги у зв'язку зі сплатою судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 апеляційну скаргу Запорізької ОДПІ залишено без руху з огляду на те, що наведені підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження не можуть свідчити про поважність причин пропуску встановленого законом строку для звернення з апеляційною скаргою.

В межах строку, наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018, заявником апеляційної скарги подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого посилається на те, що не мав можливості сплатити судовий збір у межах строку, визначеного ухвалою суду, якою первинну апеляційну скаргу було залишено без руху, що є поважною причиною пропуску строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження не надано.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд